36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.12.2017 Справа № 917/1416/16
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" (вх. канцелярії суду №1203 від 22.11.2017) про визнання незаконною та скасування постанови заступника начальника Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області від 19.05.2017 року про відкриття виконавчого провадження №53979656 про примусове виконання наказу господарського суду Полтавської області від 06.02.2017р. у справі №917/1416/16
За позовом Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго”, вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022 в особі Миргородської філії ПАТ “Полтаваобленерго”, вул. Котляревського, 591, м. Миргород, Полтавська область, 37600
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий стиль”, вул. Гоголя, 102, м. Миргород, Полтавська область, 37600
про стягнення 186 989,98 грн.
Суддя Гетя Н.Г.
Представники:
від боржника: не з"явився
від стягувача: ОСОБА_1 дов. №10-74/1952 від 15.02.2017р.
ОСОБА_2 дов. №10-74/1946 від 15.02.2017р.
від ВДВС: не з"явився
Суть скарги: розглядається скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" (вх. канцелярії суду №1203 від 22.11.2017) про визнання незаконною та скасування постанови заступника начальника Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області від 19.05.2017 року про відкриття виконавчого провадження №53979656 про примусове виконання наказу господарського суду Полтавської області від 06.02.2017р. у справі №917/1416/16
Згідно із протоколом автоматичної зміни складу суду від 23.11.2017р. суддю Мацко О.М. у зв"язку із закінчення терміну повноважень було замінено на суддю Гетю Н.Г.
Представники стягувача проти скарги заперечують, посилаючись на те, що виконавче провадження відкрито правомірно відповідно до положень ЗУ «Про виконавче провадження».
04.12.2017 року від виконавчої служби надійшло заперечення на скаргу, в якому вказано на те, що виконавче провадження відкрито відповідно на підставі ЗУ «Про виконавче провадження», 25.10.2017 року виконавче провадження передано до ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області. Виконати вимоги суду Миргородський міськрайонного відділ державної виконавчої служби не може, оскільки матеріали виконавчого провадження передано до ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області.
Представник боржника в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив
Як роз'яснено в п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 за №75.
Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Розглянувши заяву, суд встановив:
27 жовтня 2016 року господарським судом Полтавської області винесено рішення по справі №917/1416/16 про стягнення з ТОВ «Новий стиль» на користь Миргородської філії ПАТ "Полтаваобленерго" 186 989,98 грн., а також судовий збір в сумі 2 804,85,00 грн.
10 січня 2017 року Харківським апеляційним господарським судом апеляційну скаргу ТОВ “Новий стиль” на рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2016 року у справі №917/1416/16 залишено без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2016 року у справі № 917/1416/16 залишено без змін.
06.02.2017р. на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2016р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017р., яка набрала законної сили 10.01.2017 р. видано накази.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" звернулося до суду про визнання незаконною та скасування постанови заступника начальника Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області від 19.05.2017 року про відкриття виконавчого провадження №53979656 про примусове виконання наказу господарського суду Полтавської області від 06.02.2017р.
В обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що 13 листопада 2017 року представник Відповідача ОСОБА_3, під час ознайомлення у приміщенні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області дізнався про існування виконавчого провадження №53979656 з примусового виконання наказу №917/1416/16, виданого 06 лютого 2017 року господарським судом Полтавської області про стягнення з Відповідача на користь ПАТ "Полтаваобленерго" боргу в сумі 186989,98 грн., а також про існування інших виконавчих проваджень у спорах між Відповідачем та Позивачем. З матеріалів виконавчого провадження №53979656 представник дізналася про постанову про відкриття виконавчого провадження заступника начальника Миргородського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_4В від 19 травня 2017 року.
Відповідач вважає цю постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що Миргородська філія Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго” не є юридичною особою та не може бути позивачем у суді та стягувачем у виконавчому провадженні. Зважаючи на це рішення ОСОБА_5 та постанова ОСОБА_4 не відповідають вимогам закону. Крім того, скаржник вказує на те, що на території Полтавської області монопольне становище на ринку розподілу (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами займає ПАТ "Полтаваобленерго". ОСОБА_4 перебуває з ПАТ "Полтаваобленерго" у відносинах, пов'язаних з користуванням ним електроенергії задля задоволення побутових, сімейних та особистих житлової нерухомості на території Полтавської області, тому постанова про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_4 прийнята в умовах реального конфлікту інтересів. Скаржник вказує на те, що у зв»язку невідповідністю наказу від 06.02.2017р. п.п.3, 4 ч.1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» наказ мав бути повернутий виконавчою службою.
При винесенні ухвали суд виходить з наступного:
Ст. 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Способи і порядок виконання рішення суду визначаються державним виконавцем на підставі Закону України "Про виконавче провадження" та виходячи зі змісту резолютивної частини рішення господарського суду.
Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено певний перелік обов'язків та прав державних виконавців, до яких, зокрема, віднесено: обов'язок неупередженого, своєчасного і у повному обсязі вчинення виконавчих дій, здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Судовий контроль за виконавчим провадженням, згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, обмежується розглядом господарським судом скарг на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців. Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", враховуючи положення статті 121 2 ГПК, роз'яснено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає лише місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от: звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). Оскільки прийняття органами ДВС, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає відповідно до статті 121 2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до зазначених судів (пунк
Скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження". Як зазначено в п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" N 9 від 17.10.2012 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження", п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" N9 від 17.10.2012, у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" N 01-08/369 від 29.06.2010 вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними.
Щодо визнання постанови про відкриття недійсною суд зазначає наступне:
Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до змісту скарги та доданих до неї доказів скаржник належним чином, в тому числі і документально, не обґрунтував обставини, наведені в скарзі, не надав доказів порушення виконавцем ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Дослідивши матеріали скарги, суд встановив, що боржник належним чином, в тому числі і документально, не обгрунтував обставини, викладені в скарзі. Не довів наявність порушень при винесенні спірної постанови.
Крім цього, на спростування доводів боржника слід зазначити, що рішення у справі прийняте на користь юридичної особи, представництво якої здійснювалося її філією, та є чинним.
Згідно п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" про визнання незаконною та скасування постанови заступника начальника Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області від 19.05.2017 року про відкриття виконавчого провадження №53979656 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" про визнання незаконною та скасування Постанови заступника начальника Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області від 19.05.2017 року про відкриття виконавчого провадження №53979656 відмовити.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Суддя Гетя Н.Г.