"06" грудня 2017 р. Справа № 918/1164/15
Господарський суд Рівненської області у складі колегії: головуючого судді Церковної Н.Ф., судді Марача В.В., судді Політики Н.А., розглянувши матеріали справи За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" про стягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 09-12/257 від 14.06.2017 р.);
від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 232-юд від 15.06.2017 р.);
від третьої особи: не з'явився.
В провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа №918/1164/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство "Сєверодонецьке об'єднання АЗОТ" про стягнення коштів. Ухвалою суду від 27.09.2016 року провадження у справі № 918/1164/15 було зупинено до завершення розгляду Рівненським апеляційним господарським судом справи № 918/341/16, рішенням у якій визнано договір поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015 року недійсним.
21.11.2017 року на адресу Господарського суду Рівненської області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 918/1164/15, оскільки рішення Господарського суду Рівненської області від 11.08.2016 року у справі № 918/341/16 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2017 року скасовані постановою касаційної інстанції. Отже, обставини, що були підставою для зупинення провадження у цій справі відпали тому провадження у справі № 918/1164/15 необхідно поновити.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 21.11.2017 року № 01/04/255/2017 у зв'язку з неможливістю участі головуючого судді Романюка Р.В. у колегіальному розгляді справи внаслідок закінчення повноважень (закінчення п'ятирічного строку призначення вперше), з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду справи здійснено заміну головуючого судді Романюка Р.В., який входить до складу колегії суддів, що розглядає справу №918/1164/15, призначено повторний автоматизований розподіл справ, за результатами якого справу №918/1164/15 передано на розгляд судді Церковній Н.Ф.
Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 21.11.2017 року призначено колегію суддів у наступному складі: ОСОБА_4 (головуючий), ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 22.11.2017 року № 01/04/258/2017 у зв'язку із закінченням повноважень судді Андрійчук О.В. (закінчення п'ятирічного строку призначення вперше), з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду справи здійснено заміну судді Андрійчук О.В., яка входить до складу колегії суддів, що розглядає справу №918/1164/15, призначено повторний автоматизований розподіл справ.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2017 року призначено колегію суддів у наступному складі: ОСОБА_4 (головуючий), ОСОБА_7 та ОСОБА_6
Ухвалою суду від 22.11.2017 року справу № 918/1164/15 прийнято до провадження в складі колегії суддів: Церковна Н.Ф. (головуючий), ОСОБА_7, ОСОБА_6
Ухвалою суду від 23.11.2017 року поновлено провадження у справі № 918/1164/15, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.12.2017 року.
06.12.2017 року через службу діловодства господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надійшла заява про відвід судді, яка обґрунтована тим, що суддею Марачем В.В. розглядалася справа №918/341/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" про визнання недійсним договору поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015 року, за результатами розгляду якої 11.08.2016 року прийнято рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот". Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2017 року вказане судове рішення залишене без змін. Однак, при його перегляді в касаційному порядку, останнє було скасоване, при цьому суд касаційної інстанції у своїй постанові від 07.11.2017 року зазначив про помилковість та невірність висновків суду першої інстанції при його ухваленні. Отже, на думку заявника, суддя Марач В.В. прийняв рішення, яке було скасоване, що викликає сумніви у його неупередженості та об'єктивності, а відтак заявляє відвід.
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на ст. 20 ГПК України.
Суд, розглянувши заяву позивача про відвід судді, дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у цій справі є стягнення коштів за кредитним договором на підставі договору поруки №20-0189/3-3 від 05.02.2015 року
У свою чергу, у провадженні судді Марача В.В. перебувала справа № 918/341/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" про визнання недійсним договору поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015 року.
Отже, предмет позовних вимог у вказаних справах є відмінним, а тому питання стягнення коштів за кредитним договором на підставі договору поруки №20-0189/3-3 від 05.02.2015 року підлягають встановленню господарським судом в межах даної справи. Крім того, доводи позивача про прийняття суддею Марачем В.В. судового рішення по справі №918/341/16 як на підставу відводу, відхиляються судом, оскільки останні свідчать лише про незгоду з ухваленим судовим рішенням, що жодним чином не впливає та не може вплинути на об'єктивність суду при розгляді даної справи.
Слід зазначити, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений ч. 3 ст. 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості. Суб'єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях або висловлюваннях суддів (присяжних) перед початком чи під час судового розгляду справи.
У світлі прецедентної практики Суду об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішнiй вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості і понад усе, якщо йдеться про кримінальне провадження, - в обвинуваченого (див.: Hauschildt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A, No. 154, p. 48). Суд не завжди послідовно дотримувався позиції щодо того, чия думка є вирішальною при оцінці ступеня об'єктивної безсторонності судових органів. Так, у справі «Декюббер проти Бельгії» Суд встановив, що мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки суддя «міг в очах обвинуваченого» здаватися негативно налаштованим проти нього (див.: De Cubber v. Belgium judgment of 26 October 1984, Series A, No. 86, p. 29).
Водночас у справі «Хаузшільдт проти ОСОБА_3» Суд дещо відкоригував свою позицію, відтворивши її у деяких рішеннях: «Для висновку про наявність у конкретній справі правомірної підстави сумніватися у безсторонності судді думка обвинуваченого може враховуватися, але вона не має вирішального значення. Вирішальним є те, чи можна вважати такі сумніви об'єктивно виправданими» (див.: Hauschildt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A, No. 154, p. 48).
Відповідно до ст. 2 Основних принципів незалежності судових органів, підготовлених ООН у 1985 році, яка визначає, що судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, загроз або втручання, прямого чи непрямого, з боку будь-кого або з будь-якої причини.
За ст. 8 Основних принципів - судді повинні завжди поводити себе таким чином, що забезпечити повагу до своєї посади і зберегти безсторонність та незалежність судових органів.
Згідно з міжнародно-правовими гарантіями незалежності судів суддя має здійснювати свої суддівські функції незалежно, на основі власної оцінки фактів і відповідно до усвідомленого розуміння права, вільно від будь-якого впливу. Він має бути незалежним від суспільства в цілому і від конкретних сторін спору, який вирішує. Здійснюючи суддівські функції, суддя має бути незалежним від інших суддів у зв'язку з рішеннями, які зобов'язаний ухвалювати незалежно. Він повинен виявляти і пропагувати високі стандарти суддівської поведінки, щоб підвищувати рівень довіри громадськості до суду, яка є головною умовою для підтримання незалежності суддів.
За приписами ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є, зокрема законність.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України.
Частиною 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів. Незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, не пов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею.
З огляду на викладене вище, заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відвід судді Марача В.В. задоволенню не підлягає.
Керуючись. ст.ст. 20, 86 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відвід судді Марача В.В. від розгляду справи №918/1164/15 відмовити.
Головуючий суддя Церковна Н.Ф.
Суддя Марач В.В.
Суддя Політика Н.А.