06 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6421/16
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зуєвої Л.Є.,
суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.
при секретарі Кучмій І.В.
за участю представника апелянта Копиці С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Лиманської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Березівкаагрошляхбуд" до Лиманської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Березівкаагрошляхбуд" звернулось до суду з позовом до Лиманської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення №0000381400 та №0000391400 від 10.11.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач не погоджується з висновками перевірки, вважає їх помилковими та такими, що не відповідають дійсності, а рішення щодо визнання укладених договорів поставки дорожніх катків TOB «Березівкаагрошляхбуд» з TOB «Тельєза» такими, що не опосередковувалися реальним виконанням операції, яка становить його предмет, що в свою чергу передбачає настання наслідків зобов'язального характеру щодо застосування штрафних санкцій та впливає на права та обов'язки суб'єктів господарських правовідносин, виходить за межі їх повноважень.Таким чином позивач вважає, що оскільки, з його боку відсутні порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB «Тельєза» то податкові повідомлення-рішень № 0000381400 та № 0000391400 від 10.11.2016 р. є протиправними та підлягають скасуванню.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2017 року у адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Березівкаагрошляхбуд" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 10.11.2016 року № 0000381400 та № 0000391400.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Лиманська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що на підставі направлення №257/15-17-14-01-24 від 29.09.2016 року, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 73.3 ст. 73, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ та згідно наказу Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 29.09.2016 року №238, Уманюком Олександром Пилиповичем, головним державним ревізором - інспектором відділу аудиту Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, проведена виїзна документальна перевірка з питань правильності нарахування податку на додану вартість товариством з обмеженою відповідальністю «Березівкаагрошляхбуд», код за ЄДРПОУ 03579041 по взаємовідносинам з ТОВ «Тельза» , за період з 01.03.2016 року по 31.05.2016 року, за результатом якої складений акт від 20.10.2016 року № 406/15-17-14-01-24-03579041. (а.с. 18-32, 75-76).
Зі змісту акту перевірки вбачається, що ТОВ "Березівкаагрошляхбуд", в порушення вимог пп. «а» п.198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.199 №996-ХІV, із змінами і доповненнями, п. 2.1., п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, в результаті чого ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Тельза», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 865500, 00 грн., в т.ч. за березень 2016 року - 270433,33 грн., квітень 2016 року - 173900,00 грн. та травень 2016 року - 421 166, 67 грн.
Не погодившись з викладеними в зазначеному акті перевірки висновками, ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» подано заперечення вих. № 446 від 31.10.2016 року на акт №406/15-17-14-01-24-03579041 від 20.10.2016 року, до якого були додані свідоцтва про реєстрацію машин, журнали-ордери і відомості по рахунку 105 - транспортні засоби (катки), копія подорожного листа вантажного автомобіля від 31.08.2016 року, копія товарно-транспортної накладної від 31.08.2016 року, копія договору субпідряду №15/08 від 15.08.2016 року. (а.с. 108-121).
08.11.2016 року Комінтернівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області надала відповідь від 08.11.2016 року №8397/10/15-17-14-01-37 в якій зазначено, що розглянувши заперечення щодо документальної позапланової перевірки ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Тельєза» (код ЄДРПОУ 40087951) за період з 01.03.2016 року по 01.05.2016 року, посадова особа контролюючого органу вважає такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а заперечення щодо акту перевірки необґрунтованими. (а.с. 122-129).
Так Комінтернівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області дійшла до висновку про порушення ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» пп. «а» п.198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.199 №996-ХІV, із змінами і доповненнями, п. 2.1., п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 встановлено заниження податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 703695 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 21) за травень 2016 року на 161805 грн.
До такого висновку перевіряючі дійшли, використовуючи інформацію комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби: ІС «Податковий блок»; Архів електронної звітності (ЄРПН); підсистема 2.19 АС «Аудит» та ін., договори, ТТН, податкову звітність подорожні листи журнал-ордер по рахунку 105 Транспортні засоби, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, банківські виписки.
На підставі зазначеного акту перевірки, Комінтернівською ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.11.2016 року № 00003914000 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 703695,00 грн., штрафні санкції 351848 грн. та №0000381400, яким встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) на 161805 грн. (а.с. 13-14).
Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції було зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів та не зазначено інших обставин на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство.
Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України, передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку..
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.
Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-XIV на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).
Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Підпунктами 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п. 2 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.
Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» та ТОВ «Тельєза» укладений договір поставки №2903-16 від 29.03.2016 року (а.с. 91-92).
На підтвердження виконання умов договорів поставки ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» надано акти прийому-передачі, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, подорожні листи, банківські виписки, податкові накладні, свідоцтва про реєстрацію катків (а.с. 95-105, 116, 198-200).
Податкові накладні зареєстровані в реєстрі податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того на підтвердження використання катків у власній господарській діяльності позивач надав договір субпідряду №15/08 від 15.08.2016 року, відповідно до якого субпідрядник «Березівкаагрошляхбуд» на замовлення генпідрядника ТОВ «Евродор» зобов'язується виконати роботи з «Поточний середній ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення, лот №6 автомобільна дорога М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест), км 205+769 - км 210+000». Відповідно до ТТН від 31.08.2016 року, подорожнього листа від 31.08.2016 року каток НАММ 90 був задіяний для виконання дорожніх робіт на зазначеній ділянці дороги (а.с. 117-121).
Таким чином спростовуються доводи апелянта, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Тельєза».
Також з матеріалів справи вбачається, що уповноваженим державним органом за ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» здійснено державну реєстрацію катків HAMM HD 90 рік випуску 2011 серійний номер H 1812121 та HAMM HD 70 рік випуску 2011 серійний номер H 1520692 з видачею відповідних свідоцтв про реєстрацію, в яких зокрема зазначені і заводські номери і номери двигунів, та які були надані до податкового органу разом з запереченнями на акт перевірки, доводи відповідача про те, що неможливо ідентифікувати наданий до перевірки каток, оскільки неможливо встановити заводський номер є необґрунтованими.
Згідно з пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.
Однак як встановлено з матеріалів справи, посадові особи не скористались своїм правом на проведення інвентаризації з метою встановлення фактичної наявності та ідентифікації катку, який знаходився на об'єкті будівництва (проведення ремонтних робіт автомобільної дороги). А тому, висновок про його фізичну відсутність є необґрунтованим.
Щодо товарно-транспортних накладних від 28.04.217 року та 03.05.2017 року судова колегія вважає за необхідне зазначає наступне.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до п. 11.1, 11.3., 11.4., 11.6 - 11.9. Правила оформлення документів на перевезення основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил. У випадку перевантаження вантажу в процесі його перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми, в якому обов'язково зазначаються реквізити: повна назва власника транспорту та його адреса, прізвище, ім'я та по батькові водія, державний номер автомобіля Перевізника, який здав вантаж, і Перевізника, який його прийняв. Акт складається у двох екземплярах, які підписуються представниками (водіями) обох Перевізників (по одному для кожного). Це зазначається в товарно-транспортній накладній.
З матеріалів справи встановлено, що 28.04.2016 року та 03.05.2016 року ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» транспортувало власним транспортним засобом, автомобілем ДАФ, державний номерний знак ВН0779СР катки дорожні. В наданих до суду товарно-транспортних накладних зазначена назва автомобільного перевізника, відмітка про отримання товару, також наявні підписи осіб, які відпустили та прийняли товар. Разом з тим, водій, який здійснював перевезення катків є штатним працівником ТОВ «Березівкаагрошляхбуд».
Таким чином необґрунтованими є доводи апелянта про дефектність документів на транспортне перевезення, що виразилось у відсутності ПІБ осіб, підписи яких містяться у наданих товарно-транспортних накладних, оскільки вказане не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що у позивача були усі необхідні первинні документи та зареєстровані у встановленому Податковим кодексом України порядку податкові накладні, виписані ТОВ «Тельєза», а тому у ТОВ «Березівкаагрошляхбуд» не було підстав не включати до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входила у вартість придбаних дорожніх катків.
Посилання апелянта на те, що відповідно до баз даних податкового органу посадовими особами контролюючого органу не знайдено інформації про придбання ТОВ «Тельєза» дорожніх катків в період з початку 2016 року по травень 2016 року, є безпідставними, оскільки зазначене не стосуються позивача, а стосується його контрагента.
Судова колегія зазначає, що нормами діючого законодавства не передбачено обов'язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.
Відповідно до вимог податкового законодавства України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судова колегія зазначає, що апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а тому правильним є висновок суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000381400 та №0000391400 від 10.11.2016 року.
З огляду на викладене постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим в запереченнях до адміністративного позову, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Лиманської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2017 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.12.2017 р.
Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва
суддя О.А. Шевчук
суддя А.Г. Федусик