Справа: № 750/9642/17 Головуючий у 1-й інстанції: Рахманкулова І.П.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
07 грудня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н.П.
Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернулась до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за віком у зв'язку з підвищенням заробітної плати посадовим особам місцевого самоврядування відповідно до постанови КМУ № 353 від 24.05.2017 року, згідно з вимогами ст. 37-1 Закону України „Про державну службу" на підставі довідки про заробітну плату $а відповідною посадою № 7-6М157 від 28.08.2017 року з яких призначено (перераховано) пенсію в розмірі 90% місячного заробітку; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати на відповідній посаді працюючим посадовим особам місцевого самоврядування (постанова КМУ № 353 від 24.05.2017 року) відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» у редакції на дату призначення пенсії у розмірі 90% від місячного (чинного) заробітку, починаючи з 26.05.2017 року на підставі довідки про заробітну плату державним службовцям, за відповідною посадою № 7-6М157 від 28.08.2017 року; стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі у відповідності до вимог КАС України.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 16.11.2007 року перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ в розмірі 90% суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
04.09.2017 року позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу працюючим працюючим посадовим особам місцевого самоврядування, надавши довідку №7-6/1157 від 28.08.2017 про заробітну плату працівника, який зараз займає посаду, з якої позивачка вийшла на пенсію, видану Фондом комунального майна Чернігівської міської ради.
Проте, листом № 25535/06 від 21.09.2017 року Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України відмовило позивачці у здійсненні перерахунку пенсії державного службовця, оскільки з 01.05.2015 року органи Пенсійного фонду України відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ не призначають і не перераховують пенсію. Крім того, вказаний Закон втратив чинність на підставі Закону № 889-VII від 10.12.2015 року.
Позивачка вважаючи такі дії протиправними, відмову необґрунтованою, а свої законні права порушеними звернулась з даним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року передбачалось, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" у редакції, чинній станом на час призначення пенсії позивачу ( липень 2010 року) було визначено, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року N 432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, чинним до 01 січня 2015 року було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.
Однак, у подальшому законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.
Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" і викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України".
Вказаний Закон № 76-VIII є чинним і підлягає до виконання, оскільки Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався.
На момент звернення позивачки до відповідача із заявою про перерахунок пенсії внесено зміни, які набрали чинності 01 січня 2015 року, в статтю 37-1 Закону України "Про державну службу", що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично скасовано норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою та підстави для такого перерахунку.
Разом з тим, постанова Кабінету Міністрів України від 24.07.2017 року № 353 «Про внесення змін до постанови КМУ №268 від 09.03.2006 року та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою затверджено нову схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів управлінь, відділів виконавчих органів районних у містах і не передбачає ні можливості, ні механізму перерахунку пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати.
Отже, діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про державну службу".
На час звернення позивачки до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.
Оскільки чинним законодавством України (Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII) скасовано право на перерахунок призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015 року, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій відповідача у проведенні перерахунку призначеної пенсії, не вбачається.
Таким чином, пенсійний орган не має правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачці на підставі довідки № 7-6М157 від 28.08.2017 року про заробітну плату, що додається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.
Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" скасовано право на перерахунок вже призначених пенсій державних службовців.
Право на перерахунок розміру пенсії, зокрема, і у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою державного службовця, на час звернення позивачки із відповідною заявою до управління Пенсійного фонду, законодавством не було визначено, оскільки воно скасовано Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України".
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У п. 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України ( 384/2011 ) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на те, що Закон №76-VIII, яким скасовано право на перерахунок пенсій, є чинним, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним такий не визнавався, беручи до уваги позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року та рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" та в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 року, посилання позивачки на звуження її прав та соціальних гарантій є помилковим.
Разом з тим, Верховний Суд України у своїй постанові від 12 липня 2016 року у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм Законів України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).
Крім того, 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, в статті 90 якої визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до перехідних положень Закону України «Про державну службу», що набрав законну силу з 01.05.2016 року, ст. 37 Закону (1993 року) діє щодо призначення та виплати пенсій державним службовцям при призначенні вперше, тоді як ст.37-1 втратила чинність, а тому перерахунок пенсій повинен здійснюватись саме у відповідності до Розділу 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що наведено у Перехідних положеннях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-8 від 02.03.2015 року.
Згідно частини другоїстатті 42 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.
Таким чином, оскільки позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, після внесення змін до чинного законодавства, які не передбачають перерахунок пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати, тому, відповідач діяв правомірно, а отже відмовив у такому перерахунку у відповідності до вимог чинного законодавства.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_2.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягаює залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 жовтня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.