06 грудня 2017 р.Справа № 539/1981/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Лях О.П.
Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06.10.2017р. по справі № 539/1981/17 за позовом ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про стягнення державних пенсій,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - відповідач), в якому просив суд: стягнути з Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області державні пенсії в якості відшкодування здоров'ю, за втрату працездатності, в розмірі не меншому ніж 8,75 мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щомісячно, без строку (а.с.1-3).
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06.10.2017р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с.23-26).
Вважаючи вказану постанову незаконною та необґрунтованою, а також такою, що винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю (а.с.29-30).
Свої вимоги апелянт обґрунтовує нормами Конституції України щодо заборони при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів скасовувати або звужувати його конституційні права на соціальний захист.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов'язковою, колегія суддів на підставі положень ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Лубенському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області , є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2-ї групи по захворюванню, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що також підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 4).
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.02.2010 року по справі №2-а-328/10, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06.05.2010 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Лубенському районі Полтавської області неправомірними. Зобов'язано Управління ПФ України у Лубенському районі Полтавської області провести перерахунок пенсії та виплачувати ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсію у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , починаючи з 03.09.2009 року.
Зобов'язано Управління ПФ України у Лубенському районі Полтавської області провести перерахунок додаткової пенсії та виплачувати ОСОБА_1 відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткову пенсію у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 03.09.2009 року.
Проте відповідачем рішення суду не виконується.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено норми щодо обрахунку пенсій інвалідам ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75 % від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), а вказані виплати проводяться в порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Законом України від 31 липня 2014 року №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03 серпня 2014 року, доповнено «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» п.6-7, яким встановлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного Фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Аналогічна норма встановлена п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік».
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII положення ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у новій редакції.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.54 вказаного Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII не визнавався таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним), є чинним, а тому підлягає застосуванню до спірних відносин.
На момент виникнення спірних правовідносин положення ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідні розміри виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджуються з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України», яка полягає в тому, що стаття 1 Першого протоколу не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі. Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір виплат основної та додаткової пенсій особам, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідами 2 групи, повинен визначатися відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, а тому відповідач, здійснюючи ОСОБА_1 відповідні виплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06.10.2017р. по справі № 539/1981/17 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.
Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.