06 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1404/17
Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зуєвої Л.Є.,
суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Херсонської області, Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області про визнання протиправним рішень, -
В вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Херсонської області, Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.10.2017 року просить:
- визнати незаконним та протиправним рішення прокуратури Херсонської області про відмову ОСОБА_1 у наданні не відбутої частини щорічної основної відпустки за період роботи з 21.07.2015 року до 20.07.2016 року, строком 15 календарних днів, а також частини щорічної основної відпустки за період роботи з 21.07.2016 року до 20.07.2017 року, тривалістю 30 календарних днів, а усього 45 календарних днів, починаючи з 21 серпня 2017 року;
- визнати незаконним та протиправним рішення Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області про відмову у погодженні ОСОБА_1 надання не відбутої частини щорічної основної відпустки за період роботи з 21.07.2015 року до 20.07.2016 року, строком 15 календарних днів, а також частини щорічної основної відпустки за період роботи з 21.07.2016 року до 20.07.2017 року, тривалістю 30 календарних днів, а усього 45 календарних днів, починаючи з 21 серпня 2017 року.
В обґрунтування позову зазначалося, що відповідачами неправомірно було відмовлено в наданні щорічної основної відпустки за заявою від 03.08.2017 року з 21.08.2017 року, що на думку позивача є порушенням вимог Конституції України, Кодексу законів про працю України, Законів України «Про прокуратуру» та «Про відпустки».
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог в повному обсязі.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 займав посаду керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області.
Наказом Генерального прокурора України від 10.04.2017 року № 62к ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 року у справі № 821/761/17 позивача поновлено на даній посаді з 11 квітня 2017 року. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року апеляційні скарги прокуратури Херсонської області та Генеральної прокуратури України задоволено, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року скасовано та відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову.
30 грудня 2016 року прокурором Херсонської області затверджено графік відпусток прокурорських Працівників місцевих прокуратур, який узгоджено з головою центрального комітету незалежної профспілки працівників органів прокуратури Херсонської області. Згідно даного графіку передбачено надання позивачу відпустки в липні 2017 року.
14 червня 2017 року позивач, як керівник Херсонської місцевої прокуратури звернувся до прокурора Херсонської області із заявою про надання з 03.07.2017 не відбутої частини щорічної основної відпустки за період роботи 2015-2016 років і частини щорічної основної відпустки за період роботи 2016-2017 років строком на 45 календарних днів. До заяви додано завірену копію постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 № 821/761/17 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, за участю третьої особи - прокуратури Херсонської області, яким визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України про звільнення позивача.
Прокуратурою Херсонської області листом за № 11-566вих-17 від 30.06.2017 року повідомлено позивача про те, що заяву подано ОСОБА_1, як керівником Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області. Проте на час надходження заяви до прокуратури Херсонської області та її розгляду будь-яких документів стосовно поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області з Генеральної прокуратури України не надходило. Даним листом запропоновано позивачу після одужання переліку посад на які його може бути призначено. Також, в листі зазначено, що питання щодо наявності підстав для надання або відмови у наданні відпустки підлягає вирішенню після вирішення питання стосовно призначення на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або переведення на посаду до іншого органу прокуратури того ж рівня.
ОСОБА_1 відповідну пропозицію отримав, письмово зазначивши, що відповідь надасть не пізніше 1 місяця з посиланням на ч.5 ст.41 Закону та відповіді на пропозицію 30.06.2017 р. не надав.
У зв'язку з ненаданням відповіді щодо призначення на одну з тимчасово вакантних посад або відмови від призначення прокуратурою області ОСОБА_1 надіслано 2 листа від 07.07.2017 р. та від 12.07.2017 р. з пропозицією повідомити про прийняте рішення до 10.07.2017 р. та до 14.07.2017 р., відповіді на які не одержано прокуратурою.
У період з 10.04.2017 р. по 27.06.2017 р. згідно листків непрацездатності комунальних закладів «Херсонська міська клінічна лікарня ім. Є.Є. Карабелеша» та «Херсонська міська клінічна лікарня ім. А. і О. Тропіних» ОСОБА_1 перебував на лікуванні.
Позивач 25.07.2017 р. вийшов на роботу та подав до прокуратури області заяви про згоду на призначення на одну з запропонованих тимчасово вакантних посад прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та про надання з 31.07.2017 р. невідбутої частини щорічної основної відпустки за період роботи 2015-2016 років і частини щорічної основної відпустки за період роботи 2016-2017 років строком на 45 календарних днів. Заяву про надання відпусти було подано як прокурором місцевої прокуратури.
Листом за № 11-652вих-17 прокуратура Херсонської області від 31 липня 2017 року повідомила позивача про те, що вирішити питання про надання відпустки з дати 31.07.2017 року по вказаній посаді є неможливим, в зв'язку з тим, що питання про призначення на обрану посаду не вирішено. Питання щодо надання відпустки буде вирішено після призначення ОСОБА_1 на обрану посаду.
31.07.2017 р. прокурором області прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 на посаду прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною іншого працівника (наказ № 300к).
04.08.2017 р. до прокуратури області втретє надійшла заява від прокурора Херсонської місцевої прокуратури ОСОБА_1 від 03.08.2017 р. про надання з 21.08.2017 р. невідбутої частини щорічної основної відпустки за період роботи 2015-2016 років і частини щорічної основної відпустки за період роботи 2016-2017 років строком на 45 календарних днів.
В. о. керівника Херсонської місцевої прокуратури Гаврилов Р.В. в рапорті від 04.08.2017 року заперечував проти надання відпустки ОСОБА_1 з 21.08.2017 року, в зв'язку з тим, що згідно графіку відпустка позивачу повинна була бути надана в липні поточного року, тобто на момент звернення апелянта у серпні місяці термін відпустки, визначений у графіку, вже сплинув. Згідно затвердженого графіку, у липні мала бути надана відпустка 19 оперативним працівникам прокуратури, а у серпні - 23 працівникам. Станом на 04.08.2017 року у відпустках перебуває 18 працівників. Працівники прокуратури, якими забезпечується процесуальне керівництво кримінальними провадженнями, мають підвищену навантаженість. Станом на 04 серпня 2017 року ОСОБА_1 здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у 2 кримінальних провадженнях, планується збільшення навантаження, заплановано після надходження до прокуратури, доручити вивчення висновків ХВП ГУНП в Херсонській області які складаються за наслідками перевірок заяв громадян які не містять складу злочину. В даному рапорті також запропоновано перенести надання відпустки ОСОБА_1 на інший період до кінця поточного календарного року.
В матеріалах справи наявна довідка від 16.08.2017 року, в якій зазначено, що середнє навантаження на процесуального керівника кримінальних проваджень, зареєстрованих у 2017 році складає 51.
Прокуратура Херсонської області листом від 18.08.2017 року за вих. № 11-3582-17 повідомила позивача про те, що графіком відпусток прокурорських працівників місцевих прокуратур Херсонської області на 2017 рік передбачено надання відпустки ОСОБА_1 в липні 2017 року.
Також зазначено, що заяву ОСОБА_1 про надання відпустки від 03.08.2017 року не погоджено в.о. керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області, який заперечив проти надання відпустки, в зв'язку з виконанням повноважень щодо здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях та інше.
З урахуванням нагальної службової необхідності з метою забезпечення належної діяльності Херсонської місцевої прокуратури, відсутності обставин, передбачених ч.13 ст. 10 Закону України «Про відпустки» позивачу запропоновано перенести відпустку на інший період.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог судом було зазначено, що позивачем не оскаржується дві перші відмови щодо не надання йому відпустки за графіком в липні 2017 року та також суд прийшов висновку про правомірність не надання відпустки ОСОБА_1 в серпні 2017 року.
Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.
Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Законом України «Про прокуратуру» № 1697-УІІвід 14.10.2014 року передбачено, що після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У таких випадках рішення про призначення на посаду приймається керівником відповідного органу прокуратури.
У разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора.
Згідно ч.5 ст. 41 Закону № 1697-УІІ до моменту прийняття рішення про призначення прокурора на посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора повноваження відповідного прокурора зупиняються із збереженням гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачених законодавством для прокурорів.
Статтею 82 Закону № 1697-УІІ визначено, що прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.
Прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Прокурору надаються додаткові та інші відпустки, передбачені законом.
Для виконання невідкладних і непередбачуваних завдань прокурори можуть бути відкликані з щорічної основної чи додаткової оплачуваної відпустки. Частина невикористаної відпустки надається прокурорам у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відповідним відшкодуванням непередбачуваних витрат у зв'язку з відкликанням із відпустки. Порядок такого відшкодування визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною 10 ст.10 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 року передбачено, що черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Частинами 3 та 4 Закону України № 504/96-ВР від 15.11.1996 року визначено, що щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 цього Закону.
Згідно частин 1, 2, 3 розділу УІ Положення про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України №357 від 12.10.2016 року (зареєтрованого в Міністерстві юстиції України 07.11.2016 року № 1450/29580), керівники прокуратур усіх рівнів забезпечують своєчасне надання щорічних відпусток працівникам прокуратури відповідно до вимог Законів України «Про прокуратуру», «Про відпустки» та інших нормативно-правових актів, їх використання до закінчення робочого року та з дотриманням затверджених графіків.
Відпустки працівникам надаються на підставі їх заяв, погоджених із безпосереднім керівником та заступником керівника прокуратури згідно з розподілом обов'язків, поданих за 2 тижні до початку відпустки.
Перенесення щорічних відпусток на інший період здійснюється лише у виняткових випадках за наявності нагальної службової необхідності чи інших поважних причин.
Таким чином законодавством передбачено та гарантовано працівникам прокуратури надання щорічних відпусток.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив визнати незаконним та протиправним рішення прокуратури Херсонської області та Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області щодо відмови йому у наданні відпустки з 21.08.2017 р.
Судовою колегією суду апеляційної інстанції встановлено, що 03.08.2017 року позивач просив надати йому відпустку з 21.08.2017 невідбутої частини щорічної основної відпустки за період роботи 2015-2016 років і частини щорічної основної відпустки за період роботи 2016-2017 років строком на 45 календарних днів.
Як вбачається з матеріалів справи підставою відмови у наданні відпустки зазначено, що 30.12.2016 року прокурором Херсонської області затверджено графік відпусток прокурорських працівників місцевих прокуратур, який узгоджено з головою центрального комітету незалежної профспілки працівників органів прокуратури Херсонської області, згідно графіку позивач повинен був піти у відпустку в липні 2017 року.
Зазначений графік складено під час зайняття позивачем посади керівника Херсонської місцевої прокуратури з урахуванням особистих інтересів керівника, його заступників і прокурорів місцевої прокуратури, а також черговості надання відпусток, що викликано службовою необхідністю необхідністю забезпечення безперервного трудового процесу для виконання функцій прокуратури.
Також 31.07.2017 р. прокурором області прийнято наказ № 300к про призначення ОСОБА_1 на посаду прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною іншого працівника.
Таким чином відмова в наданні щорічної основної відпустки з 21.08.2017 року була обгрунтована тим, що відповідно до графіку відпусток на 2017 рік позивач повинен був піти у відпустку в липні 2017 року, а заяву було подано лише 04.08.2017 року.
Крім того судова колегія звертає увагу, що також підставою відмови щодо надання відпускти було обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Херсонської місцевої прокуратури в останній день липня 2017 року, а тому надання відпустки є неможливим і відпустка повинна бути перенесена на інший період з посиланням на вимоги ч. 4 ст. 11 Закону України «Про відпустки».
З цього приводу слід зазначити, що в листі - відповіді на заяву апелянта вказано, що заяву про відпустку не погоджено в.о. керівника Херсонської місцевої прокуратури та запропоновано узгодити та перенести відпустку на інший період, в зв'язку з відсутністю обставин, передбачених ч. 13 ст. 10 Закону України «Про відпустки».
Таким чином колегія суддів вважає обгрунтованим та законним рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що позивачу правомірно було запропоновано перенести щорічну основну відпустку за заявою від 04.08.2017 року з 21 серпня 2017 року на інший період, в зв'язку з тим, що відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про відпустки», щорічні основні відпустки надаються у межах встановлених графіком та згідно Положення про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, відпустки працівникам прокуратури надаються на підставі їх заяв, погоджених із безпосереднім керівником та заступником керівника прокуратури згідно з розподілом обов'язків, поданих за 2 тижні до початку відпустки.
Доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі щодо протиправності дій відповідачів та не надання щорічної основної відпустки по графіку в липні 2017 року позивачу за його першими двома зверненнями судовою колегією до уваги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не є предметом оскарження в цій адмінстративній справі.
З огляду на викладене постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим в запереченнях до адміністративного позову, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва
суддя О.А. Шевчук
суддя А.Г. Федусик