Справа № 686/9346/17
28 листопада 2017 року
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Мороз В.О.,
за участю секретаря Козельської Г.В.,
представника позивачів ОСОБА_1,
представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Хмельницької міської ради, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання права власності за набувальною давністю,
встановив :
18 травня 2017 р. позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з вищезазначеним позовом, в якому просять визнати за ними право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1, мотивуючи вимоги ти, що вони зареєстровані та постійно проживають за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 з 23.12.2003 року. Вони мали намір скористатися своїм правом приватизації квартири, однак на звернення до відповідачів отримали відповіді, що будинок по вул. Вокзальна, 173 на балансі не перебуває. Зазначають, що добросовісно володіють та розпоряджаються квартирою більше 10 років, а тому позов просять задовольнити.
Представник позивачів в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив задовольнити з підстав наведених у позові.
Представник Хмельницької міської ради в судовому засіданні заперечила щодо заявленого позову. Суду пояснила, що означений будинок до комунальної власності не відноситься.
Представник публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» заперечила щодо задоволення позову, вказавши, що житловий будинок по вул. Північна, 113/1, м. Хмельницькому та земельна ділянка на балансі виробничого підрозділу Жмеринського будівельно-монтажного експлуатаційного управління не перебуває.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову, внаслідок наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так судом встановлено, що на підставі ордера серії ХМН № 000041, виданого виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 22 травня 2003 року ОСОБА_4, згідно рішення № 372 від 24.04.2003 р. надано трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 складом сім'ї 4 чоловіки : ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
Згідно довідки Управління з питань реєстрації від 17.05.17 р. позивачі зареєстровані в кв.№ 200 по вул. Північна, 113/1 м. Хмельницького.
29.12.1994 р. рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради вирішено затвердити акт комісії про прийом в експлуатацію 300 квартирного житлового будинку (замовник «Південно західна залізниця») (1 черга 60 квартир) по вул. Північна, 113/1 м. Хмельницького. 26.12.96 р. затверджено 2 чергу 80 квартир по вул. Північна, 113/1 м. Хмельницького. 29.12.98 р. затверджено 3 чергу 40 квартир по вул. Північна, 113/1 м. Хмельницького
26.12.2002 р. затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію 40 квартирної частини 300 квартирного будинку по вул. Північна, 113/1 м. Хмельницького. А 27.11.2003 р. затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію 80 квартирної частини 300 квартирного будинку по вул. Північна, 113/1 м. Хмельницького.
Із довідки Управління ЖКГ від 11.05.17 р. вбачається, що житловий будинок по вул. Північна, 113/1 м. Хмельницького не перебуває в комунальній власності територіальної громади міста та на балансі Хмельницької ЖЕК № 1.
Даний будинок також і не перебуває на балансі Державного територіально галузевого об'єднання «Південно західна залізниця», що вбачається із довідки від 24.02.2015 р.
Однак такий перебуває на балансі ОСББ «Каскад», що вбачається із актів приймання передачі житлового комплексу чи його частини з балансу на баланс № № 1,2,3 від 12.06.2006 р., 26.12.2004 р.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно положень ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачі обґрунтовують поданий позов тим, що добросовісно володіють на підставі ордера та розпоряджаються квартирою № 200 у будинку № 113/1 по вулиці Північній у м. Хмельницькому більше 10 років, тому є підстави для визнання права власності на неї на підставі вимог статті 344 ЦК України за набувальною давністю.
Проте, суд з такою позицією не погоджується, з наступних підстав.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Таким чином, для встановлення наявності передбачених законом підстав для набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю необхідно, щоб особа, яка посилається на таке, в силу положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України довела, що заволоділа майном добросовісно і при цьому її володіння є відкритим та безперервним протягом десяти років.
Як роз'яснено в пункті 9 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Пункт 11 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 звертає увагу, що право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (ст. 214 ЦПК України).
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
З урахуванням зазначеного, для правильного вирішення спору, пов'язаного з правом власності в силу набувальної давності, слід належним чином встановлювати обставини, що мають значення для справи, та враховувати зокрема наступне:
- задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння;
- за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;
- відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності.
Проте, таких обставин судом не встановлено.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Так, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без титульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу (договору найму, оренди, зберігання, тощо) виключає застосування набувальної давності.
Позивачі весь час були обізнані про те, що вони перебували у спірній квартирі на підставі ордеру.
Таким чином, враховуючи, що позивачі, як підставу для задоволення позову зазначають, що спірну частину нежитлової будівлі вони отримали на підставі ордеру, тобто підставно, що виключає можливість застосування набувальної давності, положення ст. 344 ЦК України до спірних відносин застосуванню не підлягають.
До того ж, позивачі не обґрунтували у чому проявляється з боку відповідачів порушення, невизнання чи оспорювання їх прав з приводу спірного будинку.
Таким чином, за наведених підстав у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10,60,212,215 ЦПК України, статті 344 Цивільного кодексу України, суд -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Хмельницької міської ради, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1, - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя