06 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10021/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Довгої О.І., Обрізка І.М.,
за участі секретаря судових засідань Бедрій Х.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП-10708» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі за позовом Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП-10708» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
Нововолинсько-Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернулось з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП-10708» (далі - ТзДВ «Нововолинське АТП-10708») про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в розмірі 7054,92 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТзДВ «Нововолинське АТП-10708» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та не обґрунтованою. Вважає, що у позивача відсутні законні підстави для заявлення вимог про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно пунктів «а», «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в силу того, що не погоджується з розрахунком витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період березень - квітень 2017 року в розмірі 7054,92 грн.
Також вважає, що витрати пов'язані з виплатою пенсії ОСОБА_2 в сумі 4747,44 грн не можуть бути покладені у відшкодування підприємством.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що ТзДВ «Нововолинське АТП-10708» зареєстроване як юридична особа 12.01.1994, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002617029 від 25.05.2017, взяте на облік як платник страхових внесків.
Позивачем проведено та направлено на адресу ТзДВ «Нововолинське АТП-10708» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період березень, квітень 2017 року за вих. № 2684/03-29 від 17.03.2017, № 3686/03-29 від 19.04.2017, по пенсіонерах, які перебували в трудових відносинах з відповідачем.
Відповідно до розрахунку ціни позову та картки особового рахунку, з урахуванням часткової сплати, за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період березень - квітень 2017 року в розмірі 7054,92 грн.
Доказів добровільного погашення вказаної заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем представлено не було.
Приймаючи оскаржувану постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не надав доказів погашення вказаної суми заборгованості та не спростував доводів позивача в частині відсутності у підприємства обов'язку на відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважаючи їх такими, що прийняті з повним з'ясуванням усіх обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 цього ж Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як передбачено статтею 3 Закону № 400/97-ВР, платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують внески до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.
Згідно з підпунктами 6.4, 6.7 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду № 21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (з наступними змінами та доповненнями), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Стосовно покликань відповідача в апеляційній скарзі на те, що витрати пов»язані з виплатою пенсії ОСОБА_2 в сумі 4747,44 грн не можуть бути покладені у відшкодування підприємством, то з цим не можна погодитись з наступних підстав.
29 серпня 2014 року на підставі наказу управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області від 26.08.2014 року № 103, направлення від 29.08.2014 року № 325 проведено позапланову перевірку з питань достовірності видачі довідки про заробітну плату та призначення пенсії ОСОБА_2, який працював у ТзДВ «Нововолинське АТП-10708», і підставою для проведення перевірки була заява підприємства. Перевірку було проведено з відома керівника підприємства та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_3
За результатами проведеної перевірки посадовими особами управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області складено акт перевірки від 29.08.2014 року, яким встановлено, що згідно з особовими рахунками за 1986 - 1991 роки ОСОБА_2 дійсно працював у ТзДВ «Нововолинське АТП-10708» та йому нараховувалась заробітна плата. Перевіркою порушень не встановлено. З актом перевірки ознайомлено керівника та головного бухгалтера ТзДВ, які підписали його без будь-яких зауважень та своїм підписом головний бухгалтер підприємства ОСОБА_3 засвідчила отримання одного примірника акту.
Дані обставини в порядку ч.1 ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню, оскільки встановлені судовим рішенням в адміністративній справі №803 Волинського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили 02.08.2017р.
Крім того, як слідує з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, Нововолинське-Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області надіслано підприємству розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, для покриття цих витрат за період березень, квітень 2017 року за вих. № 2684/03-29 від 17.03.2017, № 3686/03-29 від 19.04.2017, по пенсіонерах, які перебували в трудових відносинах з відповідачем, серед яких значився і ОСОБА_2, які відповідачем не оскаржені в судовому порядку.
Аналізуючи встановлені обставини справи та чинні норми права необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції в тому, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період березень - квітень 2017 року в сумі 7054,92 грн. та не надано доказів її погашення, відтак така підлягає до стягнення.
Колегія суддів відхиляє решта доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи та прийшов до вірного висновку.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи є несуттєвими та викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП-10708» залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 803/657/17 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвалив повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В. П. Сапіга
судді О. І. Довга
І. М. Обрізко
Повний текс виготовлено 07.12.2017.