Запорізької області
02.12.09 Справа № 6/328/09
Суддя Місюра Л.С.
За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя
До ТОВ „Стандарт - 21”, м. Запоріжжя
Про стягнення 28 486 грн. 66 коп.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: ОСОБА_1, свідоцтво від 22.10.2006 р., ОСОБА_2, дов. № 7601
від 31.08.2009 р.
Від відповідача : Христич Б.В., дов. № 0109/1-д від 01.09.2009 р.
Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя до ТОВ „Стандарт - 21” м. Запоріжжя про стягнення 28 486 грн. 66 коп., суддя
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача загальну суму боргу у розмірі 28 864 грн. 66 коп., що складається з заборгованості по договору № 14 від 05.06.2006 р. в сумі 17 527 грн. 43 коп., пені у розмірі 3 % річних в сумі 1 430 грн. 55 коп., інфляційних збитків в сумі 9 528 грн. 68 коп.
Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, де остаточно просить стягнути з відповідача загальну суму боргу, що становить 28 486 грн. 66 коп., яка складається з суми заборгованості в розмірі 17 527 грн. 43 коп., 3 % річних в сумі 1 430 грн. 55 коп., інфляції в сумі 9 528 грн. 68 коп. Окрім того, позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на кошти відповідача, які знаходяться на його розрахунковому рахунку та на майно товариства, рухоме та нерухоме , а саме: легковий автомобіль “Шеврове”, державний номер АР 6655АС, що належить ТОВ “Стандарт-21”.
Заява про уточнення позовних вимог позивача судом була прийнята, оскільки заявлена відповідно до ст. 22 ГПК України.
Клопотання про забезпечення позову не було задоволено, оскільки позивач не довів суду, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, де вказав наступне: відповідно до договору № 14 від 05.06.2006 р. позивачем було надано послуги відповідачу. Частиною 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Частиною 1 ст. 549 ГЦ України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч. 3 ст. 549 ГК України). Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Договором не передбачено нарахування пені, таким чином у Позивача немає підстав нарахування відповідачу пені. Також, враховуючи ч.6 ст. 232 ГК України, та ч. 2 ст. 258 ЦК, а саме положення про застосування спеціальної позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а також ч. 2 ст. 549 ЦК України, нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні збитки нараховані з порушенням строку позовної давності та є неправомірними та такими, що не підлягають стягненню. Пунктом 3.2. договору передбачено, що відповідач проводить оплату на протязі 5-ти календарних днів на підставі рахунків та актів виконаних робіт, підписаних сторонами. Таким чином, сторонами Договору узгоджено такий порядок оплати, при якому обов'язковим є виставлення з боку позивача рахунків, та підписання актів виконаних робіт, при чому зобов'язання щодо сплати за надані згідно договору послуги виникає у відповідача лише при наявності рахунків та актів виконаних робіт. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Так позивачем та відповідачем було підписано наступні акти виконаних робіт, та позивачем були виставлені наступні рахунки на сплату відповідачу: по акту виконаних робіт №1 від 06.2006 на суму 2 372, 35 грн. позивачем виставлено наступні рахунки: № 30 від 24.04.2006 р. на суму 2 000 грн., № 40 від 21.06.2006р. на суму 372,35 грн. Рахунки сплачені відповідачем повністю шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача платіжними дорученнями: № 174 від 31.05.2006р. на суму 2000 грн.; № 270 від 26.06.2006р. на суму 372,35 грн. По акту виконаних робіт № 3 від 06.2006 на суму 10 540,13 грн. позивачем виставлено рахунок: № 45 від 30.06.2006 р. на суму 10 540, 13 грн. Рахунок сплачено відповідачем повністю шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача платіжними дорученнями: № 271 від 26.06.2006р. на суму 2 500,00 грн.; № 364 від 20.07.2006р. на суму 5 000,00 грн.; № 410 від 27.07.2006р. на суму 3 040,13 грн. По акту виконаних робіт №39 від 07.2006 на суму 22 939,09 грн. позивачем виставлено рахунок: № 56 від 31.07.2006 р. на суму 22 939, 09 грн. Рахунок сплачено відповідачем повністю шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача платіжними дорученнями: № 499 від 06.09.2006р. на суму 5 000грн.; № 526 від 14.09.2006р. на суму 2 000 грн., № 561 від 22.09.2006р. на суму 2 000 грн., № 656 від 30.10.2006р. на суму 2 000грн., № 681 від 09.11.2006р. на суму 4 000 грн., № 717 від 14.11.2006р. на суму 4 000 грн., № 773 від 12.12.2006р. на суму 3 939,09 грн. По акту виконаних робіт №1 від 09.2006 на суму 6 574,62 грн. позивачем виставлено рахунок: № 67 від 30.09.2006 р. на суму 6 574, 62 грн. Рахунок сплачено відповідачем частково шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача платіжним дорученням: № 773 від 12.12.2006р. на суму 1 060,91 грн. По рахунку № 67 від 30.09.2006 р. залишилося не сплачено 5 513,71 грн., однак враховуючи положення ст. 257 ЦК України дана сума знаходиться поза межами строку позовної давності, встановленого у три роки та не підлягає стягненню. По акту виконаних робіт №7 від 10.2006 на суму 2 206,75 грн. позивачем відповідачу рахунок не виставлявся. По акту виконаних робіт № 1 від 11.2006 на суму 2 206,75 грн. позивачем відповідачу рахунок не виставлявся. По акту виконаних робіт № 1 від 12.2006 на суму 7 600,22 грн. позивачем відповідачу рахунок не виставлявся. Враховуючи п. 3.2. Договору, та те, що позивачем не були виконані умови договору, а саме не були виставлені рахунки на сплату по підписаним сторонами договору актам виконаних робіт №7 від 10.2006 на суму 2206,75 грн., №1 від 11.2006 на суму 2206,75 грн., №1 від 12.2006 на суму 7600,22 грн., та відповідно, у відповідача не виникло зобов'язань перед Позивачем стосовно оплати коштів визначених даними актами, які складають, згідно з визначеними у актах виконаних робіт сумами, всього 12013,72 грн. Також враховуючи те, що сума яка не була сплачена відповідачем по рахунку № 67 від 30.09.2006 р. та складає 5513,71 грн. станом на 07.10.2009 року, тобто дати відкриття провадження господарським судом Запорізької області, відповідно до ст. 257 ЦК України знаходиться поза межами строку позовної давності встановленого тривалістю у три роки, та враховуючи ч. 4 ст. 267 ЦК України, відповідно до якої сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, не підлягає задоволенню. Таким чином позовні вимоги щодо стягнення суми позову у розмірі 17527,43грн. не підлягають задоволенню, з них 5513,71 грн. не підлягають стягненню у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а 12013,72 грн.- у зв'язку з невиконанням Позивачем зобов'язань за Договором відповідно до п. 3.2. Щодо сплати три відсотка річних та інфляційних збитків заявлених позивачем пояснив наступне: згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Таким чином, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних збитків на суму 5513,71 грн. не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом позовної давності відносно основної вимоги. Щодо нарахування позивачем 3% річних та інфляційних збитків на суму 12013,72 грн. пояснюю наступне: згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми. Також згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, нарахування три відсотка річних та інфляційних збитків можливе лише при простроченні (невиконанні) грошового зобов'язання з боку учасника господарських відносин. У той час у відповідача, у зв'язку з невиконанням позивачем п 3.2. Договору, та не виставлення рахунків на сплату, згідно з актами виконаних робіт №7 від 10.2006 на суму 2206,75 грн., № 1 від 11.2006 на суму 2206,75 грн., № 1 від 12.2006 на суму 7600,22 грн. (всього на суму 12013,72 грн.) відсутні грошові зобов'язання перед позивачем, внаслідок чого до позивача не можуть бути застосовані господарські санкції у вигляді 3 % річних та інфляційних збитків. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розгляд справи був відкладений до 02.12.2009 р.
02.12.2009 р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суддя вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
05.06.2006 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 14 з додатками (далі -договір).
Згідно вказаному договору позивач здійснював для відповідача послуги механізмами, автотранспортом та іншою технікою на загальну суму 54 439 грн. 91 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт, двохстороннім актом звірки від 03.01.2007 р., рахунками, податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи..
Відповідно до пункту 3.2 договору відповідач зобов'язався здійснити оплату за виконані роботи на протязі п'яти календарних днів на підставі рахунків та актів виконаних робіт, підписаних сторонами.
В акті звірки від 03.01.2007 р. вказані рахунки, які були виставлені відповідачу на оплату за виконані роботи. З акту звірки вбачається, що відповідачу були виставлені наступні рахунки: № 30 від 24.05.2006 р., № 45 від 30.06.2006 р., № 56 від 31.07.2006 р., № 67 від 30.09.2006 р., № 82 від 31.10.2006 р., № 85 від 30.11.2006 р., № 96 від 31.12.2006 р. Акт звірки підписаний в двохсторонньому порядку, а відповідно відповідач підтвердив отримання вказаних в акті рахунків. Оскільки акти виконаних робіт підписані сторонами, рахунки виставлялися на оплату, то на момент прийняття рішення судом строк оплати в будь-якому випадку настав.
Окрім цього, слід відмітити, що 27.11.2009 р. та 28.11.2009 р. позивач ще раз надіслав відповідні рахунки на оплату, що підтверджується доказами, які знаходяться в матеріалах справи.
Представник відповідача в судовому засідання підтвердив отримання цих рахунків.
Відповідач за отримані роботи оплату здійснив частково, в сумі 36 912 грн. 48 коп., що підтверджується банківськими виписками, актом звірки від 19.11.2008 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідачем було здійснено оплату по наступним актам виконаних робіт: № № 1,3 за червень 2006 р., № 39 за липень 2006 р. Частково було здійснено відповідачем оплату по акту № 1 за вересень 2006 р. в сумі 1 060 грн. 91 коп.
Заборгованість в сумі 17 527 грн. 43 коп. відповідачем не оплачена.
Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 17 527 грн. 43 коп.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три процента річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Така ж правова позиція міститься і в постанові Верховного суду України № 06/153 від 28.03.2006р. № 2-4/1319-2004 .
Інфляційні витрати та 3% річних не являються штрафними санкціями.
В статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями являються неустойка, штраф, пеня.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиня ється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належ ним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'я зання.
Така ж правова позиція міститься і в постанові Верховного суду України від 28.03.2006р. по справі 2-4/1319-2004.
В п.3.2 договору чітко визначений строк оплати відповідачем позивачу за виконані роботи. В актах виконаних робіт, які підписані сторонами, вказані лише місяці, в яких були виконані роботи. Дата підписання цих актів не вказана. Акти здачі-прийняття виконаних робіт могли бути підписані сторонами в будь-який день та в будь-якому місяці.
Доказів дати виставлення відповідачу рахунків на оплату позивач також не надав.
Дата, вказана в рахунках, являється датою виписки рахунку, але дата направлення (вручення) рахунку може не співпадати з датою його виписки. Рахунки фактично могли бути вручені відповідачу будь-коли.
Таким чином, позивач не довів коли настав момент оплати та з якого моменту (з якої дати) відповідачем було порушено зобов'язання.
Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки строк оплати відповідачем за виконані позивачем роботи, чітко визначений п. 3.2 договору, сплив строку позовної давності починається зі спливом строку виконання зобов'язання.
Через те, що позивач не довів момент (день) настання строку виконання зобов'язання, визначити за який період можна нарахувати інфляцію та 3 % річних, неможливо.
Таким чином, позивач не довів правомірність нарахування 3 % річних та інфляції за вказаний ним період від суми заборгованості 12 013 грн. 72 коп. по актам виконаних робіт: № 7 за жовтень 2006р., № 1 за листопад 2006 р., № 1 за грудень 2006 р., які не були оплачені.
При таких обставинах, в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 980 грн. 10 коп. та інфляції в сумі 6 531грн.18 коп. слідує відмовити.
Нарахування 3% річних та інфляції можна здійснити лише по акту виконаних робіт № 1 від вересня 2006 р. у зв'язку з наступним:
По акту виконаних робіт № 39 від липня 2006 р. на суму 22 939 грн. 09 коп., позивач виставив відповідачу на оплату рахунок № 56 від 31.07.2006 р. на суму 22 939 грн. 09 коп.
По акту виконаних робіт № 1 від вересня 2006 р. на суму 6 574 грн. 62 коп., позивач виставив відповідачу на оплату рахунок № 67 від 30.09.2006 р. на суму 6 574 грн. 62 коп.
По акту виконаних робіт № 39 від липня 2006 р. сума 22 939 грн. 09 коп. відповідачем була оплачена повністю, останній платіж було здійснено 12.12.2006 р.
В банківській виписці відповідача від 12.12.2006 р. чітко вказане призначення платежу: “оплата за послуги механізмів згідно рах. № 56 від 31.07.2006 р., № 67 від 30.09.2006. р.”
Відповідач здійснив 12.12.2006 р. оплату за виконані позивачем роботи в сумі 5 000 грн. Із зазначеної суми - 3 939 грн. 09 коп. позивачем було зараховано в рахунок оплати по акту № 39, а сума 1 060 грн. 91 коп. була зарахована в рахунок оплати за виконані роботи по акту виконаних робіт № 1 від вересня 2006 р.
Тобто, несплаченою залишилася по акту виконаних робіт № 1 від вересня 2006 р. сума 5 513 грн. 71 коп.
Таким чином , відповідно до ст. 264 ЦК України, 12.12.2006 р. перервався строк позовної давності та почав текти знову.
За таких обставин, по акту виконаних робіт № 1 від вересня 2006 р. від суми 5 513 грн. 71 коп. підлягає нарахуванню 3 % річних за період з 01.01.2007 р. по 20.09.2009 р. та інфляція від вказаної суми за період з січня 2007 р. по 31.08.2009 р.
Нарахування інфляції та 3 % річних підлягає до сплати за період, який позивач вказує в позовній заяві та уточненому розрахунку (а.с. 41-43).
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 3 % річних від суми 5 513 грн. 71 коп. в розмірі 450 грн. 45 коп. та інфляція в сумі 2 997 грн. 50 коп. (з урахуванням кількості днів в кожному році).
Відповідач вважає, що вимога позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних збитків є додатковою вимогою. Суд звертає увагу, що інфляція та 3 % річних не є додатковими вимогами . Відповідно до ст. 266 ЦК України додатковими вимогами є неустойка, накладання стягнення на заставлене майно тощо . Додатковими вимогами є вимоги, яки забезпечують виконання зобов'язань, та які вказані в статті 546 ЦК України, а саме : неустойка, порука, гарантія, застава, утримання, завдаток.
3 % річних та інфляція не являються штрафними санкціями, а тому ствердження відповідача щодо застосування спеціальної позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення неустойки не застосовується до вимог, викладених у ст. 625 ЦК України.
Строк позовної давності по нарахуванню інфляції та 3 % річних складає 3 роки.
За таких обставин, заперечення відповідача судом не приймаються.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Зайво сплачене позивачем держмито в сумі 3 грн. 79 коп. підлягає поверненню з державного бюджету , згідно ст. 8 ДКМУ “Про державне мито”.
Керуючись ст. ст. 22, 44 -49, 82 -85 ГПК України, суддя
Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт - 21” (юридична адреса: 69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 10, поштова адреса: 69118, м. Запоріжжя, а/с 444, код ЄДРПОУ 32268681, р/р невідомі) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р невідомі) основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 20 524 грн. 93 коп., 3 % річних в сумі 450 грн. 45 коп., витрати по держмиту в сумі 209 грн. 74 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 173 грн. 76 коп. Надати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Позивачу надати довідку про повернення з доходу держбюджету держмита в сумі 3 грн. 79 коп., перерахованого платіжним дорученням № 135 від 02.10.2009 р. Платіжне доручення знаходиться в матеріалах справи № 6/328/09.
Суддя Л.С. Місюра
Рішення підписано: 02.12.2009 р.