03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
Апеляційне провадження №22-ц/796/11902/2017 Головуючий у 1 інстанції - Ладиченко С.В.
Унікальний номер справи №752/13371/17 Доповідач - Андрієнко А.М.
7 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого судді Андрієнко А.М.
Суддів: Заришняк Г.М.
МараєвоїН.Є.
При секретарі Гарматюк О.Д.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна вагонна компанія» про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України,
04 липня 2017 заявники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням, в якому просили надати дозвіл на примусове виконання ухвали Каунаського окружного суду Литовської Республіки від 19.01.2017 про забезпечення вимог позивачів (стягувачів) до відповідача (боржника) ТОВ «Інвестиційна вагонна компанія», якою:
- заборонено ТОВ «Інвестиційна вагонна компанія» продавати керовані ним за правом власності вагони, що були придбані за договором № 10-08/16-794 від 10.08.2016, укладеним між ЗАТ « Lucrosus» та ТОВ «Інвестиційна вагонна компанія», або іншим чином відчужити право власності на них третім особам, закладати вагони, використовувати їх з метою поруки або обтяжувати їх іншим способом;
-заборонено ТОВ «Інвестиційна вагонна компанія» і/або іншим способом повторно зареєструвати право власності на вагони, відчужені за договором № 10-08/16-794 від 10.08.2016 ЗАТ «Lucrosus» і ТОВ «Інвестиційна вагонна компанія», а також будь-які інші юридичні факти щодо експлуатації цих вагонів у автоматизованій базі даних товарних вагонів, а також у будь-яких інших реєстрах, державних органах (включаючи митниці, податкових адміністраторів) на ім'я ТОВ «Інвестиційна вагонна компанія» і/або інших третіх осіб.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті провадження по справі за клопотанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна вагонна компанія» про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В суді апеляційної інстанції апелянт підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна вагонна компанія» просив апеляційну скаргу відхилити, увалу суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що заявниками порушена процедура подання даного клопотання, визначена міжнародним договором.
Відповідно до ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
За частиною першою статті 393 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).
Постановою Верховної Ради України від 17.12.1993 року ратифіковано договір між Україною та Литовською республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.
У відповідності до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» пріоритет положень міжнародного договору над нормами національного законодавства зазначено у ч.1 «Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. 2. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору».
Крім того, в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 в пункті 5 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» роз'яснено, що у випадках, коли клопотання, яке згідно з установленим порядком обов'язково має подаватись лише через суд (арбітраж), що постановив рішення, або через відповідний центральний орган Договірної Сторони, подано безпосередньо компетентному суду України, останній відмовляє в його прийнятті , оскільки за таких умов воно не може бути предметом судового розгляду.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що заявниками порушено порядок подання клопотання, визначений міжнародним договором, а суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТОВ «Інвестиційна вагонна компанія» про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України.
Зазначена відмова у наданні дозволу на виконання рішення іноземного суду не позбавляє позивачів по справі звернутися до Каунаського окружного суду Литовської Республіки із заявою про направлення на виконання ухвали про забезпечення їх позову.
Керуючись ст. ст. 303, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді