ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
03 грудня 2009 р. Справа № 3/143-17/155
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ВАТ "Прикарпаттяобленерго", юридична адреса: вул. Індустріальна, 34, м.Івано-Франківськ, 76014; поштова адреса: вул. Максимовича, 7, м.Івано-Франківськ, 76006
до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького, 59А, м.Івано-Франківськ, 76006
про стягнення 91543 грн. 77 коп.
За участю представників:
Від позивача: Іванишин В.І. - представник, (довіреність № 12 від 12.02.09)
Від відповідача: Бабій С.В., - представник, (довіреність № 602-2/09 від 07.08.09)
встановив: заявлено позов про стягнення 91543 грн. 77 коп., 17624 грн. 91 коп. пені, 66449 грн. 06 коп. інфляційних збитків, 7469 грн. 80 коп. - річних.
19.11.09 позивачем подана заява №402-1304 від 19.11.09 в якій позивач просить стягнути з відповідача за період з 06.08.07 по 31.07.09 - 5835 грн. 48 коп. 3% річних, 47716 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань та 16170 грн. 38 коп. пені за період з 01.03.09 по 31.07.09. Даною заявою №402-1304 від 19.11.09 позивач зменшив позовні вимог.
Згідно вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка дає позивачу право до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог, суд приймає подану позивачем останню заяву про зменшення розміру позовних вимог. Таким чином, позов розглядається господарським судом в обсязі визначеному заявою №402-1304 від 19.11.09.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладенні в заяві №402-1304 від 19.11.09.
Відповідач 20.10.09 подав відзив на позов (№972-2/09 від 19.10.09), 03.12.09 подав заперечення № 1015-2/09 від 01.12.09, в яких позовні вимоги не визнає, мотивує тим що позивачем невірно зазначені періоди нарахування пені, інфляційних та трьох процентів річних. Також, посилається на ст.5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", якою передбачено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
04.08.04 між ВАТ "Прикарпаттяобленерго" (постачальник електричної енергії) і ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії за № 397.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатку до договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно п.2.1 договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про електроенергетику" (Закон), Правилами користування електричною енергією (далі -ПКЕЕ), Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів (ПБЕЕС), Указами Пркезидента України, Постановами Кабінету Міністрів України, Національної комісії регулювання електроенергетики України та іншим чинним законодавством України.
Пунктом 2.3.3 договору передбачено, що споживач зобов'язується щомісячно 30 числа календарного місяця направляти представника у відділ збуту постачальника електричної енергії для подання додатку 6 "Акт про обсяги переданої споживачу електричної енергії", за розрахунковий період та одержання відповідних рахунків на оплату.
Згідно п.2.3.4 договору споживач взяв на себе зобов'язання оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатку 2 "Порядок розрахунків". Зокрема, споживач зобов'язувався проводити остаточний розрахунок по усіх платежах, передбачених даним договором, протягом 3 днів після дня вказаного в п.2.3.3 договору.
На виконання умов договорів позивач здійснив поставку електричної енергії відповідачу. Однак, в порушення договірних зобов'язань у період з серпня місяця 2007року по березень місяць 2008року, а також у березні та квітні місяці 2009 року відповідач не проводив в повній мірі розрахунки за спожиту електроенергію.
Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання щодо оплати згідно договору належним чином не виконував. Позивач відповідачу нарахував за період з 06 серпня 2007року по 31 липня 2009року 5835 грн. 48 коп. - 3% річних та 47716 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.
Заперечення відповідача щодо допущення позивачем помилок при обрахуванні інфляційних втрат та річних не відповідають матеріалам справи, оскільки самим відповідачем невірно визначено початок періоду прострочки виконання зобов"язання по оплаті.
За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення 5835 грн. 48 коп. - 3% річних та 47716 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
В частині стягнення пені в сумі 16170 грн. 38 коп. суд відмовляє, враховуючи наступне.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п. 4.2.1 договору за несвоєчасну оплату виставлених рахунків ( крім рахунку на пеню) споживач сплачуєпостачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних, інфляційні збитки.Позивач відповідачу нарахував 16170 грн. 38 коп. пені.
Статтею 1 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003 р. N 554-IV передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергії, вивезення побітового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.
Статтею 5 цього закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованості перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
З матеріалів справи вбачається, що прострочення позивачем виконання зобов"язання по оплаті спожитої елекроенергії за період з серпня 2007 р. по березень 2008 р. та у березні, квітні 2009 р. маломісце у зв'язку з неналежною оплатою населенням вартості наданих послуг по теплопостачанню. Так, відповідно Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" ДМП "Івано-Франківськ теплокомуненерго" за спірний період реструктуризовано населенню заборгованості за послуги теплопостачання на суму 1581737 грн. 87 коп. (дані по угодах на реструктуризацію заборгованості за послуги теплопостачання знаходяться в матеріалах справи а.с.50-59)
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 16170 грн. 38 коп. задоволенню не підлягають.
За таких обставин, позовні вимоги позивача слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 5835 грн. 48 коп. - 3% річних та 47716 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань. В частині стягнення пені відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509,526, 546 Цивільного кодексу України , ст.ст.20,193,231 Господарського кодексу України, Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", ст.ст. 49,83, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького, 59А, м.Івано-Франківськ (ідентифікаційний код 03346058) на користь ВАТ "Прикарпаттяобленерго", юридична адреса: вул. Індустріальна, 34, м.Івано-Франківськ, 76014; поштова адреса: вул. Максимовича, 7, м.Івано-Франківськ, (ідентифікаційний код 25683081) 5835 грн. 48 коп. - 3% річних та 47716 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань, 535 грн. 52 коп. витрат по сплаті державного мита, 181 грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішення законної сили.
В частині стягнення 16170 грн. 38 коп. пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття підписання.
рішення підписане 11.12.09
Виготовлено в АС "Діловодство суду"