Справа № 127/21910/17
Головуючий у 1-й інстанції: Ан О.В.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
30 листопада 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії,
В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі ГУ ПФУ у Вінницькій області) про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2017 року адміністративний позов залишено без розгляду на підставі статті 100 КАС України, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати її та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 97 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити із наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач 12 жовтня 2017 року звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ у Вінницькій області, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року.
Залишаючи позовні вимоги за період з 01 січня 2016 року по 12 квітня 2017 року без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позов в цій частині заявлений поза межами строків, встановлених частиною другою статті 99 КАС України, а наявності об'єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача чи обставин, які були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення ним до суду з вказаним позовом, не встановлено.
Колегія суддів, вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на слідуюче.
Частиною першою статті 8 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Частиною першою статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно вимог пункту 2 частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Приписами статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Таким чином, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено.
Так, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є пенсіонером органів внутрішніх справ та перебуває на обліку у відповідача, де отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
23 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей". Вказаним Законом внесено зміни до чинного законодавства, зокрема визначено, що перерахунок пенсії особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення, або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах встановлених законодавством для поліцейських.
24 липня 2017 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення поліцейських на підставі Постанови Кабінету Міністрів України 988 від 11 листопада 2015 року та у порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України. №45 від 13 лютого 2008 року.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, суд першої інстанції мав би виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у позовній заяві доводів, в тому числі, чи мав позивач, за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.
Натомість, як встановлено судом апеляційної інстанції, висновок суду першої інстанції грунтується виключно на даті звернення ОСОБА_2 до суду з цим позовом.
Не враховано судом першої інстанції й тієї обставини, що відповідно до пункту 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 року, перерахунок пенсій пенсіонерам МВС здійснюється органами пенсійного фонду на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих уповноваженим органом.
Як видно з матеріалів справи, довідка № 15690 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2, надіслана останньому головою ліквідаціїної комісії МВС України лише 18 серпня 2017 року, а отже саме з причин відсутності достовірних даних про предмет позову він був позбавлений можливості доступу до правосуддя.
Окрім того, відповідно до частини другої статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Таким чином, зважаючи на те, що пенсійне забезпечення працівників МВС врегульоване нормами спецільного Закону № 2262-ХІІ, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, про застосування до спірних правовідносин шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 99 КАС.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 грудня 2015 року.
З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду та відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, поважними.
Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 статті 204 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зважаючи на те, що зазначені порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, оскаржувану ухвалу належить скасувати, а справу- направити до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.