АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа №761/11589/17 Головуючий в І інстанції: Рибак М.А.
апеляційне провадження № 22-ц/796/8673/2017 Доповідач Заришняк Г.М.
29 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі - Ткаченко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Груп Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
ТОВ «МедіаГруп Україна» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову Товариство зазначало, що 19.07.2012 року між сторонами було укладено угоду про припинення трудового договору за згодою сторін, за умовами якої позивач здійснив відповідачу виплату для оплати відповідачем свого особистого навчання за програмою МВА в сумі 502 637,00 грн., що на дату укладення Угоди складало 51204,83 Євро.
Трудові відносини між сторонами було припинено 19.07.2012 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Разом із тим, відповідно до п. 3.1.3. угоди про припинення трудового договору за згодою сторін відповідач зобов'язався протягом двох років з дати звільнення з роботи надати позивачу документи, що підтверджують оплату відповідачем особистого навчання за програмою МВА (магістр бізнес-адміністрування) у розмірі, що не є меншим ніж 42 500 Євро в еквіваленті до гривні України по курсу НБУ на дату такої оплати. Якщо відповідач не надасть зазначені документи у вказаний в п. 3.1.3. угоди строк (до 19.07.2014 року), він зобов'язаний повернути позивачу усі грошові кошти, надані йому за п. 2.1.4. угоди протягом п'яти робочих днів з дати відповідної вимоги позивача.
17.11.2015 року позивач звернувся до відповідача із вимогою повернення цільової виплати в сумі 502 637,00 грн. протягом п'яти робочих днів з дати вимоги. Відповідач лист отримав, проте вимогу не виконав та не надав документи, що підтверджують оплату ним особистого навчання за програмою МВА.
Також позивач вважав, що між сторонами фактично виникли відносини позики, які врегульовані нормами параграфу 1 Глави 71 Цивільного кодексу України, в зв'язку із чим позивач вважав, що з відповідача підлягають стягненню також 32 113,68 грн. на рівні облікової ставки НБУ за період з 25.11.2015 року по 09.03.2016 року.
Посилаючись на викладене, та з урахуванням збільшених позовних вимог, Товариство просило суд стягнути з відповідача суму боргу разом з інфляційними втратами в сумі 529307,44 грн., 20367,12 грн. трьох процентів річних, суму доходу, якій міг отримати відповідач в сумі 150 820,01 грн. та 113 582,17 грн. суми процентів.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА» суму боргу в розмірі 502 637,00 грн., 512 205,53 грн. інфляційних втрат та 20 243,19 грн. трьох процентів річних.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА» судовий збір в сумі 9 171,38 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року виправлено описку у тексті рішення суду від 21 червня 2017 року та зазначено в одинадцятому абзаці на другій сторінці вірну дату довідки №699-19.07.2012 року, а також у всьому тексті рішення зазначити вірно суму інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача - 88 545 грн. 49 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримала апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Представники позивача проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду законним.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов в частині стягнення основної суми боргу суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог в цій частині.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 19.07.2012 року між ТОВ «МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА» та ОСОБА_2 було укладено угоду про припинення трудового договору за згодою сторін, за умовами п. 2.1.4. якої сторони дійшли згоди, що не пізніше дати звільнення Товариство здійснить цільову виплату для оплати відповідачем особистого навчання за програмою МВА в розмірі 502 637,00 грн., що на дату складання даної угоди еквівалентно 51 204,83 Євро та включає всі обов'язкові податки та внески згідно чинного законодавства України (а.с. 8-11).
Згідно з п. 3.1.3 даної угоди протягом двох років з дати звільнення відповідач ОСОБА_2 зобов'язався надати компанії документи, що підтверджують оплату особистого навчання за програмою МВА у розмірі, що не є меншим ніж 42 500 Євро в еквіваленті до гривні України по курсу НБУ на дату такої оплати. Якщо відповідач не надасть зазначені документи у вказаний у цьому пункті строк, він зобов'язаний повернути позивачу усі грошові кошти, надані йому за п. 2.1.4. цієї угоди, протягом 5 робочих днів з дати відповідної вимоги.
Встановлено, що 19.07.2012 року відповідача було звільнено з роботи на підставі наказу позивача за № 19-К (а.с. 12).
Як видно із розрахункового листа за Угодою про припинення трудового договору за згодою сторін від 19.07.2012 року, відповідачу було нараховано 502 637,00 грн. цільової виплати за навчання за програмою МВА згідно з п. 2.1.4 Угоди від 19.07.2012 року без утримання податків або інших платежів (а.с. 14).
Вказані кошти, разом із іншими сумами, які підлягали виплаті при звільненні з роботи відповідача ОСОБА_2, були сплачені останньому, що підтверджується довідкою ПАТ «ПУМБ» від 15.03.2016 року та платіжними дорученнями: № 699 від 12.07.2012 року та №871 від 21.09.2012 року, меморіальними ордерами та випискою по рахунку, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 16, 17, 18, 19-25), що відповідачем не спростовується.
02.07.2015 року позивач надіслав відповідачу ОСОБА_2 листа № 43, в якому просив його надати офіційні документи, що підтверджують оплату навчання за програмою МВА та завершення ним навчання. Даний лист був вручений відповідачу за місцем його роботи 06.07.2015 року, що підтверджується копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 28,31).
Проте ОСОБА_2 не надав підтверджуючих документів щодо оплати ним навчання за програмою МВА. 17.11.2015 року позивач повторно звернувся до відповідача із вимогою про перерахування на банківський рахунок Товариства коштів в сумі 502 637,00 грн. відповідно до п. 3.1.3. угоди (а.с. 32).
Вказана вимога була вручена відповідачу за місцем його роботи 20.11.2015 року, що підтверджується копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 36), проте ОСОБА_2 не надав підтверджуючих документів щодо оплати ним навчання за програмою МВА, а тому суд прийшов до правильного висновку про те, що відповідач мусить повернути позивачу усі грошові кошти, надані йому за угодою, обґрунтовано задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача кошти в сумі 502 637,00 грн.
Висновки суду про необхідність стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних також ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, відповідно до правої позиції, висловленої Верховним Судом України у справі №6-771цс15, і яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів, норми частини другої ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов»язання, визначеного в гривнях.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних та інфляційних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Враховуючи те, що зобов'язання за угодою про припинення трудового договору за згодою сторін в частині надання відповідачу цільової виплати для оплати останнім особистого навчання за програмою МВА в розмірі 502 637,00 грн., а також повернення даної виплати є грошовим, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також інфляційні втрати та три проценти річних.
При цьому колегія суддів погоджується з розрахунком суми інфляційних втрат сумі 88545,95 грн. та трьох процентів річних сумі 20 243, 19 грн., здійснених судом першої інстанції за період з 28.11.2015 року і до 09.03.2016 року (в межах заявлених позивачем вимог), виходячи з того, що вимога позивача була вручена відповідачу за місцем його роботи 20.11.2015 року, в зв'язку із чим, відповідач, у відповідності до п. 2.1.4. зобов'язаний був виконати вимогу не пізніше 27.11.2015 року, оскільки отримання вимоги припало на п'ятницю, а тому п'ять робочих днів почали обраховуватись з 28.11.2015 року. Окрім того, правильність визначення сум інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідачем належним чином не спростовано.
Доводи апеляційної скарги про те, що стягнута судом сума боргу є завищеною, оскільки відповідно до податкового законодавства з вказаної суми цільової виплати в розмірі 502637,00 грн. утримано єдиний соціальний внесок, а також податок на доходи фізичних осіб, у зв'язку із чим поверненню підлягають 417 034,99 грн., не заслуговують на увагу.
Так, відповідно до п.2.1.4 угоди про припинення договору за згодою сторін від 19.07.2012 року розмір суми цільової виплати становить 502 637 грн. й включає в себе всі обов'язкові платежі та внески згідно чинного законодавства України.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами п.3.1.3 Угоди відповідач був зобов'язаний повернути Товариству усі грошові кошти, надані йому за п. 2.1. цієї Угоди, тобто 502 637 грн., які й були стягнуті судом.
Посилання а апеляційній скарзі на те, що до даних правовідносин слід застосувати норми трудового законодавства, є безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про догори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Як видно з укладеної між сторонами Угоди про припинення трудового договору за згодою сторін від 19.07.2012 р., вона є змішаним договором й містить елементи як про припинення трудових відносин, що регулюється трудовим правом, так і елементи цивільно-правових зобов'язань щодо виплати коштів та їх повернення у разі ненадання відповідачем Товариству документів, що підтверджують оплату особистого навчання.
Правовідносини щодо надання відповідачу під час звільнення з роботи цільової виплати для оплати останнім особистого навчання не випливають з умов укладеного між сторонами трудового договору.
Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні й твердження представника відповідача про те, що під час підписання вказаної Угоди керівники позивача ввели ОСОБА_2 в оману, повідомивши останньому, що цільова виплата видається на безповоротній умові й може бути використана на розсуд відповідача. Вказані посилання спростовуються умовами самої Угоди щодо цільової виплати коштів та їх повернення.
Решта доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на правильність ухваленого рішення.
В іншій частині судове рішення не оскаржується.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.303, 307,308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: