06 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10683/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання неправомірним рішення та зобов'язання встановити позивачу статус учасника бойових дій та видати посвідчення учасника бойових дій і нагрудний знак «Учасник бойових дій».
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позову в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що з наданих відповідачу документів повністю підтверджено безпосередню участь позивача у бойових діях на території Чехословаччини. Крім того, показання свідка також підтверджують виконання позивачем інтернаціонального обов'язку по захисту соціалістичних завоювань в Чехословаччині. Таким чином, наявні правові підстави для прийняття рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 13.02.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо визнання за ним статусу учасника бойових дій (а.с. 4).
За наслідками розгляду наданих заявником документів 13.11.2015 року відповідач листом повідомив позивача про відмову у наданні статусу учасника бойових дій (а.с. 5).
Згідно довідки Центрального архіву МО РФ позивач зарахований в списки військової частини НОМЕР_1 29.11.1966 року та звільнений в запас 02.06.1969 року. З 22.08.1968 року по 03.09.1968 року виконував завдання по доставці спецгрузу на територію ЧРСР, за що отримав подяку. Наказом Міністра оборони СРСР № 242 від 17.10.1968 року за відмінне виконання завдання всьому особовому складу, що брав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку по захисту соціалістичних завоювань в Чехословаччині, оголошена подяка (а.с. 6, зворот).
Відповідно до військового квитка НОМЕР_2 позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР на посаді рядового та сержантського складу (а.с. 10-11).
Свідок ОСОБА_2 надав суду нотаріально засвідчену копію свідчення про те, що у він проходив строкову службу у військовій частині НОМЕР_3 в період з 20.08.1968 року по 24.12.1968 року. Під час стоянки в м. Брно ЧРСР з 25.08.1968 року по 30.08.1968 року свідок зустрівся з позивачем, який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка теж була командирована для виконання бойової задачі по наданню інтернаціональної допомоги чехословацькому народу в боротьбі з контрреволюцією (разом проживали, харчувались в місці дислокації військових частин) (а.с. 7).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 6 Закону № 3551 учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що ОСОБА_3 віднесена до переліку держав, на території якої в період з 20 серпня 1968 року по 1 січня 1969 року проходили бойові дії.
Таким чином, обов'язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території Чехословаччини у зазначений період.
Положенням про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затв. Наказом Міністра оборони України від 07.05.2015 року за № 200 (далі - Положення) визначено, що саме на комісії покладається вирішення питання про встановлення статусу учасника бойових дій.
Відповідно до п. 10 Положення комісії зобов'язані, зокрема, приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; реєструвати заяви в спеціальній книзі обліку; інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії; робити запити до відповідних архівних установ (за потреби), про що повідомляти заявника; заслуховувати пояснення осіб, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази особистої участі заявника в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил) або розмінуванні (траленні бойових мін).
Згідно п.12 Положення за відсутності в заявника через незалежні від нього причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником.
В матеріалах справи є копія нотаріально засвідчених показів свідка ОСОБА_2 (а.с. 7), проте чинне законодавство вимагає отримання показань не менше двох свідків, а тому таке не враховується судом.
З військового квитка позивача вбачається що він проходив службу в лавах радянської армії, проте жодних відміток про відрядження на територію Чехословаччини чи інших записів, що дали б змогу встановити його участь в бойових діях не зроблено.
Таким чином, наданих позивачеві документів не є достатньо для встановлення факту його участі у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території Чехословаччини у зазначений період.
Проте, позивач може звернутись до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях, які дають право на визнання учасником бойових дій, і таке рішення суду буде документом, що підтверджує право особи на визнання її учасником бойових дій.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року у справі № 803/1031/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула