Справа: № 357/5639/17 Головуючий у 1-й інстанції: Протасова О.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
05 грудня 2017 року м.Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Борейка Д.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій
щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії; скасування рішення від 21.04.2017 року №7409/07 про відмову в проведенні перерахунку пенсії; зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії із заробітної плати у розмірі 573.20 крб. відповідно до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, від 03.04.2017 №122, виданої Головним управлінням ДСНС України у Київській області, починаючи з 13 квітня 2017 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову повністю.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорії 1), інвалідом ІІ групи, захворювання пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи та відповідно має право на пільги, встановлені законодавством, що підтверджується посвідченнями Серії НОМЕР_1.
Позивач перебуває на обліку в Білоцерківському об'єднаному управлінні Пенсійного Фонду України Київської області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Головним управлінням ДСНС України в Київській області 03 квітня 2017 року видано довідку №122, згідно якої фактична заробітна плата Позивача за роботу в зоні відчуження становить у сумі 573, 20 крб., за роботу в населених пунктах зони відчуження м.Чорнобиль з « 01» липня 1986 року по « 10» липня 1986 року; по місцю роботи ПВПЧ-3 на посаді начальника частини, посадовий оклад - 110,00 крб. виплачена заробітна плата з урахуванням кратності 3.
13 квітня 2017 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про перерахунок пенсії, виходячи із заробітної плати в зоні відчуження у розмірі 573, 20 крб., та подав необхідні документи.
Рішенням від 21 квітня 2017 року №7409/07, Відповідач відмовив у перерахунку пенсії та виплаті недоотриманих сум пенсії, посилаючись на те, що за роботу в зоні відчуження була запроваджена одноразова премія за рахунок коштів, що виділялись Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР в розпорядження Міненерго СРСР для заохочення працівників підприємств, установ, організацій незалежно від їх відомчого підпорядкування. Розмір премії, що виплачується одному працівнику не повинен був перевищувати 400 крб., порядок виплати такої премії було визначено розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 24.06.1986 року №1512. З метою прискорення робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за виконання особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки було надано право виплачувати працівникам одноразові винагороди, однак ці виплати не враховуються в заробіток, із якого обчислюється пенсії. Таким чином, провести перерахунок пенсії Позивачу із заробітної плати, зазначеної у довідці №122 від 03.04.2017 року немає підстав, оскільки зазначена довідка складена з порушенням норм чинного законодавства.
Так, частиною 1 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року №112, затверджено «Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної цією особою за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках.
Обчислення пенсій відповідно до статті 15 цього ж Закону здійснюється на підставі довідок про заробітну плату, які видаються установами і організаціями на підставі первинних документів (особових рахунків, відомостей та інших документів про нараховану і сплачену заробітну плату), а також фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження.
За приписами ст.1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.
Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Підпунктом 3 пункту 1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7 (порядок виплати премії визначено Розпорядженням РМ СРСР №1512-р від 24.06.1986 року; далі - Порядок) запроваджувалась одноразова премія за рахунок коштів, що виділялись Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР і розпорядження Міненерго СРСР для заохочення працівників підприємств, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Розмір премії, що виплачувалась одному працівнику, не повинен був перевищувати 400 крб.
Відповідно до п.6 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 (не більше як 400 карбованців на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганню забруднення навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.
Пунктом 8 Порядку, частиною 2 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що в усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у 1986-1990 роках не може перевищувати 3 тис. крб.
Положеннями ст.49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
За приписами ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачу виплачено премію в розмірі 100 крб. не за шкоду, заподіяну здоров'ю, а відповідно до наказу Управління пожежної охорони УВС Київської області №135 від 31.12.1986 року за активну участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, премію виплачено із фонду заробітної плати.
За таких обставин, премія в розмірі 100 крб., яка виплачена Позивачу - це винагорода за особливі умови праці із фонду заробітної плати, яка належить до додаткової заробітної плати та входить до середнього заробітку для обчислення пенсії.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1006-р від 25.11.1993 року «Про надання дозволу МВС на перерахунок грошового утримання колишніх співробітників апарату МВС - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» та розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року за №1031рс розрахунок такого грошового утримання здійснюється із посадового окладу і окладу за спеціальним званням, що діяли в період роботи в зоні відчуження ЧАЕС, у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу. Іншого порядку чи способу розрахунку грошового утримання чинним законодавством не передбачено.
Як вже зазначалось, оплата праці Позивача за роботу в зоні відчуження нарахована у відповідній кратності до зони перебування на підставі даних, зазначених в особових рахунках, що відображено у довідці №122 від 03.04.2017 року.
Також, Позивачу виплачено доплату за дезактивацію та ремонт пожежної техніки під час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 152 крб.
Відповідно до Наказу МВС СРСР від 11.05.1986 року №0130, та встановленого переліку робіт зазначених в пункті 2, підпункті 3.1 пункту 3 Наказу МВС СРСР від 30.06.1986 року №0189, зокрема, за дезактивацію, технічне обслуговування та ремонт в особливих умовах пожежних машин з високими рівнями радіації, які були задіяні в зоні відчуження при виконанні особовим складом термінових та небезпечних робіт по ліквідації аварії на промисловій площадці ЧАЕС, гасінні пожеж на торф'яниках в зоні відчуження, оплату праці працівникам ОВС наказувалось проводити у подвійному розмірі по посаді та спеціальному званні.
Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 03.04.2001 року №03-2/699-018-2 підтверджується подвійна оплата по посаді та військовому званні за дезактивацію та ремонт пожежної техніки, яка працювала в зоні відчуження.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суб'єкт владних повноважень, відмовляючи Позивачу в проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки про оплату праці за роботу в зоні відчуження №122 від 03.04.2017 року, діяв всупереч норм чинного законодавства України.
Положеннями ст.159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Ухвала складена в повному обсязі 06 грудня 2017 року.