АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-12152 Головуючий у1-й інстанції - Волошин В.О.
Унікальний № 761/33202/16-ц Доповідач - Пікуль А.А.
6 грудня 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Гаращенка Д.Р.
Невідомої Т.О.
секретар Пузикова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Національного університету оборони України імені Івана Черняховського на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та зобов'язання вчинити дії,-
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного університету оборони України ім. І. Черняховського про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та зобов'язання вчинити дії.
Суд визнав незаконним п.8 наказу начальника Національного університету оборони України ім. І. Черняховського ОСОБА_2 № 186 від 31 серпня 2015 року, про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого викладача кафедри підготовки офіцерів запасу, у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України та поновив ОСОБА_1 на посаді старшого викладача кафедри підготовки офіцерів запасу Національного університету оборони України ім. І. Черняховського з 31 серпня 2015 року.
Суд стягнув з Національного університету оборони України ім. І. Черняховського на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, без врахування відповідних податків й інших обов'язкових платежів, у розмірі 195 762 грн. 05 коп., а також вирішив питання розподілу судового збору між сторонами.
Судом допущене негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого викладача кафедри підготовки офіцерів запасу Національного університету оборони України ім. І. Черняховського та виплати йому заробітної плати за один місяць, виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 378 грн. 65 коп. без врахування відповідних податків й інших обов'язкових платежів.
Судом відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Національного університету оборони України ім. І.Черняховського внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис, про час та місце служби у Збройних Силах України, а саме: проходження військової служби за призивом під час мобілізації з 18 червня 2015 року по 15 вересня 2016 року у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 .
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2017 року суд зобов'язав Національний університет оборони України ім. І. Черняховського, внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис, на підставі п.7 наказу начальника Національного університету оборони України ім. І. Черняховського ОСОБА_2 від 18 червня 2015 року №131, про звільнення ОСОБА_1 від роботи з 18 червня 2015 року на період часткової мобілізації зі збереженням на цей період місця роботи і середньої заробітної плати, відповідно до ч. 3 ст.119 КЗпП України.
Не погодившись з рішенням суду про визнання незаконним наказу в частині, що стосується ОСОБА_1 , поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Національний університет оборони України ім. І. Черняховського через свого представника, ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду в означеній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін (т.2, а.с.36-45).
Додаткове рішення суду в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача внести до трудової книжки позивача запис, на підставі п.7 наказу начальника Національного університету оборони України ім. І. Черняховського ОСОБА_2 від 18 червня 2015 року №131, про звільнення ОСОБА_1 від роботи з 18 червня 2015 року на період часткової мобілізації зі збереженням на цей період місця роботи і середньої заробітної плати, відповідно до ч. 3 ст.119 КЗпП України, в рамках даного апеляційного провадження відповідачем не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не перевіряється.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис, про час та місце служби у Збройних Силах України, а саме: проходження військової служби за призивом під час мобілізації з 18 червня 2015 року по 15 вересня 2016 року у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , позивачем не оскаржується, а тому в апеляційному порядку також не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника відповідача, ОСОБА_3 , яка підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити, ОСОБА_1 та його представника, ОСОБА_4 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
Згідно з наказом № 240 від 18 листопада 2008 року, ОСОБА_1 було призначено на посаду викладача кафедри підготовки офіцерів запасу на умовах строкового трудового договору. В подальшому, строковий трудовий договір між сторонами неодноразово було продовжено, а саме: наказ № 180 від 28 серпня 2009 року, наказ №136 від 17 серпня 2010 року, наказ № 263 від 28 грудня 2012 року, наказ № 178 від 28 серпня 2013 року, наказ № 272 від 30 грудня 2013 року, наказ № 82 від 30 квітня 2014 року, наказ № 166 від 29 серпня 2014 року.
Наказом № 262 від 30 грудня 2012 року ОСОБА_1 , викладача кафедри підготовки офіцерів запасу, переведено на посаду старшого викладача кафедри підготовки офіцерів запасу за строковим трудовим договором з 1 січня по 31 грудня 2012 року.
Наказом № 254 від 25 грудня 2014 року ОСОБА_1 , старшому викладачу кафедри підготовки офіцерів запасу, продовжено строковий трудовий договір з 1 січня по 31 серпня 2015 року.
ОСОБА_1 , відповідно до Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14 січня 2015 року №15/2015 було призвано 18 червня 2015 року на військову службу до лав ЗС України.
Наказом роботодавця № 131 від 18 червня 2015 року ОСОБА_1 , старшого викладача кафедри підготовки офіцерів запасу, звільнено від роботи з 18 червня 2015 року на період часткової мобілізації зі збереженням на цей період місця роботи і середньої заробітної плати відповідно до ч. 3 ст.119 КЗпП України.
Наказом № 186 від 31 серпня 2015 року ОСОБА_1 , старшого викладача кафедри підготовки офіцерів запасу, звільнено з посади з 31 серпня 2015 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору, за п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Копію наказу № 186 від 31 серпня 2015 року ОСОБА_1 отримав лише 30 серпня 2016 року.
13 лютого 2013 року між ПрАТ "МТС Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір № 6136855/1.12483238 про надання послуг рухомого (мобільного)телефонного зв'язку, відповідно до умов якого, останньому надаються послуги мобільного зв'язку з використанням абонентського номеру - НОМЕР_2 .
Відповідно до відповіді ПрАТ "МТС Україна" від 4 квітня 2017 року, згідно з даними інформаційних систем ПрАТ "МТС Україна", термінал з абонентським номером НОМЕР_2 в період часу з 11:00 год. по 16:00 год. 31 серпня 2015 року знаходився у м. Пирятині Полтавської області.
За встановлених обставин, виходячи з того, що позивачем не пропущено встановлений законом строк для звернення до суду за захистом порушеного права; відповідачем незаконно прийнято рішення в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, районний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним п.8 наказу начальника Національного університету оборони України ім. І. Черняховського ОСОБА_2 № 186 від 31 серпня 2015 року, поновлення позивача на посаді старшого викладача кафедри підготовки офіцерів запасу Національного університету оборони України ім. І.Черняховського та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31 серпня 2015 року по 19 вересня 2017 року у розмірі 195 762 грн. 05 коп. без врахування відповідних податків й інших обов'язкових платежів.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, висновки районного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним п.8 наказу начальника Національного університету оборони України ім. І. Черняховського ОСОБА_2 № 186 від 31 серпня 2015 року, про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого викладача кафедри підготовки офіцерів запасу, у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин у цій частині застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності обставинам справи та положенням чинного законодавства висновків районного суду про незаконність звільнення позивача відхиляються апеляційним судом як безпідставні з огляду на таке.
За правилом ч.2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України "Про освіту".
Відповідно до вимог частини третьої ст. 119 КЗпП у редакції, чинній на час звільнення позивача, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (раніше - призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації (раніше - але не більше одного року), зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, чинне законодавство не передбачає можливості розірвання трудових відносин з працівником, призваним на військову службу, за жодних обставин.
З огляду на таке, припинення трудового договору на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору з працівником, призваним на військову службу, можливе тільки після закінчення проходження військової служби.
Ураховуючи наведене, правильним є висновок районного суду про те, що п.8 наказу начальника Національного університету оборони України ім. І. Черняховського ОСОБА_2 № 186 від 31 серпня 2015 року, про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого викладача кафедри підготовки офіцерів запасу, у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України є незаконним.
Водночас, висновки районного суду про наявність на час розгляду справи правових підстав для поновлення позивача на роботі не відповідають обставинам справи, оскільки, як правильно встановлено судом, ОСОБА_5 працював за строковим трудовим договором. Строк трудового договору закінчився у період проходженням позивачем військової служби за призовом під час мобілізації. Тому після закінчення проходження військової служби ОСОБА_1 підлягав звільненню у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 вересня 2016 року (з часу закінчення проходження військової служби) також не можуть бути задоволені.
Однак, при цьому, ураховуючи незаконність звільнення позивача у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, його вимоги про виплату середнього заробітку на підставі ч.3 ст. 119 КЗпП України за період з 1 вересня 2015 року по 15 вересня 2016 року (період проходження військової служби) є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача провести ці виплати відповідно до вимог указаної норми КЗпП України.
Враховуючи викладене у контексті положень ст. 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та ухвалення у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 вересня 2016 року і зобов'язання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського протягом одного місяця з дня набрання цим рішенням законної сили виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію середнього заробітку за період з 1 вересня 2015 року по 15 вересня 2016 року відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України.
Керуючись ст.303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 вересня 2016 року відмовити.
Зобов'язати Національний університет оборони України імені Івана Черняховського протягом одного місяця з дня набрання цим рішенням законної сили виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію середнього заробітку за період з 1 вересня 2015 року по 15 вересня 2016 року відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Д.Р. Гаращенко
Т.О. Невідома