06 грудня 2017 р.Справа № 638/12151/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Лях О.П.
Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.09.2017р. по справі № 638/12151/17 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (надалі - відповідач), в якому просив суд:
визнати протиправною відмову Шевченківського об'єднаного управління ПФУ м. Харкова у здійсненні йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-55/156 від 07.06.2017 р.;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% з включенням суми матеріальної допомоги з 26.12.2016 р., виходячи із розміру заробітної плати 33146,67 грн. на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-55/156 від 07.06.2017 р. та листа Апеляційного суду Харківської області №03-55/157 від 07.06.2017 р., з урахуванням раніше виплачених сум;
стягнути за рахунок державних бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 грн. (а.с.2-6).
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.09.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено (а.с.21-26).
Визнано протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.
Зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90%, з включенням суми матеріальної допомоги з 26.12.2016 р., виходячи з розміру заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді 33146,67 грн. на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-55/156 від 07.06.2017р. і листа Апеляційного суду Харківської області № 03-55/157 від 07.06.2017р., з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 640,00 грн.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.09.2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі (а.с. 29-30).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вищевказана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, адже суперечить положенням статей 133 і 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складових суддівської винагороди, отже не повинна враховуватись при обчисленні щомісячного грошового утримання .
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов'язковою, колегія суддів на підставі положень ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 працював на посаді судді Апеляційного суду Харківської області, та набув право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, в зв'язку з чим з 26.12.2016 року ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області, згідно з якою заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 31680,00 грн., перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова (а.с.7)
Проте, у зазначеній довідці Апеляційного суду Харківської області не було вказано інші виплати, які враховуються при обчисленні довічного грошового утримання, а саме, матеріальна допомога до відпустки у розмірі посадового окладу, яка включена в оподатковуваний дохід.
В червні 2017 року Апеляційним судом Харківської області ОСОБА_1 було видано нову довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 07.06.2017 року №03-55/156 (а.с.8).
В довідці Апеляційного суду Харківської області від 07.06.2017 р. №03-55/156 (а.с.8) було вказано за грудень 2016 року заробітну плату, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка склала 33146,67 грн., у тому числі: оклад - 17600 грн., надбавка за вислугу років 80% - 14080 грн., інші виплати, які нараховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання - 1466,67 грн., а саме: 1/12 від розміру допомоги на оздоровлення 17600,00 грн.
09.06.2017 р. позивач звернувся до Шевченківського об'єднаного управління ПФУ м. Харкова з заявою про перерахунок з 26.12.2016 року раніше призначеного йому довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із зміною розміру складових заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до Закону України від 07.07.2010 року № 2453-УІ "Про судоустрій і статус суддів" та рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області від 07.06.2017 р. №03-55/156 (а.с.9), виходячи з розміру заробітної плати 33146,67 грн., з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення.
До заяв було додано довідку Апеляційного суду Харківської області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 07.06.2017 р. №03-55/156.
Рішенням комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об'єднаного управління ПФУ м. Харкова від 09.06.2017 року протокол №10, позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області від 07.06.2017 р. №03-55/156. При цьому, пенсійний орган посилався на відсутність підстав, оскільки положеннями ст.135 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено в складі суддівської винагороди допомогу на оздоровлення (а.с.10).
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Рівень виплат, який має отримувати суддя у відставці має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів, в тому числі гарантії забезпечення незалежності суддів, врегульовано положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Пунктом 8 частини 5 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням.
В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.
При цьому, в п.2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 Конституції України положення ч.3 ст. 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з ч.8 ст. 14 Закону України "Про судоустрій України" (в редакціях, що були чинними на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
В п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про статус суддів". Згідно з ч.1 ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Крім того, статтею 134 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453- VІ передбачено надання суддям щорічної оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачено і ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, тобто виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і вона носить систематичний характер.
До того ж, відповідно до п.п.2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Частиною 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ, з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, й виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, а за нормами ч.3 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З правил діючої Інструкції № 5 "Зі статистики заробітної плати" вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення відноситься до заохочувальних і компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.
З наявної в матеріалах справи довідки Апеляційного суду Харківської області від 07.06.2017 року № 03- 55/156 (а.с.8) вбачається, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, включена в оподатковуваний дохід судді, входить до фонду оплати праці, тобто є складовою винагороди судді.
Крім того, згідно зі ст.66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Наведений правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 березня 2015 року у справі №21-70а15, яка в силу вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З наявної в матеріалах справи довідки Апеляційного суду Харківської області від 07.06.2017 року № 03- 55/156 (а.с.8) про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 вбачається, що з матеріальної допомоги на оздоровлення отриманої позивачем, утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася позивачу і з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відносяться до складу суддівської винагороди, з якого обчислюється пенсія, а тому у відповідача відсутні правові підстави для відмови позивачеві у перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення.
У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).
Крім того, колегія суддів відмічає наступне.
Статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" було визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013р. (справа №3-рп/2013) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) статтю 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI.
Отже положення статті 2 названого Закону втратили чинність з дня проголошення рішення Конституційним Судом України.
За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.09.2017р. по справі № 638/12151/17 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.
Судді(підпис) (підпис) Старосуд М.І. Яковенко М.М.