04 грудня 2017 року Справа № 925/1473/16
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Попікової О.В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс"
на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді Мартюк А.І., Зеленіна В.О.)
у справі№ 925/1473/16 Господарського суду Черкаської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Либідь Компані"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс"
простягнення 2.261.000 грн.,
за участю представника:
від відповідача:Самофал В.І.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання належний представник позивача не з'явився.
Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням копії касаційної скарги.
Зважаючи на необґрунтованість поданого клопотання та на наявність доказів направлення касаційної скарги позивачу, з огляду на те, що явка представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 1118 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника позивача.
За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції бере до уваги таке.
1. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.03.2017 у справі №925/1473/16 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Либідь Компані" до ТОВ "Смілаенергопромтранс" про стягнення 2.261.000 грн., право на які позивач набув за договором відступлення права вимоги від 02.03.2015.
Рішення мотивовано тим, що сторони уклали договір прощення боргу від 04.07.2016, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем прощена.
При перегляді справи в господарському суді апеляційної інстанції 12.10.2017 ТОВ "Либідь Компані" подало заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача.
Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що комплексною судовою експертизою, проведеною під час апеляційного провадження, встановлено факт відсутності підпису директора позивача на договорі прощення боргу від 04.07.2016. Заявник стверджує, що відповідач затягує розгляд справи з метою виведення активів з підприємства, що унеможливить виконання судового рішення у випадку задоволення позову, а напередодні передачі даного спору до суду відповідач передав майже все нерухоме майно в іпотеку. В мережі інтернет наявні оголошення щодо виставлення відповідачем на продаж іншого майна, яке не передавалося в іпотеку.
2. Стислий виклад суті ухвали апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ "Смілаенергопромтранс" та обліковуються на його рахунках в банківських установах, в межах суми позовних вимог у розмірі 2 261 000 грн., зокрема, на рахунку №26000462743, відкритому в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", код банку 380805, а також на будь-яких інших рахунках, виявлених органами державної виконавчої служби та/або приватними виконавцями в ході виконання цієї ухвали суду.
3. Підстави, з яких оскаржено ухвалу господарського суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, ТОВ "Смілаенергопромтранс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, зокрема ст. 66 ГПК України, просить її скасувати та відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідач зазначає, що ніколи не розміщував будь-яких оголошень щодо продажу свого майна. Таким чином, дане оголошення не є належним доказом дійсного наміру відчужити майно.
Крім того майно відповідача передано в іпотеку у зв'язку з господарською діяльністю ще 01.11.2016, тобто до моменту звернення позивача до відповідача із вимогою про сплату коштів.
Відповідач вказує, що основним видом його діяльності є теплопостачання та забезпечення гарячою водою міста Сміла Черкаської області. ТОВ "Смілаенергопромтранс" забезпечує теплом 1/3 частину міста, в тому числі дитячі садочки, школи, державні установи та житлові будинки, що підтверджується відповідними договорами про надання послуг.
Ухвала апеляційного суду фактично зупинить роботу товариства та зумовить неможливість відповідача забезпечувати споживачів тепловою енергією в опалювальний період.
Оскаржуваною ухвалою накладено арешт на всі рахунки товариства, в тому числі на ті, з яких здійснюється виплата заробітної плати, податків та інше, що зумовить штрафні санкції та додаткові витрати підприємства за відсутності будь-якого рішення про стягнення з нього коштів.
4. Доводи, викладені у запереченнях на касаційну скаргу
ТОВ "Либідь Компані" у запереченнях на касаційну скаргу вказує на її необґрунтованість та просить відмовити у її задоволенні. Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
5. Нормативно-правові акти та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція
Спір у даній справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань щодо погашення заборгованості, право вимоги на яку отримав позивач за договором відступлення права вимоги від 02.03.2015.
Підставою для відмови у задоволенні позову місцевим господарським судом була наявність договору прощення боргу від 04.07.2016.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, виходив із того, що висновком комплексної судової експертизи встановлений факт відсутності підпису директора ТОВ "Либідь Компані" Кулик А.А. на договорі прощення боргу від 04.07.2016, та послався на ймовірність вчинення відповідачем дій з відчуження майна. Так, суд дійшов висновку, що невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Відповідно до ст. 66 Господарського кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.
У п. п. 1, 3, 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16 роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції не встановив жодної конкретної обставини (крім невиконанням відповідачем зобов'язань щодо погашення боргу), з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, а тому дійшов передчасних висновків про наявність підстав для задоволення заяви.
Касаційна інстанція звертає увагу, що заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Вжиття заходів до забезпечення позову не повинно призводити (перешкоджати) до втручання у підприємницьку діяльність відповідача.
Скаржник стверджує, що оскаржуваною постановою накладено арешт в тому числі на рахунки, з яких здійснюється виплата заробітної плати та податків.
Крім того основним видом діяльності відповідача є теплопостачання та забезпечення гарячою водою.
Накладаючи арешт на всі рахунки відповідача, суд апеляційної інстанції не перевірив інформації щодо наявності у відповідача рахунків, накладення арешту на кошти на яких забороняється законом, зокрема, згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".
Апеляційний господарський суд не зазначив, які докази можуть вказувати на наявність обставин, з котрими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Суд не вказав конкретних підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.
Всупереч положенням ст. ст. 33, 66 ГПК України ухвала суду апеляційної інстанції про забезпечення позову достатньо не обґрунтована.
За ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала господарського суду апеляційної інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає скасуванню, а заява про забезпечення позову - залишенню без задоволення
При цьому колегія суддів відзначає, що за умови виникнення відповідних обставин та їх належного підтвердження позивач вправі повторно звернутися до суду з вимогами про забезпечення позову.
6. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Посилання скаржника на порушення апеляційним господарським судом норм права знайшли своє підтвердження при касаційному перегляді цієї справи, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ТОВ "Смілаенергопромтранс" задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі №925/1473/16 скасувати.
В задоволенні заяви ТОВ "Либідь Компані" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Стягнути з ТОВ "Либідь Компані" на користь ТОВ "Смілаенергопромтранс" 1 600 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Видачу наказу з зазначенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду Черкаської області.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
О.В. Попікова