Справа: № 826/851/17 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
05 грудня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.
за участю секретаря Данилюк Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,
У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_3, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради №536/536 від 30.06.2016 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 у Солом'янському районі м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 січня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Київської міської ради із клопотанням №7 в порядку ст. 118 Земельного кодексу України, в якому просив надати згоду на розробку проекту землевідводу земельної ділянки НОМЕР_2 відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу НОМЕР_1 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтовним розміром до 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); розглянути це питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об'єктивного і обґрунтованого рішення.
Дане клопотання отримане Київською міською радою 13.01.2016 року за №08/М-232, про що свідчить відповідна відмітка на клопотанні.
В додаток до клопотання позивачем надано: графічні матеріали на звороті клопотання; копії паспорту та ідентифікаційного номера, довідку учасника бойових дій.
В лютому 2016 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради підготовлено проект рішення Київської міської ради «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 у Солом'янському районі м. Києва для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».
30 червня 2016 року Київська міська рада (І сесія VIII скликання) прийняла рішення №536/536 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 у Солом'янському районі м. Києва для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд». У рішенні зазначено, що відповідно до пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України немає згоди землекористувача та категорична вимога органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону Жуляни» м. Києва від 04.01.2016 №1/1 щодо недопущення відведення земельних ділянок, якими вони користуються, іншим громадянам, керуючись статтями 9, 118 Земельного кодексу України.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідача ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову прийшов до висновку, що дії відповідача щодо прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу є правомірними та законними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Відповідно до норм Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Нормами ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Земельного кодексу України (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Повноваження на передачу земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб визначені згідно ст. 122 Земельного кодексу України за сільськими, селищними та міськими радами.
Положеннями ч.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.
Згідно із п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Частинами 1 і 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 № 21-358а13.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У відповідності до п. 1.1 Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 № 182/342, Департамент земельних ресурсів є структурним підрозділом виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові.
Основними завданнями Департаменту, зокрема, є забезпечення виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сферах управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, проведення земельної реформи, спрямованої на приватизацію земель у межах міста (пп. 2.1 п. 2 цього Положення).
В пп. 3.11 п. 3 Положення визначено, що Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень виконує такі завдання: розробляє в установленому порядку проекти рішень Київської міської ради, готує та подає розпорядження Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки з питань: розпорядження землями в межах міста Києва; передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок в користування, вилучення земельних ділянок; продажу земельних ділянок у власність; викупу земельних ділянок для суспільних потреб міста; звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; встановлення та зміни межі районів у місті, в порядку, встановленому законодавством України.
Таким чином питання розгляду заяв (клопотань) громадян на безоплатне отримання земельної ділянки та надання проектів рішень за результатами такого розгляду віднесено до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тоді як Київська міська рада приймає рішення в порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради, по таких клопотаннях.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом №057052-3929 29.02.2016 надіслав на адресу заступника міського голови - секретаря Київради проект рішення Київської міської ради «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 у Солом'янському районі м. Києва для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (справа К-26111) для подальшого розгляду у відповідних комісіях Київської міської ради, відповідно до регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київради від 12.11.2014 №351/351.
Заступником міського голови - секретарем Київської міської ради надано розпорядження щодо розгляду проекту рішення від 29.02.2016 №08/231-1191/ПР в установленому порядку.
Також судом встановлено, що зазначена на схемі земельна ділянка, що була подана ОСОБА_2 до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є надлишками земельної ділянки на АДРЕСА_1 яка передана у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_3 на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2005 року №772/3347.
Відповідно до архівної довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 01.03.2005 №137 за гр. ОСОБА_7 була закріплена земельна ділянка на АДРЕСА_1 площею 0,18 га., в подальшому перейшла у користування сину ОСОБА_3
Свідоцтво на забудову індивідуальної садиби від 24.11.1970 №430 виконавчого комітету Києво-Святошинської районної Ради депутатів трудящих Київської області, згідно якого забудовником значиться ОСОБА_7, адреса садиби-село АДРЕСА_1 земельна ділянка відведена ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Жулянської сільської Ради депутатів трудящих від 08.04.1970 року №7.
Крім того, у своєму листі від 04.01.2016 року №1/1 орган самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Жуляни» м. Києва» звернув увагу на відведення земельних ділянок невідомим їм особам та просив вжити заходів щодо недопущення незаконного захвату земельних ділянок жителів мікрорайону Жуляни.
Необхідно зауважити, що відповідно до норм ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України, обов'язковою умовою для громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Однак, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, частина зазначеної земельної ділянки перебуває у користуванні ОСОБА_7, та в порушення норм ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України, до свого клопотання позивачем не було надано погодження землекористувача, в користуванні якого перебуває зазначена земельна ділянка, а тому відповідачем було правовірно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2
Зазначені обставини підтверджені доданою до матеріалів справи архівною довідкою Архівного сектору Києво-Святошинської районної державної адміністрації №06-04/521 від 05.05.2017 відповідно до якої, зазначено, що в документах архівного фонду «Жулянська сільська рада» у по господарській книзі за 1986-1989 роки є особовий рахунок НОМЕР_3 ОСОБА_7, проживаючого АДРЕСА_1. У графі «Будівлі» значиться житловий будинок 1971 року забудови. У графі «Всього землі» зазначено-0,18 га.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість рішення Київської міської ради №536/536 від 30.06.2016 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 у Солом'янському районі м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» та як наслідок відсутність правових підстав до задоволення позовних вимог.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач за вказаних обставин діяв в межах повноважень передбачених законодавством.
Твердження апелянта про те, що він відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учасник бойових дій , має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва, городництва колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в даній справ вирішується питання не черговості надання земельних ділянок, а правомірність прийнятого рішення відповідачем щодо відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме ОСОБА_2
Посилання представника позивача в судовому засіданні на ту обставину, що позивач має рівні з третьою особою права на отримання зазначеної земельної ділянки у власність, так як земельна ділянка не має кадастрового номера, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.
Нормами ст. 20 Закону України «Про власність» визначено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Відповідно до Свідоцтва на забудову індивідуальної садиби присадибна земельна ділянка розміром 0,15 га відведена ОСОБА_7 для будівництва індивідуального жилого будинку присадибного фонду і господарчих будівель на землях на підставі рішення Виконавчого комітету Жулянської сільської Ради депутатів трудящих від 08.04.1970 року №7 (а.с. 72).
Таким чином спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні третьої особи з 1970 року і використовується ОСОБА_3 в частині для обслуговування житлового будинку в частині для огородництва та садівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу УРСР 1970 року, який діяв на момент набуття третьою особою права власності на жилий будинок, визначено, що при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.
Пункт 5 постанови Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18 грудня 1990 року передбачав, що громадяни, які мають в користуванні земельні ділянки, надані їм до відведення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Згідно із пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України викладені у постанові від 07 жовтня 2015 року у справі №6-1275цс15.
Враховуючи викладене посилання апелянта про відсутність у третьої особи права користування зазначеною земельною ділянкою є безпідставними та необґрунтованими.
В порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтувались його вимоги.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: Ю.А. Ісаєнко
Є.О. Сорочко
Повний текст ухвали виготовлено 06 грудня 2017 року.