Справа: № 750/8157/17 Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.П. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
07 грудня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Лічевецького І.О.. Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Волощук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспектора Чернігівського районного відділу поліції старшого лейтенанта поліції Шебітченко Максима Анатолійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_3 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Інспектора Чернігівського районного відділу поліції старшого лейтенанта поліції Шебітченко Максима Анатолійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає протиправною постанову відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки вважає, що ним спірного правопорушення вчинено не було.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.
Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
15 серпня 2017 року відносно позивача відповідачем було винесено постанову серія БР № 933414 про накладення штрафу в розмірі 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.
Не погоджуючись з зазначеною постановою відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції зі змісту спірної постанови відповідача було встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15 серпня 2017 року о 10 год. 11 хв., керуючи автомобілем «Пежо 407» реєстраційний номер НОМЕР_1 на автомобільній дорозі М01 Київ - Чернігів - Н.Яриловичі, що має по дві смуги руху в кожному напрямку, рухався по крайній лівій смузі руху в той час, коли крайня права (б) смуга була вільною.
Відповідач дійшов висновку про те, що своїми діями позивач порушив вимоги пунктів 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що позивач з вказаною постановою не погодився, при цьому він визнав, що рухався по крайній лівій смузі руху в той час, коли крайня права смуга була вільною, стверджував, що не знав дороги та мав намір здійснити розворот.
Судом першої інстанції встановлено, що порушення позивачем пунктів 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху підтверджується матеріалами відеофіксації вчинення адміністративного правопорушення, які в силу положень Кодексу України про адміністративні правопорушення є належним доказом факту скоєння адміністративного правопорушення в сфері дорожнього руху.
У свою чергу позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів щодо того, що спонукало його рухатися по крайній лівій смузі руху і при цьому будь-яких показчиків зміни руху чи розвороту він не вмикав та не вчиняв.
Разом з тим, в ході розгляду справи судом першої інстанції не було встановлено порушення працівником патрульної поліції вимог чинного законодавства України щодо встановлення обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення та прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача про те, що відповідач незаконно розглянув на місці зупинки транспортного засобу справу про вчинення ним адміністративного правопорушення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 222 КпАП України від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з частиною 1 ст. 246 КпАП України порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача достатніх підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП, а тому спірна постанова відповідача є правомірною.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
В.Е. Мацедонська
Повний текст виготовлено 07.12.2017 року.