06 грудня 2017 р. Справа № 815/3101/17
Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Градовського Ю.М.
- Кравченка К. В. ,
при секретарі - Діденко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2016р. №39474-1303.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №39474-1303, яким визначено податкове зобов'язання з податку на землю з фізичних осіб у розмірі 5946,72грн., однак до вказаного податкового повідомлення - рішення розрахунок додано не було. Також, позивач, посилаючись на приписи п.286.5 ст.285,п.102.1 ст.102 та п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України, зазначав, що визначення податкового зобов'язання з податку на землю з фізичних осіб шляхом прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення повинно було бути здійснено до 01.07.2016р. та Податковим кодексом не передбачена можливість нарахування фізичним особам сум податку та прийняття податкових повідомлень - рішень після 1 липня поточного року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №39474-1303 від 30.12.2016р. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.12.2002р. між Одеською міською радою та Приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір про право пайової участі в користуванні земельною ділянкою, відповідно до п.п.1.1. якого визначено, що Одеська міська рада на підставі ст. 12 Земельного кодексу України засвідчує, а землекористувач приймає право на тимчасове довгострокове користування 18/1000 земельної ділянки площею 2622,97кв.м., що складає 47,21 кв.м. по проспекту Ак. Глушка, 8.
30.12.2016р. ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №39474-1303, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 5946,72грн.
За наслідком встановлених обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок, що позивачу безпідставно нараховано податкові зобов'язання зі сплати земельного податку у спірному періоді, оскільки 30.12.2012 року закінчився строк дії договору від 31.12.2002 р. та доказів його продовження до суду надано не було, як не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав нарахування позивачу спірної суми земельного податку та іншої інформації, необхідної для вірного обчислення суми податкового зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно із п.286.5. ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно п.4 Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 р. N 1386 Держгеокадастр подає щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.
Як вбачається із матеріалів справи, нарахування податку позивачу відбувалось на підставі договору, укладеного 31.12.2002 року між Одеською міською радою та Приватним підприємцем ОСОБА_2. Відповідач при визначенні грошової оцінки земельної ділянки, керувався довідкою Управління Держземагенства у м. Одесі від 10.03.2015р. №239.
При цьому, згідно зазначеної довідки Управлінням Держземагенства у м.Одесі Одеської області від 10.03.2015р. №239 надано інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за адресою: м.Одеса, проспект Академіка Глушка, 8 про те, що відсутні документація із землеустрою та сформованого об'єкта оцінка-земельної ділянки з визначеною площею, встановленими межами, цільовим призначенням. Разом з тим зазначено, що нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки за адресою м.Одеса, проспект Академіка Глушка,8 при застосуванні локальних коефіцієнтів та індексації з дати проведення грошової оцінки станом на 01.01.2015р. визначена у розмірі 2930,06 кв.м. та зазначено, що вказана в ній грошова оцінка земельної ділянки підлягає уточненню після надходження матеріалів із землеустрою щодо земельної ділянки за вказаною адресою .
Водночас, судом першої інстанції встановлено, що Одеською міською радою та Приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір "Про право пайової участі в користуванні земельною ділянкою" від 31.12.2002р. Відповідно до п.п.1.1 та п.п 1.2 п.1 якого землекористувач приватний підприємець ОСОБА_2 приймав право на тимчасове довгострокове користування 18/1000 земельної ділянки площею 2622,97кв.м., що складає 47,21 кв.м. за адресою: м.Одеса, пр. Ак. Глушка, 8 терміном на 10 років для експлуатації і обслуговування приміщень інтернет -центру.
Згідно із п.п. 4.11 п.4 договору від 31.12.2002р., договір набирає силу з моменту його реєстрації. Разом з тим, згідно відмітки у вказаному договорі від 31.12.2002р., зазначений договір зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 31.12.2002р. за №823.
Відтак, 31.12.2012р. закінчився строк дії вказаного договору від 31.12.2002р. Доказів продовження дії зазначеного договору до суду надано не було.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що нарахування податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на землю фізичних осіб є помилковим, оскільки, ДПІ належними та допустимими доказами не було доведено, що позивач є власником або користувачем земельної ділянки, а отже, у нього відсутній обов'язок щодо сплати земельного податку .
Разом з цим, судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідач посилався на інформацію та договір щодо користування земельною ділянкою за адресою: м.Одеса, пр-т Ак. Глушка, 8 фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, для яких визначено інший порядок обчислення плати за землю, а податкове повідомлення - рішення прийнято щодо фізичної особи ОСОБА_2.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: Ю. М. Градовський
Суддя: К. В. Кравченко