10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.
Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.
іменем України
"06" грудня 2017 р. Справа № 806/2271/17
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кузьменко Л.В.
суддів: Іваненко Т.В.
Франовської К.С.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" вересня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання неправомірними дій (бездіяльності), зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на звернення від 22.07.2017 ,
В серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Житомирській області в частині ненадання повної та недостовірної інформації на звернення від 22.07.2017; зобов'язати відповідача надати повну та достовірну інформацію на звернення від 22.07.2017. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_3 указував, що Головне управління Національної поліції в Житомирській області діє неправомірно та проявляє неправомірну бездіяльність в невиконанні вимог Законів України "Про інформацію" та "Про звернення громадян", оскільки не надає йому повну та достовірну інформацію.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою позов задовольнити.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 27 липня 2017 року ОСОБА_3 направлено Головному управлінню Національної поліції в Житомирській області звернення на отримання інформації від 22.07.17. У цьому зверненні позивач, ураховуючи те, що співробітник поліції ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_4, який займається прослуховуванням розмов громадян України та у неправомірний спосіб збирає конфіденційну інформацію відносно нього, просив сповістити йому, що таке ОСМД "Теплий стан" за запитом пана ОСОБА_4; провести перевірку та відібрати пояснення у пана ОСОБА_4, що таке ОСМД "Теплий стан" та чи здійснює він прослуховування його розмов за телефоном.
Звернення позивача від 22.07.17 отримано відповідачем 28 липня 2017 року та зареєстровано за номером Г-1640 (внутрішній № Г-14/18-2017 від 31.07.17).
Листом від 09 серпня 2017 року за вих. № Г-14/105/03/18-2017 Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області повідомлено ОСОБА_3, що його звернення розглянуто. При цьому відповідачем у листі наведено визначення ОСМД, ОСББ чи ТСББ, а також наведено інформацію щодо ОСМД "Теплий стан". Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області проінформовано позивача про те, що викладена ним інформація у зверненні щодо порушення таємниці телефонних розмов перевірена та не знайшла свого підтвердження.
Відповідь направлено на адресу ОСОБА_3 11 серпня 2017 р.
Вважаючи, що відповідач не надав повну та достовірну інформацію на звернення від 22.07.2017 та посилаючись на невиконання ним вимог Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про звернення громадян", позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи позивачу у задоволенні позову виходив з того, що останньому було надано відповіді на всі його питання, поставлені в запиті від 22.07.2017, звернення розглянуто об'єктивно, всебічно та у відповідності до вимог ст.ст.15,19 Закону № 393/96-ВР.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Статтею 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
У статті 40 Основного Закону проголошено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 1 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 передбачено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно з ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі також Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно ст.15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
У відповідності до ст. 10 Закону України "Про інформацію", за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.
Зі змісту звернення на отримання інформації позивача від 22.07.17 вбачається, що інформація, до якої ОСОБА_3 хотів би отримати доступ в порядку Закону України "Про звернення громадян", не підпадає під визначення інформації в розумінні Закону України "Про інформацію".
Також запитувана у зверненні інформація не відносить ні до одного із видів, указаних у ст. 10 Закону України "Про інформацію".
Статтею 19 "Про звернення громадян" передбачено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Із змісту відповіді на звернення ОСОБА_3 09.08.2017 №Г-14/105/03/18-2017 встановлено, що останньому було надано відповіді на всі його питання, поставлені в запиті від 22.07.2017, звернення розглянуто об'єктивно, всебічно та у відповідності до вимог ст.ст. 15,19 Закону № 393/96-ВР.
При цьому слід зазначити, що звернення позивача було розглянуто у межах місячного терміну, встановленого ч.1 ст.20 Закону України "Про звернення громадян".
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв у межах повноважень, наданих чинним законодавством та Законом України "Про звернення громадян".
У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" вересня 2017 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.В. Кузьменко
судді: Т.В. Іваненко
К.С. Франовська