ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 33/41619.11.09
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом Північно-Західного закритого акціонерного товариства «Вторкольормет»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерметал»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
товариство з обмеженою відповідальністю «Кольормет»
про визнання договору № 6-07/06 від 05.07.2006 року недійсним з моменту
укладення
За участю представників сторін:
від позивача: Мільчаков О.Л. -представник за довіреністю № б/н від 05.08.2009 року;
від відповідача: Мельник М.М. - представник за довіреністю № б/н від 09.10.2009 року;
від третьої особи: не з'явився.
Північно-Західне закрите акціонерне товариство «Вторкольормет»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерметал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Кольормет», про визнання договору № 6-07/06 від 05.07.2006 року недійсним з моменту укладення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.07.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кольормет», товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерметал»та Північно-Західним закритим акціонерним товариством «Вторкольормет»був підписаний договір № 6-07/06 про переведення боргу.
Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Кольормет») переводить свій борг на нового боржника (Північно-Західне закрите акціонерне товариство «Вторкольормет») та зобов'язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначену цим договором плату, а новий боржник заміняє первісного боржника як зобов'язальну сторону у наступних договорах: договір на поставку металобрухту № 18/08-01 від 18.08.2004 року (надалі -основний договір № 1) укладений між первісним боржником та ТОВ «Канон», право вимоги по якому, на підставі договору про відступлення права вимоги № 3/10/05 від 03.05.2005 року перейшло до кредитора (товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерметал»); договір на поставку металобрухту № 99/08/05 від 16.08.2005 року (надалі -основний договір № 2) укладений між первісним боржником та кредитором.
Відповідно до п. 1.2. договору первісний боржник переводить на нового боржника частину боргу (грошового зобов'язання), у розмірі 210 012,12 грн., що виник у первісного боржника по основному договору № 1 та 24 561,08 грн., що виник у первісного боржника по основному договору № 2.
Загальна сума переведеного на нового боржника боргу по основному договору № 1 та основному договору № 2 складає 234 573,20 грн.
П. 1.3. договору передбачено, що інші грошові зобов'язання первісного боржника по основному договору № 1 та основному договору № 2, крім зазначених в п. 1.2. цього договору, на нового боржника не переводяться.
На думку позивача договір № 6-07/06 від 05.07.2006 року про переведення боргу має бути визнаний судом недійсним з моменту укладення з наступних підстав:
1. відповідно до п. 3.1. договору новий боржник перераховує на поточний рахунок кредитора 50% від суми переведеного боргу до 20.07.2006 року. Відповідно до п. 5.11. договору договір вважається недійсним та неукладеним при невиконанні новим боржником умов п. 3.1. цього договору.
Платіжним дорученням № 4890 від 20.07.2006 року здійснено перерахування 50% від суми переведеного боргу, а саме 117 286,60 грн. оскільки в договорі зазначено термін сплати до 20.07.2006 року і не зазначено цю дату як кінцевий термін перерахування,кінцева дата сплила із закінченням банківського дня 19.07.2006 року, що тягне за собою недійсність договору відповідно до п.5.11. договору;
2. відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Кольормет»до компетенції Зборів учасників належать також питання про надання попередньої згоди директору на укладання угод, що перевищують 100 000,00 грн. до договору небуло надано попередньої згоди нанадання дозволу директору на підписання (укладання) данного договору, отже даний договір вчинений особою, яка не мала повноважень на його укладання (підписання).
3. відповідно до п. 3.3. договору первісний боржник не пізніше трьох календарних днів з дня укладення договору зобов'язується надати новому боржнику засвідчені відповідним чином копії документів, що підтверджують дійсність вимог кредитора за основним договором № 1 та основним договором № 2. документи позивачу не надані по теперішній час.
На підставі викладеного вище позивач просить визнати договір № 6-07/06 від 05.07.2006 року про переведення боргу недійсним з моменту укладення.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2009 року порушено провадження у справі № 33/416, розгляд справи призначено на 07.09.2009 року.
У судове засідання 07.09.2009 року з'явився представник позивача та подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/416 від 19.06.2009 року та заяву про продовження строку розгляду справи. Також надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого місцезнаходження відповідача значиться за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 7, оф.8.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/416 від 19.06.2009 року не виконали, проте представник відповідача через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та те, що неявка представника відповідача та представника третьої особи перешкоджає розгляду справи по суті, суд відклав розгляд справи на 12.10.2009 року.
У судове засідання 12.10.2009 року з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у позові відмовити.
Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника третьої особи у судове засідання та у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі, суд відклав розгляд справи на 22.10.2009 року.
У судове засідання 22.10.2009 року з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника третьої особи у судове засідання та у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі, суд відклав розгляд справи на 19.11.2009 року.
У судове засідання 19.11.2009 року з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення по справі та просив визнати договір № 6-07/06 від 05.07.2006 року про переведення боргу недійсним з моменту укладення.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, між 05.07.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кольормет», товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерметал»та Північно-Західним закритим акціонерним товариством «Вторкольормет»був підписаний договір № 6-07/06 про переведення боргу.
Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Кольормет») переводить свій борг на нового боржника (Північно-Західне закрите акціонерне товариство «Вторкольормет») та зобов'язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначену цим договором плату, а новий боржник заміняє первісного боржника як зобов'язальну сторону у наступних договорах: договір на поставку металобрухту № 18/08-01 від 18.08.2004 року (надалі -основний договір № 1) укладений між первісним боржником та ТОВ «Канон», право вимоги по якому, на підставі договору про відступлення права вимоги № 3/10/05 від 03.05.2005 року перейшло до кредитора (товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерметал»); договір на поставку металобрухту № 99/08/05 від 16.08.2005 року (надалі -основний договір № 2) укладений між первісним боржником та кредитором.
Відповідно до п. 1.2. договору первісний боржник переводить на нового боржника частину боргу (грошового зобов'язання), у розмірі 210 012,12 грн., що виник у первісного боржника по основному договору № 1 та 24 561,08 грн., що виник у первісного боржника по основному договору № 2.
Загальна сума переведеного на нового боржника боргу по основному договору № 1 та основному договору № 2 складає 234 573,20 грн.
П. 1.3. договору передбачено, що інші грошові зобов'язання первісного боржника по основному договору № 1 та основному договору № 2, крім зазначених в п. 1.2. цього договору, на нового боржника не переводяться.
Відповідно до п. 3.1. договору новий боржник перераховує на поточний рахунок кредитора 50% від суми переведеного боргу до 20.07.2006 року. Відповідно до п. 5.11. договору договір вважається недійсним та неукладеним при невиконанні новим боржником умов п. 3.1. цього договору.
Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, правовою підставою визнання правочину недійсним є факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину, щодо недопустимості порушення правочином, вчинюваним батьками, інтересів малолітніх дітей. Тобто порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) після укладення правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а призводять до інших правових наслідків, передбачених законом.
Пп.б) п.16 постанови Пленуму від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»зазначено, що невиконання або неналежне виконання угоди (в тому числі договору довічного утримання) не може бути підставою для визнання її недійсною. У цьому разі сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків, а не визнання угоди недійсною.
За твердженням представника позивача, відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Кольормет»до компетенції Зборів учасників належать також питання про надання попередньої згоди директору на укладання угод, що перевищують 100 000,00 грн. Оскільки до договору небуло надано попередньої згоди нанадання дозволу директору на підписання (укладання) данного договору, отже даний договір вчинений особою, яка не мала повноважень на його укладання (підписання).
Від товариства з обмеженою відповідальністю «Кольормет»вищезазначений договір був підписаний директором Нагорним О.І.
Згідно з ч.1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до п.8.5.1. статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Кольормет»встановлено, що до компетенції зборів учасників належать також питання про надання згоди директору на укладення договорів (угод) на суму, що перевищує 100 000,00 грн. цим же пунтком статуту передбачено, що директор не має права укладати від імені товариства угоди (договори), які потребують попередньої згоди зборів учасників, без отримання такої згоди.
Судом встановлено, що договір № 6-07/06 про переведення боргу від 05.07.2006 року зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю «Кольормет»підписано особою, яка не мала на це повноважень.
Відповідно до ч.1 статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Згідно з ч.2 статті 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Саме позивачем платіжним дорученням № 4890 від 20.07.2009 року здійснено перерахування 50% від суми переведеного боргу, а саме 117 286,60 грн.
Таким чином, позивач здійснивши часткову оплату відповідно до вищеназваного платіжного доручення та вказавши призначення платежу «за металобрухт по договору № 6-07/06 про переведення боргу від 05.06.2006 року», вчинив юридично значимі дії, спрямовані на схвалення спірного договору поставки.
За твердженням представника позивача, відповідно до п. 3.3. договору первісний боржник не пізніше трьох календарних днів з дня укладення договору зобов'язується надати новому боржнику засвідчені відповідним чином копії документів, що підтверджують дійсність вимог кредитора за основним договором № 1 та основним договором № 2. документи позивачу не надані по теперішній час.
Позивачем не надано доказів звертання до товариства з обмеженою відповідальністю «Кольормет»з проханням виконати договірні зобов'язання та надати документи. Невиконання однією із сторін договору своїх договірних зобовязань не тягне за собою визнання договору недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Згідно частини першої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав про визнання договору № 6-07/06 про переведення боргу від 05.07.2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кольормет», товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерметал»та Північно-Західним закритим акціонерним товариством «Вторкольормет»недійсним.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги, що хоча договір № 6-07/06 про переведення боргу від 05.07.2006 року і був підписаний не уповноваженою на це особою проте, зазначена угода в подальшому була схвалена та прийнята до виконання позивачем, що в свою чергу створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для позивача, а також те, що недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону, а не умови, передбачені договором, тому вимога Північно-Західного закритого акціонерного товариства «Вторкольормет»щодо визнання договору № 6-07/06 про переведення боргу від 05.07.2006 року недійсним є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 33, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М. Мудрий
Дата підписання рішення: 10.12.2009 року