Справа: № 825/1489/17 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
07 грудня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Лічевецького І.О.. Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Волощук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровик" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровик" до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Цукровик" звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає протиправними дії відповідача щодо повідомлення його про відсутність правових підстав для надання дозволу на розроблення документації землеустрою з мотивів віднесення спірних земельних ділянок на підставі державного акту до земель колективної власності колишнього «Линовицького пайового сільськогосподарського підприємства по виробництву яловичини», вказаний акт який на сьогодні не скасований, а право колективної власності не припинено. Також, позивач зауважує, що на його думку, на даний час фактично відсутній власник спірної земельної ділянки, оскільки механізм скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за власником - юридичною особою, яка припинила свою діяльність, чинним законодавством України ніяким чином не передбачено. Таким чином, після ліквідації СТОВ «Вікторія» земельні ділянки повинні у відповідності до частини 2 статті 19 Земельного кодексу України перебувати в запасі. Однак, вказані обставини не були враховані відповідачем та протиправно відмовлено у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 19,5 га, яка знаходиться на території Богданівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено поністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
В результаті викупу позивачем майнових паїв у Линовицького пайового сільськогосподарського підприємства по виробництву яловичини (ПСПВЯ), Богданівською
сільською радою Прилуцького району 28.12.2012 року було видано СТОВ «Цукровик» свідоцтво про право власності на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд, що знаходяться на землях Богданівської сільської ради за межами населеного пункту (автодорога Чернігів-Прилуки-Пирятин, 176 км+540м, 1) (а.с. 11).
Право власності на об'єкти нерухомого майна зареєстровано за позивачем 28.12.2012 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 28.12.2012 року № 37046090 (а.с. 12).
СТОВ «Цукровик» листом від 05.04.2017 року за вих. № 5/4 для вирішення питання щодо наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходяться зазначені вище будівлі, та щодо державної реєстрації таких документів звернулося із відповідною заявою до начальника Міськрайонного управління у Прилуцькому районі та м. Прилуках ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області (а.с. 13).
Листами начальника Міськрайонного управління у Прилуцькому районі та м. Прилуках ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 11.04.2017 року та від 12.09.2017 позивача було повідомлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна, належні СТОВ «Цукровик» на праві власності, знаходиться в межах колективної власності «Линовицького пайового сільськогосподарського підприємства по виробництву яловичини» (а.с. 15, 16).
Листом Прилуцької райдержадміністрації від 14.04.2017 року вих. № 2.3-15/1458 позивача повідомлено, що розпорядженням Прилуцької РДА від 29.04.2000 року за № 182 було зареєстровано СТОВ «Вікторія», як юридичного правонаступника в процесі реорганізації КСП «Бубнівщинське» та Линовицького пайового сільськогосподарського підприємства по виробництву яловичини (а.с. 18, 19).
СТОВ «Вікторія» було зареєстровано, як юридична особа, 29.04.2000 року, припинило свою діяльність 02.04.2005 року у зв'язку з визнанням банкрутом, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.05.2017 року (а.с. 21-22).
08.06.2017 року СТОВ «Цукровик» звернулося до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 19,5 га, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області (зазначена у викопіюванні з планових матеріалів, на якій знаходяться будівлі, належні СТОВ «Цукровик» за адресою: землі Богданівської сільської ради, автодорога Чернігів- Прилуки-Пирятин, 176 юл+540м,1), надавши копії усіх необхідних документів (а.с. 32).
07.07.2017 року ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило позивача про відсутність правових підстав для надання дозволу на розроблення документації землеустрою з мотивів віднесення спірних земельних ділянок на підставі державного акту до земель колективної власності колишнього Линовицького пайового сільськогосподарського підприємства по виробництву яловичини, вказаний акт не скасований, а право колективної власності не припинено (а.с. 34).
Не погоджуючись з зазначеною постановою відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Кожному громадянину України, згідно статті 14 Конституції України гарантується право на землю.
Статтею 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Пунктом "в" ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.
У відповідності до ч 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
При цьому, пункт "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України визначає те, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно положень ст. 22 та ст. 33 Земельного кодексу України визначено право громадян набувати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення.
Статтею 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" визначено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.
Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Окрім того, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачено, що до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.
Отже, законодавством України передбачена можливість набувати громадянами України у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України за рахунок земель сільськогосподарського призначення до яких в тому числі відносяться і несільськогосподарські угіддя.
У відповідності до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Згідно з пп. 31 та пп. 50 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.
Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі сільськогосподарського призначення (ст. 19 Земельного кодексу України).
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Отже, земельні ділянки, які перебувають у запасі, мають бути віднесені до певної категорії земель за їх цільовим призначенням, у тому числі земель сільськогосподарського призначення.
У відповідності до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Судом першої інстанції було встановлено, що СТОВ «Цукровик» звернулося до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 19,5 га, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області (зазначена у викопіюванні з планових матеріалів, на якій знаходяться будівлі, належні СТОВ «Цукровик» за адресою: землі Богданівської сільської ради, автодорога Чернігів- Прилуки-Пирятин, 176 юл+540м,1), надавши копії усіх необхідних документів (а.с. 32)
За змістом клопотання від 06.06.2017 року вих. № 591 позивачем не було в ньому зазначено для якого цільового призначення він мав намір відвести земельну ділянку в користування.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, як вбачається із вище викладеного, чинне законодавство встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість посилання позивача на визначений частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, оскільки стаття 118 Земельного кодексу України передбачає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами із земель державної або комунальної власності.
Тобто, рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається щодо земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності.
Однак. судом першої інстанції було встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться у колективній власності, що підтверджується викопіюванням земельної ділянки з проекту роздержавлення земель Линовицького пайового сільськогосподарського підприємства по виробництву яловичини та листом-відповіддю Міськрайонного управління у Прилуцькому районі та м. Прилуках Головного управління Дергеокадастру у Чернігівській області від 12.09.2017 року (а.с. 16).
Крім того, відповідно до Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року № 720 землі сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) паюванню не підлягали.
Частиною першою статті 30 Земельного кодексу України передбачено, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.
Разом з тим, статтею 5 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 18 грудня 1990 року № 561-XII, втратив чинність з 01.01.2002 року на підставі Кодексу № 2768-ІІІ від 25.10.2001) передбачалося, що землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.
З матеріалів справи вбачається, що роздержавлення земель «Линовицького пайового сільськогосподарського підприємства по виробництву яловичини» у зв'язку з його розукрупненням КСП «Бубнівщинське» та знаходження земельних ділянок, щодо яких позивач має намір розроблення проекту землеустрою, в межах колективної власності «Линовицького пайового сільськогосподарського підприємства по виробництву яловичини» затверджене рішенням першої сесії двадцять третього скликання від 24.04.1998 року Богданівської сільської ради.
У відповідності до розпорядження Прилуцької районної адміністрації Чернігівської області від 29.04.2000 року № 182 «Линовицького пайового сільськогосподарського підприємства по виробництву яловичини» припинено (реорганізовано), юридичним правонаступником якого стало СТОВ «Вікторія», яке ліквідовано у зв'язку з визнанням банкрутом, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.05.2017 року (а.с. 21-22).
Розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 6 вересня 2012 року № 5245-VІ встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
У державній власності залишаються усі землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.
Згідно із статтею 84 Кодексу право державної власності на землю набуваються і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
З набранням чинності Закону України від 6 вересня 2012 року № 5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» повноваженнями щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, для всіх потреб, відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу наділені центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.
Зважаючи на вищевикладене, у разі відсутності рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про припинення права колективної власності на земельні ділянки (несільськогосподарські угіддя) реформованих колективних сільськогосподарських підприємств, при розпорядженні земельними ділянками сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями та дворами, необхідно керуватися статтею 30 Земельного кодексу України.
У відповідності до статті 30 Земельного кодексу України при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку. Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.
Враховуючи викладене, відсутність доказів, які б підтверджували передачу зазначеної земельної ділянки до земель державної власності колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не мало правових підстав щодо надання відповідного дозволу на розроблення документації із землеустрою та про відсутність підстав для задоволення повної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо ненадання дозволу Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Цукровик" на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 19,5 га, яка знаходиться на території Богданівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області та зазначена у викопіюванні з планових матеріалів, на якій знаходяться будівлі, належні СТОВ "Цукровик" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Богданівською сільською радою Прилуцького району 28.12.2012, за адресою: землі Богданівської сільської ради, автодорога Чернігів-Прилуки-Пирятин, 176 км +540 м,1.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у встановлений чинним законодавством термін надати дозвіл Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Цукровик" на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 19,5 га, яка знаходиться на території Богданівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області та зазначена у викопіюванні з планових матеріалів, на якій знаходяться будівлі, належні СТОВ "Цукровик" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Богданівською сільською радою Прилуцького району 28.12.2012, за адресою: землі Богданівської сільської ради, автодорога Чернігів-Прилуки-Пирятин, 176 км + 540 м,1, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана вимога також задоволенню не підлягає зважаючи на наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 21.10.2010 року в справі № П-278/10.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровик" - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
В.Е. Мацедонська
Повний текст виготовлено 07.12.2017 року.