Справа № 822/2518/17
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
30 листопада 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України та ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа ліквідаційна комісія управління МВС України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В вересні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 12.10.2017 року вказаний позов задовольнив частково.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
В свою чергу позивач також подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вказану постанову суду першої інстанції шляхом задоволення позовних вимог про відшкодування судових витрат на правову допомогу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач - ОСОБА_2 проходив службу в ОВС з 01.07.1998 року по 06.11.2015 року.
Наказом УМВС в Хмельницькій області від 06.11.2015 року № 310 позивач звільнений в запас на підставі пункту 63 "з" (через скорочення) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 06.11.2015 року.
Позивачу у 2003 році під час огляду МСЕК було встановлено 25 % втрати працездатності від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у зв'язку з чим НАСК "Оранта" йому 08.07.2004 року було виплачено страхову суму в розмірі 2000 грн.
18.12.2015 року ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності (захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ), у зв'язку з чим 15.12.2016 року йому виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 206 700 грн.
24.03.2017 року в результаті повторного медичного огляду, Хмельницька обласна МСЕК встановила позивачу ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії АГ № 0017930 від 24.03.2017 року.
27.03.2017 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
Управління МВС України в Хмельницькій області 30.03.2017 року сформувало висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20.12.1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" та направило його разом з поданими позивачем документами до МВС України для прийняття рішення.
Супровідним листом від 14.06.2017 року № 15/2-2040 МВС України повернуло вказані документи ліквідаційній комісії УМВС України в Хмельницькій області як такі що не відповідають вимогам законодавства. Посилаючись на пункт 4 Порядку № 850, МВС України вказало на відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги, оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції від 13 лютого 2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
В свою чергу Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок №850).
Працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України) (п. 7 Порядку №850).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції (п. 8 Порядку №850).
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п. 9 Порядку №850).
Таким чином, вказаним нормативним актом встановлено певний порядок дій відповідного органу до якого особа звернулася за виплатою грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, який (орган) в свою чергу після надходження від особи заяви з відповідними доданими до неї документами, зобов'язаний зокрема скласти та подати до МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначених в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, який (МВС) в свою чергу протягом встановленого строку і буде вирішувати питання щодо наявності чи відсутності підстав для виплати грошової допомоги.
При цьому, відповідно зазначеному, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, після надходження до нього документів від уповноваженого органу, зобов'язаний у встановлений порядком строк прийняти відповідне рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що вказаним порядком встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 6 і 7 цього Порядку; при цьому повернення ж документів на доопрацювання за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу даним Порядком не передбачено, а тому повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача на доопрацювання суперечить зазначеним вище вимогам закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, про протиправність дій відповідача щодо не розгляду документів стосовно позивача та не прийняття відповідного за наслідком розгляду рішення, що як наслідок свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції та як наслідок необґрунтованість доводів апелянта стосовно задоволення позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу саме у розмірі 960 грн. у зв'язку із тим, що чинним законодавством передбачено вичерпний перелік окремих процесуальних дій за які передбачена наявність відшкодування в рамках компенсації витрат на правову допомогу, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.
З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.