Запорізької області
19.05.09 Справа № 4/144д/09
Суддя Зінченко Н.Г.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Континент Ко., Лтд”, (69006, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2)
До відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запорізька товарно-сировинна компанія “Запоріжголовпостач”, (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 56)
Про визнання дійсними додаткових угод № 1 від 03.01.2006 р. та № 1/2 від 03.01.2007 р. до договору оренди нерухомого майна № 90 від 30.12.2003 р.
суддя Зінченко Н.Г.
секретар судового засідання Скиба О.Б.
За участю представників:
Від позивача -Шутова О.А. -довіреність № 05-08/01 від 08.05.2009 р.
Від відповідача -Мушер О.М. -довіреність № 05-08-01 від 08.05.2009 р.
01.04.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Континент Ко., Лтд”, м. Запоріжжя (ТОВ “Континент Ко., Лтд”) з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запорізька товарно-сировинна компанія “Запоріжголовпостач”, м. Запоріжжя (ВАТ “ЗТСК “Запоріжголовпостач”) про визнання дійсними додаткових угод № 1 від 03.01.2006 р. та № 1/2 від 03.01.2007 р. до договору оренди нерухомого майна № 90 від 30.12.2003 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.04.2009 р. порушено провадження у справі № 4/144д/09, розгляд справи призначено на 14.05.2009 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.
З метою витребування у сторін додаткових документів і матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, в судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 19.05.209 р.
В судовому засіданні 19.05.2009 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представниками сторін вступну і резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях ст., ст. 220, 654, 793 ЦК України і полягають в тому, що 30.12.2003 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди будівлі, споруди, іншого об'єкту нерухомості № 90, згідно якого відповідач передав в оперативну оренду позивача для використання у виробничих (адміністративних) цілях, належну йому на праві власності споруду (об'єкт оренди), а позивач зобов'язався прийняти об'єкт оренди у строкове користування та своєчасно здійснювати орендні платежі. Об'єктом оренди за Договором є будівля їдальні з допоміжними приміщеннями, що розташоване в м. Запоріжжі, сел. Леваневського, вул. Стартова, 3-А. Факт передачі зазначеної будівлі підтверджується актом здачі-приймання орендованого приміщення від 30.12.2003 р. Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили орендну плату в розмірі 2 906,62 грн., яка підлягає сплаті щомісячно згідно виставлених рахунків. Відповідно до п. 2.1 та п. 8.1 строк дії Договору з 30.12.2003 по 30.12.2051 р. Договір № 90 від 30.12.2003 р. був укладений у відповідності до норм ЦК України в редакції 1963 року, тобто на час його укладення не потребував нотаріального посвідчення. В процесі господарської діяльності позивач звертався до відповідача з проханням збільшити площу орендованого приміщення. У зв'язку із цим 03.01.2006 р. та 03.01.2007 р. між сторонами були укладені відповідно Додаткова угода № 1 і Додаткова угода № 1/2, якими площа орендованого приміщення була збільшена до 608,2 кв.м., сторони досягли згоди стовно того, що розмір орендної плати становить 3 000,00 грн. Додаткова угода № 1 була укладена зі строком до 03.01.2007 р., а Додаткова угода № 1/2 на строк до 03.01.2009 р. Умови Договору оренди № 90 від 30.12.2003 р. виконувалися сторонами належним чином, орендна плата вносилася своєчасно та в повному обсязі. Протягом всього періоду оренди між сторонами складалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які узгоджені між сторонами, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками підприємств без жодних зауважень та претензій. В лютому 2007 року після ознайомлення з листом Міністерства юстиції України № Ж-25069-19 від 22.01.2007 р. та листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 8579 від 29.11.2006 р., в яких зазначено про необхідність нотаріального посвідчення змін (додаткових угод) до договору оренди, укладеного до 01.01.2004 р., позивач звернувся до відповідача з листом № 01-08 від 26.02.2007 р. з пропозицією про нотаріальне посвідчення додаткових угод до договору оренди № 90 від 30.12.2003 р. Листом від 14.03.2007 р. відповідач відмовився від нотаріального посвідчення додаткових угод до договору оренди № 90 від 30.12.2003 р. із посиланням на ст. 654 ЦК України в редакції 2003 року, якою встановлено, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено законом, а основний договір № 90 від 30.12.2003 р. укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. У зв'язку із відмовою відповідача від нотаріального посвідчення додаткових угод до договору оренди № 90 від 30.12.2003 р., позивач із посиланням на ст. 220 ЦК України просить суд визнати дійсними додаткові угод № 1 від 03.01.2006 р. та № 1/2 від 03.01.2007 р. до договору оренди № 90 від 30.12.2003 р.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву. в якому зазначив, що дійсно 30.12.2003 р. між сторонами був укладений договір оренди з відповідними доповненнями, внесеними Додатковою угодою № 1 від 03.01.2006 р. і Додатковою угодою № 1/2 від 03.01.2007 р., за яким позивачу в оренду була передана будівля їдальні з допоміжними приміщеннями, що розташоване в м. Запоріжжі, сел. Леваневського, вул. Стартова, 3-А, загальною площею 608,2 кв.м. Умови Договору оренди № 90 від 30.12.2003 р. виконувалися сторонами належним чином, орендна плата вносилася своєчасно та в повному обсязі. Пропозиція позивача про нотаріальне посвідчення додаткових угод до договору оренди № 90 від 30.12.2003 р., викладена в листі № 01-08 від 26.02.2007 р., відповідачем була відхилена виходячи з приписів абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та ст. 654 ЦК України в редакції 2003 року, якою встановлено, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, оскільки основний договір № 90 від 30.12.2003 р. укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, то і додаткові угоди до нього не потребують нотаріального посвідчення. Разом із тим, оскільки на законодавчому рівні питання про необхідність нотаріального посвідчення змін (додаткових угод) до договору оренди, укладеного до 01.01.2004 р., чітко не врегульовано, відповідач також просить суд визнати дійсними додаткові угод № 1 від 03.01.2006 р. та № 1/2 від 03.01.2007 р. до договору оренди № 90 від 30.12.2003 р.
Судом були досліджені письмові докази, що залучені до матеріалів справи, з яких судом встановлено наступне.
30.12.2003 р. між ТОВ “ЗТСК “Запоріжторгпостач” (відповідачем у справі та ТОВ “Континент Ко., ЛТД” (позивачем у справі) був укладений Договір оренди будівлі, споруди, іншого об'єкту нерухомості № 90 (далі за текстом -Договір) з відповідними доповненнями до нього.
За умовами Договору відповідач (орендодавець) передав в оперативну оренду позивача (орендаря) для використання у виробничих (адміністративних) цілях, належну йому на праві власності споруду (об'єкт оренди), а позивач зобов'язався прийняти об'єкт оренди у строкове користування та своєчасно здійснювати орендні платежі.
Об'єктом оренди за Договором згідно п. 1.1.1 Договру є будівля їдальні з допоміжними приміщеннями, що розташоване в м. Запоріжжі, сел. Леваневського, вул. Стартова, 3-А. Відповідно до розділу 4 Договору вступ позивача у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами акту здачі-прийняття орендованого приміщення.
Факт передачі в оренду нежитлового приміщення підтверджується Актом прийому-передачі орендованого приміщення від 30.12.2003 р., який підписано і скріплено печатками позивача і відповідача, відповідно до якого майно передавалося в належному стані, без зауважень і претензій.
Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили орендну плату в розмірі 2 906,62 грн., яка підлягає сплаті щомісячно згідно виставлених рахунків.
Відповідно до п. 2.1 та п. 8.1 строк дії Договору з 30.12.2003 по 30.12.2051 р.
В процесі господарської діяльності виникла потреба збільшити площу орендованого приміщення, у зв'язку із чим 03.01.2006 р. та 03.01.2007 р. між сторонами були укладені відповідно Додаткова угода № 1 і Додаткова угода № 1/2 до Договору, якими площа орендованого приміщення була збільшена до 608,2 кв.м., сторони досягли згоди стовно того, що розмір орендної плати становить 3 000,00 грн.
Додаткова угода № 1 була укладена зі строком до 03.01.2007 р., а Додаткова угода № 1/2 на строк до 03.01.2009 р.
Факт передачі в оренду нежитлового приміщення збільшеної площі підтверджується Актом прийому-передачі орендованого приміщення від 03.01.2006 р., який підписано і скріплено печатками позивача і відповідача.
Умови Договору оренди № 90 від 30.12.2003 р. виконувалися сторонами належним чином, орендна плата вносилася своєчасно та в повному обсязі.
Протягом всього періоду оренди між сторонами складалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які узгоджені між сторонами, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками підприємств без жодних зауважень та претензій.
Сторони у справі просять суд визнати дійсними додаткові угод № 1 від 03.01.2006 р. та № 1/2 від 03.01.2007 р. до договору оренди № 90 від 30.12.2003 р., виходячи з того, що чинним законодавством передбачена необхідність нотаріального посвідчення змін (додаткових угод) до договору оренди, укладеного до 01.01.2004 р.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з обставин справи, Договір будівлі, споруди, іншого об'єкту нерухомості № 90 від 30.12.2003 р. був укладений у відповідності до норм ЦК УРСР в редакції 1963 року. Статтею 47 зазначеного Кодексу була встановлена обов'язковість нотаріальної форми у випадках, зазначених у законі, і наслідки її недодержання. Так, передбачалось: якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.
Із змісту зазначеної норми слідує, що визнання дійсною угоди у зв'язку з недодержанням нотаріальної форми угоди можливо при наявності умов, зокрема: спірна угода повинна бути виконана; виконана угода підлягала обов'язковому нотаріальному посвідченню у порядку, встановленому Законом України “Про нотаріат”; обов'язковість нотаріальної форми повинна бути указана в законі; визнати дійсною угоду з цих підстав можливо за вимогою сторони, яка виконала угоду; суд повинен перевірити, чому угода не була нотаріально посвідчена.
Відповідно до ст., ст. 256, 257 ЦК УРСР, чинного на момент укладення договору № 90 від 30.12.2003 р., за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Законодавство, яке діяло на момент укладення договору оренди № 90 від 30.12.2003 р., не встановлювало обов'язкової нотаріальної форми щодо договору оренди нежитлового приміщення. В самому договорі також відсутня умова про те, що він підлягає нотаріальному посвідченню. Вказана обставина сторонами не заперечувалася.
З аналізу змісту договору № 90 від 30.12.2003 р. вбачається, що договір містить всі істотні умови, встановлені на момент його укладення ЦК УРСР, у тому числі щодо форми цього договору.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не спростовано, що фактично умови договору № 90 від 30.12.2003 р. сторонами виконувалися та продовжують виконуватися, тобто правовідносини з приводу найму нежитлового приміщення продовжують тривати до теперішнього часу.
Таким чином, договір № 90 від 30.12.2003 р. є дійсним в силу закону, оскільки правовідносини по цьому договору між сторонами тривають, а приписами ст. 204 ЦК України в редакції 2003 року встановлена презумпція правомірності правочину -правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вважає позивач, оскільки між сторонами укладені додаткові угоди від 03.01.2006 р. та від 03.01.2007 р. до основного договору оренди № 90 від 30.12.2003 р., то в силу п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року має бути застосована ст. 793 ЦК України, якою наявність обов'язкової нотаріальної форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди поставлена в залежність від строку укладення такого договору.
Суд з такою позицією не погоджується, виходячи з того, що пункт 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року стосується застосування правил цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів, укладених до 01.01.2004 р., але не стосується застосування правил щодо форми таких договорів.
Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Пунктом 8.5 договору оренди № 90 від 30.12.2003 р. передбачено, що доповнення і зміни до цього договору оформлюються додатковими угодами, які є невід'ємними частинами цього договору, про що зазначено в додатковій угоді № 1 від 03.01.2006 р. та додатковій угоді № 1/2 від 03.01.2007 р. Згідно з п. 10.4 умови Договору № 90 від 30.12.2003 р. зберігають свою силу на весь строк дії договору.
Таким чином, оскільки інше не встановлено законом та договором оренди № 90 від 30.12.2003 р., а також не випливає із звичаїв ділового обороту, внесення змін до спірного договору має вчинятися в такій самій формі, що й сам договір оренди № 90.
Отже, відсутні підстави для нотаріального посвідчення додаткових угод № 1 від 03.01.2006 р. та № 1/2 від 03.01.2007 р до договору оренди № 90 від 30.12.2003 р., оскільки сам договір оренди був укладений в простій письмовій формі, відповідно, зміна умов договору № 90 має відбуватися в простій письмовій формі.
Посилання відповідача в обґрунтування позовних вимог на ст. 220 ЦК України в редакції 2003 року також є безпідставним, оскільки даною нормою закону передбачена можливість визнання дійсним в судовому порядку договору в цілому, а не окремих його частин, якими за своєю правовою природою є додаткові угоди до договору.
Статтею 204 ЦК України в редакції 2003 року встановлена презумпція правомірності правочину, одним із різновидів якого є договір, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, приписами даної правової норми встановлено, що договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.
Договір будівлі, споруди, іншого об'єкту нерухомості № 90 від 30.12.2003 р. є правомірним, оскільки його неправомірність прямо не встановлена законом, форма договору, у тому числі додаткових угод від 03.01.2006 р. і від 03.01.2007 р., дотримана, судом недійсним він не визнаний, а тому на час розгляду даної справи цей договір встановлює права і обов'язки сторін за договором.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання дійсними додаткових угод № 1 від 03.01.2006 р. та № 1/2 від 03.01.2007 р. до договору оренди № 90 від 30.12.2003 р.
На підставі викладеного, в задоволені позову відмовляється повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст., ст. 44, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “22 ” травня 2009 р.