ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 45/377 09.12.09
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "МБК-Одеса"
До: Міністерства фінансів України
Про: стягнення 1.504.493,51 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники:
Позивача: Лавренова Н.О., дов. від 14.08.2009
Відповідача: Бондар О.М., дов. від 25.09.2008
Суть спору: стягнення 1.504.493,51 грн. -коштів безпідставно отриманих відповідачем за 53 місяця користуватися ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач сплатив 1.072807,20 грн. (150.000,00 євро на час сплати) та отримав ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор строком на 5 років. Позивач стверджує, що оскільки Законом України "Про заборону грального бізнесу в Україні", заборонено провадження діяльності, на здійснення якої позивач отримав ліцензію, то позивач був позбавлений можливості користуватися правом, що випливає з такої ліцензії 53 оплачених ним місяців. Відповідно, позивач вважає, що кошти в сумі 1.504.493,51 грн. отримані відповідачем безпідставно за невикористаний строк ліцензії, тому позивач просить стягнути з відповідача зазначені кошти.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, та зазначив, що рішення про скасування відповідних ліцензій прийнято Верховною РадоюУкраїни, а тому вимоги позивача до відповідача є безпідставними.
Також відповідач вказує, що відшкодування шкоди власнику майна на підставі ст. 393 Цивільного кодексу України можливо лише у випадку визнання акту, яким заподіяно шкоду, незаконним та у випадку його скасування в судовому порядку. Відповідач зазначив, що позивачем не надано суду доказів визнання Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" незаконним, а також не надав доказів його скасування, до того ж визнання Закону таким, що не відповідає Конституції України не входить до компетенції господарських судів.
Відповідач зазначає, що позов не може бути задоволений і на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не набував та не зберігав майно позивача, а плата, сплачена позивачем зараховується до Державного бюджету України.
Більш того, відповідач зазначає, що відшкодування збитків є одним із способів захисту порушених прав, передбачених ст. 20 Господарського кодексу України і для застосування такого виду відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку, вини і за відсутності хоча б одного елементу відповідальність не настає. Відповідач стверджує, що позивачем не зазначено в чому саме полягає протиправність поведінки останнього, причинного зв'язку та вини відповідача.
Позивач стверджує, що оскільки Законом не встановлено порядку повернення коштів за невиконану ліцензію, то вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Ухвалою від 01.10.2009 порушено провадження у справі № 45/377 та призначено її до розгляду на 02.11.2009.
В судовому засіданні 02.11.2009 ологошено перерву до 09.12.2009, про що сторони повідомлені під розписку.
В судовому засіданні 09.12.2009, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представників позивача, відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,-
Позивач згідно платіжного доручення від 24.09.2008 №1 сплатив за ліцензію 1.072.807,20 грн. на рахунок УДК у м. Києві.
03.10.2008 Міністерством фінансів України видано позивачеві ліцензію серія АВ №433981 на організацію діяльності проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення ігор на гральних автоматах). Строк дії зазначеної ліцензії визначено до 15.09.2013 року.
25.06.2009 набрав чинності Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні". Згідно ст. 2 вказаного Закону, в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх. З дня набрання чинності цим Законом, видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються (ст. 4 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні").
Листом від 30.06.2009 № 31-35010-03-10 Міністерство фінансів України зажадав від суб'єктів господарювання, зокрема, позивача, повернення до Міністерства фінансів України ліцензії на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, їх копії, завірені Міністерством фінансів України до 07.07.2009.
Позивач звернувся до Міністерства фінансів України з вимогою про повернення 1.504.493,51 грн. плати за ліцензію за період, протягом якого позивач позбавлений можливості користуватися зазначеною ліцензією.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач безпідставно набув частину грошових коштів, сплачених позивачем за ліцензію, оскільки позивач позбавлений можливості користуватися правами, наданими зазначеною ліцензією, протягом 26 оплачених місяців, у зв'язку із забороною грального бізнесу в Україні. Тому позивач просить на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 1.504.493,51 грн.
Відповідно до п. 29 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор.
Згідно ст. 15 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено розмір плати за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) вартістю 30000 євро за кожний рік користування такою ліцензією. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) видається строком на п'ять років.
Згідно п. 1. постанови Кабінету Міністрів України "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" від 29.11.2000 № 1755 установлено, що термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності становить 5 років.
Нормою п. 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" від 29.11.2000 № 1755 установлено, що плата, яка вноситься суб'єктом господарювання за видачу та переоформлення ліцензії, за кожний рік користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор, а також за видачу копії та дубліката ліцензії, зараховується до Державного бюджету України і вноситься на рахунки територіального органу Державного казначейства N 3510 в установах Національного банку та N 2510 в установах комерційних банків (код бюджетної класифікації за доходами 14060200, символ звітності банку 069).
Відповідно до п. 3.2. Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18.04.2006 № 40/374 плата за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор вартістю 30000 євро за кожний рік користування такою ліцензією (далі - плата за ліцензію) сплачується заявником згідно з вимогами статей 1, 14 та 15 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" і постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 року N 1755 "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" у термін, передбачений для внесення плати за видачу ліцензії, одноразово за весь строк, на який видається ліцензія.
Як вбачається з матеріалів справи позивач згідно платіжного доручення від 24.09.2008 № 1 сплатив до Державного бюджету України 1.072.807,20 грн.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Вказана норма передбачає можливість виникнення недоговірних зобов'язань двох різновидів: а) внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи; б) внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого). Умовами виникнення даних зобов'язань є: а) набуття (збереження майна, яке мало бути витрачене) однією особою; б) відповідна втрата майна (або неотримання майна) іншою особою; в) відсутність достатньої правової підстави для цього (угоди сторін, вказівки закону тощо).
Змістом даних зобов'язань є право кредитора (потерпілої особи) вимагати від боржника повернення наявного у боржника безпідставно отриманого або збереженого майна і обов'язок боржника виконати цю вимогу й повернути наявне у нього безпідставно одержане майно.
З матеріалів справи вбачається, що позивач кошти за ліцензію сплатив на користь УДК в м. Києві, а не на користь відповідача.
Отже, у відповідача ніколи не було та відсутні на час вирішення спору коштів сплачених позивачем за отримання ліцензії, оскільки позивач сплатив названі кошти на рахунок територіального органу Державного казначейства, і ці кошти були зараховані до Державного бюджету.
Крім того, судом відхиляється твердження позивача про те, що відповідачем було неправомірно видано наказ від 08.05.2009 № 650, оскільки вирішення питання про законність цього наказу належить до компетенції адміністративних судів, а позивачем в порушення положень ст. 35 ГПК України не надано суду доказів того, що вказаний наказ визнано незаконним рішенням адміністративного суду.
Крім того, суд приймає до уваги, що нормативно-правовими актами не встановлено обов'язку відповідача щодо відшкодування грошових коштів як безпідставно отриманих за невикористаний строк ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор у зв'язку з прийняттям Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні". Згідно Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1837, у відповідача відсутні повноваження щодо забезпечення надходження платежів до бюджетів. Також з додатку № 8 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" на відповідача не покладено обов'язку щодо здійснення контролю за надходженнями до державного бюджету коштів за кодом бюджетної класифікації 14060200 "Плата за видачу ліцензій та сертифікатів". Оскільки у відповідача відсутні повноваження щодо здійснення виплат коштів із державного бюджету за невикористану ліцензію, то вимоги про стягнення таких коштів безпідставні та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, вимоги позивача є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, ст.ст. 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя С. Балац
Дата підписання рішення: 11.12.2009