Справа: № 362/3635/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кравченко Л.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
05 грудня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора Управління патрульної поліції м.Києва роти №4 батальйону №2 Корнієнка Євгенія Олександровича, Головного управління патрульної поліції м.Києва про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено, визнано неправомірними дії поліцейського роти №4 батальйону №2 УПП в м.Києві Корнієнка Є.О. щодо винесення постанови АР №854018 в справі про адміністративне правопорушення від 07 липня 2017 року, скасовано постанову АР №854018 від 07 липня 2017 року поліцейського роти №4 батальйону №2 УПП в м.Києві Корнієнка Є.О. в справі про адміністративне правопорушення про застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивач здійснював перевезення вантажу, що перевищує габарити, без дозвільних документів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.132-1 КУпАП, а тому інспектор вірно кваліфікував дії ОСОБА_2
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 07 липня 2017 року інспектором УПП м.Києва роти №4 батальйону №2 Корнієнком Є.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР №854018, згідно якої 07 липня 2017 року о 12.50 год. ОСОБА_2 на 62 км. а/д Київ-Чоп на автомобілі МАЗ-551605, державний номерний знак НОМЕР_1, перевозив вантаж, що перевищує габарити (д. 22 м, ш. 2.6 м, в. 4 м), по факту висота вантажу 4,1 м, без супровідних дозвільних документів органів Національної поліції, вантаж виступав за габарити кузова на 2 м, був не позначений відповідною червоною тканиною, чим порушив п.22.6, п.32.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.132-1 КУпАП, та керуючись положеннями ст.ст.33, 284 КУпАП до ОСОБА_2 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач невірно визначився з кваліфікацією дій ОСОБА_2 саме за порушення п.п.22.6, 32.1 Правил дорожнього руху та факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, є недоведеним.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Нормами ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ст.132-1). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст.132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 22.6 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, передбачено, що транспортні засоби, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, повинні рухатися з увімкненим ближнім світлом фар, задніми габаритними ліхтарями та встановленими розпізнавальними знаками, передбаченими пунктом 30.3 цих Правил, а великовагові та великогабаритні транспортні засоби - також з увімкненим проблисковим маячком (проблисковими маячками) оранжевого кольору.
Відповідно до п.32.1 Правил дорожнього руху з уповноваженими підрозділами Національної поліції узгоджуються:
а) розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій;
б) умови та порядок руху колон у складі більш як п'яти механічних транспортних засобів;
в) порядок буксирування двох і більше транспортних засобів;
г) маршрути та перелік доріг, на яких може проводитися навчання водіння транспортними засобами.
З органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.
Згідно п.22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Отже, спеціальні правила застосовуються у випадку, коли один із габаритів перевищує, зокрема, за висотою від поверхні дороги - 4 м, або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (п.1 Правил).
Згідно п.2 наведених Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Абзацом 1 п.4 наведених Правил передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим, що він перевозив вантаж, що перевищує габарити, а саме висота вантажу - 4,1 м, вантаж виступав за габарити кузова на 2 м.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.2 ст.70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач може заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Згідно ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Разом з тим, відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України наявність порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.132-1 КУпАП, до суду надано не було.
У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
З пояснень позивача вбачається, що транспортний засіб, яким він керував, не є великоваговим або великогабаритним та встановлення фактичної висоти вантажу відбулось без проведення вимірювань, зворотнього відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено, проведення вимірювань у спірній постанові не відображено, а з урахуванням заперечень позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення вимірювання відповідних параметрів належними засобами є обов'язковою підставою для встановлення складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.132-1 КУпАП.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, наявності доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, у зв'язку з чим оскаржувана постанова інспектора УПП м.Києва роти №4 батальйону №2 Корнієнка Є.О. про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР №854018 від 07 липня 2017 року підлягає скасуванню, а дії інспектора щодо її складання є неправомірними.
Твердження апелянта, що позивач мав сплатити до суду першої інстанції судовий збір за позовну вимогу про визнання неправомірними дій по винесенню спірної постанови є безпідставними, оскільки в силу ч.4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. В свою чергу, згідно розділу «Порядок сплати судового збору» Аналізу практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», затвердженого постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2016 року №2, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Таким чином, визнання неправомірними дій інспектора щодо винесення спірної постанови є необхідною передумовою для скасування такої постанови, а тому вимоги про визнання неправомірними дій поліцейського роти №4 батальйону №2 УПП в м.Києві Корнієнка Є.О. щодо винесення спірної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та скасування постанови серії АР №854018 від 07 липня 2017 року, є однією позовною вимогою.
Доводи апелянта, що відсутні правові підстави для визнання неправомірними дій інспектора з огляду на виконання ним своїх повноважень в межах компетенції, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в межах своєї компетенції відповідач має право виносити постанови та притягувати до адміністративної відповідальності за наявності вчиненого адміністративного правопорушення та доведення складу такого правопорушення у відповідності до КУпАП. В даному випадку відповідачем не доведено, що ОСОБА_2 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст.132-1 КУпАП, а тому дії по винесенню такої постанови є протиправними.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 07 грудня 2017 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді І.О.Лічевецький
В.П.Мельничук