05 грудня 2017 р. Справа № 815/3389/17
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Діденко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, 3-тя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу № 763 о/с від 24 квітня 2017 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, 3-тя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу №763 о/с від 24 квітня 2017 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, 01.09.2017 року представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив поновити ОСОБА_2 у новий штат ГУНП в Одеській області на посаді, рівнозначній посаді, яку він обіймав до незаконного звільнення та яка відповідає рівню його кваліфікації, досвіду, діловим і особистим якостям, спеціальному званню підполковник поліції з 24.04.2017 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу №763 о/с від 24 квітня 2017 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Скасовано Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №763 о/с від 24 квітня 2017 року в частині звільнення зі служби підполковника поліції ОСОБА_2.
Поновлено ОСОБА_2 у постійному штаті на посаді начальника Хмельницького ВП Малиновського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області.
Стягнуто з Головного Управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 51940 грн.
Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
В іншій частині позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.11.2016 року постановою Одеського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_2 щодо незаконного звільнення було задоволено в повному обсязі та було визнано незаконним та скасовано висновок Атестаційної комісії № 10 ГУНП в Одеській області, визнано незаконним та скасовані Накази ГУНП в Одеській області № 260 о/с від 21 квітня 016 року та № 953 о/с від 28 вересня 2016 року про звільнення ОСОБА_2, а також останнього було поновлено на посаді начальника Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеські області.
Вказане рішення суду набрало чинності 27.01.2017 року.
На виконання рішення суду Наказом начальника ГУНП в Одеській області № 111 о/с від 26.01.2017 року підполковника поліції ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника Хмельницького ВП Малиновського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області, з 25 квітня 2016 року.
Разом з тим, в період поновлення позивача на раніше займаній посаді, ця посада була заміщена іншою особою, у зв'язку з чим, у грудні 2016 року позивачу була запропонована рівнозначна посада начальника сектору кримінальної поліції Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, яка була узгоджена із керівництвом ГУНП в Одеській області. При цьому під час проходженні узгодження щодо призначення на вищевказану посаду з управлінням ВБ в Одеській області ДВБ НП України, останніми було відмовлено позивачу у призначенні на цю посаду.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи у січні 2017 року позивачу також була запропонована рівнозначна посада начальника сектору 4 патрульної поліції Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області, яка була узгоджена із керівництвом ГУНП в Одеській області. При цьому під час проходженні узгодження щодо призначення на вищевказану посаду з управлінням ВБ в Одеській області ДВБ НП України позивачу також було відмовлено у призначенні на цю посаду.
16.09.2016 року Наказом ГУНП в Одеській області № 2244 (ДСК) "Про організаційно- штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції України в Одеській області" відповідно до ст.15 Закону України "Про національну поліцію" та Наказу Національної поліції України від 02.09.2016 № 788 (ДСК) оголошено штат ГУНП в Одеській області, згідно якого скорочуються всі 6525 посад у Головному управлінні.
А тому на підставі вищевказаного Наказу 24.02.2017 року підполковника поліції ОСОБА_2 начальника Хмельницького ВП Малиновського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області було попереджено про звільнення зі служби в поліції не раніше ніж за два місяці на підставі пункту 4 частини 1 ст.77 (звільнення зі служби в поліції у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України "Про національну поліцію".
20.04.2017 року начальником Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області було внесено подання щодо звільнення підполковника поліції ОСОБА_2 начальника Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області на підставі пункту 4 частини 1 ст.77 (звільнення зі служби в поліції у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України "Про національну поліцію".
Наказом начальника ГУНП в Одеській області № 763 о/с від 24.04.2017 року підполковника поліції ОСОБА_2 начальника Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області звільнено зі служби в поліції па підставі пункту 4 частини 1 ст.77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України "Про національну поліцію".
Із вищевказаним Наказом позивач був ознайомлений 29.05.2017 року.
Не погоджуючись з даним наказом позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що трудові гарантії позивача були порушені відповідачем, у зв'язку з чим повинні бути відновлені шляхом поновлення на посаді, з якої його було незаконно звільнено, а тому відповідно стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. При цьому, відмовив у задоволенні позовних вимог в частині поновлення на посаді у новий штат ГУНП в Одеській області на посаду, рівнозначній посаді, яку обіймав позивач, оскільки суд скасовуючи наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №763 о/с від 24 квітня 2017 року вже відновив порушені права позивача та поновив його на посаді, яку він обіймав до звільнення.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції але вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу виходячи з наступного.
Відповідно до статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
За загальним правилом, під час вирішення адміністративних спорів пов'язаних з проходженням публічної служби, пріоритетними є норми спеціальних законів, у цьому випадку Закону України "Про Національну поліцію". Але, у випадках не врегульованих спеціальним законодавством, підлягає застосуванню трудове законодавство.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 58 Закону України "Про Національну поліцію", призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 62 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Таким чином, гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються у тому числі і на поліцейських.
У разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.
Як вбачається з матеріалів справи, наказами від 02.09.2016 р. № 788 дск "Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Одеській області" та від 16.09.2016 р. № 2244 дск "Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Одеській області " були скасовані всі тимчасові штати ГУНП в Одеській області та скорочені всі посади, в тому числі і посада, яку обіймав до звільнення позивач, і оголошені постійні штати ГУНП.
Разом з тим, колегія суддів вказує на те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази скорочення штатів та саме посади позивача. Так, відповідачем надано перелік змін у штатах ГУ НП в Одеській області в якому зазначено, що скорочуються всі посади. При цьому, згідно штату ( а.с.88-90) посаду позивача - начальника відділення поліції, яку займав позивач до звільнення, було збережено, що підтверджується штатним розписом.
Встановлена законодавством можливість зміни штатного розкладу територіального органу поліції з одночасним затвердженням іншого, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню поліцейських на посади за новим штатним розкладом. Це зобов'язання ГУНП в Одеській області не виконало, трудові гарантії позивача як працівника були порушені.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було запропоновано позивачу посаду начальника сектору кримінальної поліції Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, на яку він погодився згідно рапорту від 14.12.2016 року та посаду начальника сектору реагування патрульної поліції №4 Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області, на яку він погодився згідно рапорту в січні 2017 року
Однак, УВБ в Одеській області Департамент внутрішньої безпеки вважало за недоцільне призначення позивача на вищезазначені посади.
При цьому, відповідачем не було надано до суду доказів повідомлення позивача про те, що УВБ в Одеській області ДВБ вважає за недоцільне призначення позивача на посаду, надання пропозицій позивачу щодо інших вакантних посад з наданням терміну для визначення і подання відповідного рапорту про призначення із запропонованою посадою, та попередження у разі неподання такого рапорту, що позивача буде звільнено зі служби в поліції.
Крім того, відповідно до листа Управління внутрішньої безпеки в Одеській області № Б -141 о/л 42-15/01-2017 від 27.04.2017 року, також вбачається, що Управління внутрішньої безпеки в Одеській області ДВБ НП України вважає що управлінські рішення з питань добору, вивчення та комплектування органів та підрозділів Національної поліції кваліфікованими кадрами вирішуються виключно уповноваженими посадовими особами, визначеними у ст.21-22 Закону України "Про національну поліцію України". При цьому УВБ в Одеській області ДВБ НП України не є тим органом, який приймає рішення щодо звільнення або призначення на посади поліцейських.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу щодо призначення його на раніше запропоновані ними посади у зв'язку з непогодженням такого призначення Управлінням внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
На підставі викладеного, аналізуючи проведені зміни в штаті Головного управління Національної поліції в Одеській області, колегія суддів вважає, що внаслідок відповідного реформування посада, яку обіймав позивач, скорочена не була та за таких умов відповідач, скоротивши всі штатні посади по ГУНП в Одеській області одночасно затвердивши нові штати повинен був запропоновувати позивачу посаду не нижчу від посади, що відповідає спеціальному званню позивача - "підполковник поліції, та позивачу безпідставно відмовлено щодо призначення його на раніше запропоновані ними посади у зв'язку з непогодженням такого призначення, колегія суддів погоджується з висновком суду про протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог позивача про поновлення його на тій посаді та у тому органу, в якому він був протиправно звільнений.
Так, апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання № 260, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 11 листопада 2015 року за №988 (далі - Порядок № 260), оскільки розмір виплат заробітної плати за час вимушеного прогулу повинен визначатися на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 08 лютого 1995 року за № 100 (далі - Порядок №100).
Колегія суддів погоджується з даним доводом апелянта, з наступних підстав.
Пункт 1 Порядку №100 встановлює, що цей нормативний акт застосовується до правовідносин, що стосуються розрахунку заробітної плати, яку належить виплатити у випадку, зокрема, вимушеного прогулу.
Пункт 9 Порядку № 260, на який посилається суд першої інстанції, розраховуючи розмір заробітної плати, яку належить виплатити позивачу, регламентує процедуру виплати поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць та встановлює, що розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
У свою чергу поняття «оплата праці за неповний місяць» та «оплата вимушеного прогулу» є різними за своєю правовою природою, а тому розрахунок кількості днів оплати вимушеного прогулу повинен бути проведений саме на підставі п.8 Порядку №100.
Згідно з цим пунктом, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Загальна тривалість вимушеного прогулу (з 24.04.2017 року по 02.10.2017 року) склала 110 робочих дні.
Відповідно до довідки про грошове утримання, середньоденне грошове утримання позивача складало 242,92 грн., а середньомісячне - 7420,00 грн.
Тобто, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 26721,20 грн. (110 х 242,92).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак з помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає,що оскаржуване рішення необхідно змінити, в частині стягнення судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в решті постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1, 2 ч.1 ст.198, ст. 201, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року - в частині стягнення з Головного Управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 51940 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот сорок грн. 00 коп.) змінити.
Викласти абзац 4 резолютивної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року наступним чином:
«Стягнути з Головного Управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 26721,20 (двадцять шість тисяч сімсот двадцять одна гривня двадцять коп.) з відрахуванням обов'язкових платежів, податків та зборів".
В іншій частини постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова