06 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10343/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача- відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №4949 від 22 лютого 2016 року.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження від 22 лютого 2016 року, винесену у виконавчому провадженні ВП № 49493658 з примусового виконання виконавчого листа №303/831/13-а, виданого 26 грудня 2015 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 22 лютого 2016 року, винесена у виконавчому провадженні ВП № 49493658 з примусового виконання виконавчого листа №303/831/13-а, виданого 26 грудня 2015 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області, прийнята правомірно, оскільки боржником виступає голова Лалівської сільської ради ОСОБА_3, а з витягу про результати виборів сільських голів Закарпатської області від 17 лютого 2016 року видно, що головою с.Лалово Мукачівського району Закарпатської області на місцевих виборах 25 жовтня 2015 року обрано ОСОБА_4 Тому у зв'язку зі зміною ОСОБА_5 на посаді голови с.Лалово Мукачівського району ОСОБА_4 та неможливістю зміни боржника у виконавчому провадженні державним виконавцем на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято 22 лютого 2016 року постанову про закінчення виконавчого провадження. Крім того, звертає увагу на пропуск позивачем строку на звернення з позовом до суду. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, позивач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, а тому суд, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю- доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову скасувати з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області перебувало виконавче провадження ВП №49493658 по виконанню виконавчого листа від 26 грудня 2015 року №303/831/13-а Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області про зобов'язання голови Лалівської сільської ради ОСОБА_5 надати ОСОБА_1 повну інформацію, що запитувалася згідно з інформаційним запитом від 08 січня 2013 року.
Крім того, судом встановлено, що у зв'язку зі зміною ОСОБА_5 на посаді голови та неможливістю зміни боржника у виконавчому провадженні, державним виконавцем на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено 22 лютого 2016 року постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №303/831/13-а, виданого 26 грудня 2015 року.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивач звернувся в суд у межах строку звернення до суду, оскільки постанову про закінчення виконавчого провадження від 22 лютого 2016 року одержав 01 липня 2017 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України “Про виконавче провадження” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) чітко регламентовано послідовність дій державного виконавця, після вчинення яких такий вправі приймати постанову про закінчення виконавчого провадження, разом з тим, державним виконавцем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів щодо виконання судового рішення, а тому у державного виконавця не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження саме з підстав, передбачених п.11 ч.1 ст.49 та ч.3 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції 1999 року).
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Ч.1 ст.50 КАС України передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Згідно з ч.3 цієї статті відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
П.7 ч.1 ст.3 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Крім того, відповідно до ст.6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Згідно з інструкцією з порядку примусового виконання рішень органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
П.11 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби” передбачено, що відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ст.181 КАС України). Такими органами державної виконавчої служби є: 1. Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень. 2. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень. 3. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Отже, судам необхідно мати на увазі, що в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України “Про державну виконавчу службу” як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.
Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, судам, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби чи до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами ст.52 КАС України здійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідно Державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах адміністративний позов пред'явлено до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, тобто до неналежного відповідача, оскільки з урахуванням викладених вище правових положень, належним відповідачем у цій справі має бути управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, структурним підрозділом якої є відділ примусового виконання рішень.
Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, не звернув на цю обставину уваги, а тому дійшов передчасного висновку.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості здійснювати заміну неналежного відповідача чи залучати його як другого відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні адміністративного позову пред'явленого до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області необхідно відмовити, у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача.
Колегія суддів звертає увагу на те, що це не позбавляє позивача права на звернення до суду до належного відповідача за захистом свого порушенного права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувану постанову необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.160, 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.3,4 ч.1 ст.202, ст.ст.205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області задовольнити частково.
Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року у справі № 303/3794/17 скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді: А.Р. Курилець
ОСОБА_6