04 грудня 2017 року м. Київ К/800/39934/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Веденяпін О.А., перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Відповідно до частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (надалі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI, в чинній на момент подання касаційної скарги редакції, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Враховуючи наведене, до касаційної скарги скаржником не додано документа про сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.
У касаційній скарзі скаржник просив відстрочити сплату судового збору.
Згідно частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не дають підстав дійти висновку, що скаржник знаходиться у важкому матеріальному стані, що унеможливлює сплату ним судового збору.
Зважаючи на вищевикладене, суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.
Згідно з частиною 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Керуючись статтями 88, 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без руху.
Встановити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Рівненській області 30-денний строк для усунення недоліків касаційної скарги (з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху). Моментом отримання даної ухвали вважається день вказаний у повідомленні про вручення поштового відправлення.
Попередити особу, яка подала касаційну скаргу, що в разі не усунення недоліків касаційна скарга буде повернута скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Веденяпін