АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-12025 Головуючий у 1-й інстанції - Москаленко К.О.
Єдиний унікальний № 757/33368/14-ц Доповідач - Пікуль А.А.
06 грудня 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Гаращенка Д.Р.
НевідомоїТ.О.
секретар Пузикова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної адміністрації залізничного транспорту України, Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України Остапюка Бориса Ярославовича, треті особи: первинна профспілкова організація апарату Укрзалізниці; Голова первинної профспілкової організації апарату Укрзалізниці Грищенко Юрій Михайлович; Міністерство інфраструктури України; Міністр інфраструктури України БурбакМаксим Юрійович, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року за безпідставністю заявленого позову відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Державної адміністрації залізничного транспорту України, Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України Остапюка Бориса Ярославовича, треті особи: первинна профспілкова організація апарату Укрзалізниці; Голова первинної профспілкової організації апарату Укрзалізниці Грищенко Юрій Михайлович; Міністерство інфраструктури України; Міністр інфраструктури України Бурбак Максим Юрійович, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 через свого представника, ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне та неправильне з'ясування районним судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с.226).
В суд апеляційної інстанції Генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України Остапюк Б.Я., треті особи та представники третіх осіб не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду указані особи повідомлені належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотні повідомлення про вручення судових повісток. Суд ухвалив розглядати справу у їх відсутність, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника позивача, ОСОБА_3, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, представника Державної адміністрації залізничного транспорту України, Корсуна Ю.Ю., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
При ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із відповідачем з жовтня 2012 року. Наказом №3775/ос від 02.10.2014 позивача звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату 9 жовтня 2014 року. Повідомлення про наступне звільнення отримане позивачем 22 травня 2014 року. Вимога роботодавця від 16 липня 2014 року до профспілкового комітету апарату Укрзалізниці про надання дозволу на звільнення позивача за скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України отримана профспілковим комітетом, однак це питання досі не розглянуте, незважаючи на запит суду в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 43 КЗпП України.
Звільнення позивача проведене на підставі: заяви ОСОБА_4 від 24 вересня 2014 року про звільнення з займаної посади у зв'язку з скороченням штату працівників з 10.10.2014; наказу від 28.07.2014 №472-Ц/од про затвердження нової структури Департаменту внутрішнього контролю, в складі якого відсутня Інспекція з контролю обслуговування пасажирів на вокзалах і поїздах.
Доказів щодо написання ОСОБА_4 заяви про звільнення під тиском з боку роботодавця у розпорядженні суду немає.
За встановлених обставин районний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга представника позивача не містить, в ході апеляційного розгляду ОСОБА_3 також не навів таких обставин.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильної оцінки районним судом: дій відповідача по виданню наказів про зміну, реорганізацію структури підприємства, внаслідок чого відбулось скорочення штатів; дій відповідача по прийняттю на роботу на підприємство нових працівників, внесення змін в штатний розпис реорганізованих підрозділів у зв'язку з прийняттям на роботу нових працівників, які не працювали в апараті Укрзалізниці та на самому підприємстві, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.
Як правильно встановлено районним судом, у розпорядженні роботодавця на момент звільнення позивача не було згоди профспілкового комітету апарату Укрзалізниці на звільнення позивача за скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Водночас, повідомлення про наступне звільнення позивач отримав ще 22 травня 2014 року і, діючи на власний розсуд, 24 вересня 2014 року ОСОБА_4 написав роботодавцю заяву про звільнення з займаної посади у зв'язку з скороченням штату працівників з 10 жовтня 2014 року (а.с.49), визначивши таким чином дату свого звільнення.
З огляду на ці обставини у їх сукупності та взаємному зв'язку, ураховуючи передбачені трудовим законодавством гарантії при звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України порівняно зі звільненням за власним бажанням (ч.1 ст. 38 КЗпП України), а також з огляду на відсутність у розпорядженні суду доказів написання ОСОБА_4 заяви про звільнення під тиском з боку роботодавця, є правильним висновок районного суду про те, що написанням заяви про звільнення позивач висловив своє небажання продовжувати роботу на підприємстві та погодився на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України. За відсутності доказів написання заяви під впливом насильства (фізичного та/чи психологічного) з боку роботодавця мотиви її написання правового значення не мають, адже працівник діяв з власних міркувань у рамках трудового законодавства.
За таких обставин факти прийняття на роботу інших працівників у інші - новостворені, структурні підрозділи Державної адміністрації залізничного транспорту України та внесення змін в штатний розпис реорганізованих підрозділів у зв'язку з прийняттям на роботу нових працівників, які не працювали в апараті Укрзалізниці та на самому підприємстві, правового значення у даному спорі не мають.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга позивача не містить.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підставдля скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Д.Р. Гаращенко
Т.О. Невідома