Справа: № 750/7051/17 Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
07 грудня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Волощук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови державного виконавця, -
Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про скасування постанови державного виконавця. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є необґрунтованою, а фактичне здійснення витрат по виконавчому провадженню № 53191674 відповідачем документально не підтверджено. Крім того, на думку позивача, відповідач не має повноважень на виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, які повинні виконуватися органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 жовтня 2017 року задоволено вказаний позов. Скасувано постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 53191674 від 29.05.2017 року в сумі 103 грн. 30 коп., винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Ю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні даного позову відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.
Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
Постановою від 13.10.2016 року зобов'язано Чернігівське обєднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, в розмірі 87% місячного заробітку, починаючи з 01.09.2016 року в зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 та довідки Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.09.2016 року № 05-01/2468 та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.
20.12.2016 року було видано виконавчий лист по вказаній справі.
26.12.2016 року судом було винесено ухвалу про виправлення описки у виконавчому листі та постанові суду.
ОСОБА_3 було зроблено перерахунок пенсії, що підтверджується розпорядженням від 08.01.2017 року та протоколом від 11.01.2017 року (а.с. 6).
Про виконання вказаної постанови суду позивач повідомив відповідача листом від 18.01.2017 року.
29.05.2017 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Ю. винесла постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (а.с. 5).
Вважаючи таку постанову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5.
Відповідно до 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, є витратами виконавчого провадження і відшкодовуються за рахунок боржника; розмір витрат виконавчого провадження встановлюється Міністерством юстиції України.
Питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню врегульовані також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (в редакції з 05.10.2016 року).
Відповідно до п. 2 Розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону. У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Також, наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» визначено види та розміри витрат виконавчого провадження, до яких належать: 1) виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), 2) пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку), 3) послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій (експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності-суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій), 4) послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум, 5) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини, 6) послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці, 7) банківські послуги при операціях з іноземною валютою, 8) сплата судового збору, 9) плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, 10) інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Згідно розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження», розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта». Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п'яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження. Розміри витрат виконавчого провадження, які стягнуті до проведення процедури закупівлі відповідних товарів і послуг, визначаються на підставі вартості раніше придбаних товарів і послуг.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 грудня 2016 року № 3917/5 «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями» з 05 грудня 2016 року установлено плату за користування автоматизованою системою виконавчого провадження у розмірі 51,00 грн. за кожне відкрите виконавче провадження.
За приписом частини першої статті 45 Закону витрати виконавчого провадження компенсуються у другу чергу після повернення стягувачу авансового внеску на організацію та проведення виконавчих дій.
Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази добровільного виконання постанови позивачем суду без участі відповідача.
При цьому, колегією суддів встановлено, що 23 грудня 2016 року відповідачем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, 08 січня 2017 року розпорядженням позивача було здійснено перерахунок належної ОСОБА_3 пенсії.
Тобто, в межах даного спору було розпочато примусове виконання судового рішення.
Таким чином колегія суддів вважає, що спірна постанова відповідача про стягнення витрат на проведення виконавчих дій є такою, що ґрунтується на номах чинного законодавства України.
При цьому, колегією суддів враховується, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови відповідача містить детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2830/5, при цьому Закон не покладає на державного або приватного виконавця обов'язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.
Матеріали справи містять докази понесених витрат державним виконавцем в межах даного виконавчого провадження (а.с. 26-33).
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову, а тому вказане судове рішення суду першої інстанції є таким, що підлягає скасуванню.
За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.
Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області - задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 жовтня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови державного виконавця відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
В.Е. Мацедонська
Повний текст виготовлено 07.12.2017 року.