Справа: № 826/7886/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
05 грудня 2017 року м.Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про скасування повідомлення - рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач) про скасування повідомлення-рішення від 12.11.2015 року №9402-17.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем; вид економічної діяльності надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Із свідоцтва платника єдиного податку серії А №582008 вбачається, що Позивач починаючи з 23.04.2013 року є платником єдиного податку за ставкою: 5% група 3.
Відповідачем на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) винесено податкове повідомлення-рішення від 12.11.2015 року №9402-17, яким Позивачу визначено земельний податок з фізичних осіб у сумі 19457, 32 грн.
Так, земельний податок, згідно з пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 Кодексу це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 Податкового кодексу України).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою (п.287.1 ст.287 Кодексу).
Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Право власності на земельну ділянку та право оренди земельної ділянки, згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Кодексу визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). За приписами підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом; право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.
За приписами пункту 286.1 статі 286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
При цьому, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2010 року між ТОВ «Барвінок» (орендодавець) та ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» (орендар) укладено договір оренди, який посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. (далі - договір оренди) за умовами якого орендодавець передає приміщення (його частину) в оренду ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», код ЄДРПОУ 20034231, місцезнаходження якого: м.Київ, вул. Червоноармійська, буд. 23, строком на 5 (п'ять ) років.
ФОП ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_5 набули право власності на нежиле приміщення в літері «А», загальною площею 277,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення пам'ятки культурної спадщини від 19.10.2011 року, який посвідчено ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №1931.
18.06.2012 року між ТОВ «Барвінок», гр.ОСОБА_5, гр.ОСОБА_2 (Орендодавці) та ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» (Орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди від 01.03.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. та зареєстрованого в реєстрі під №214 та №215.
27.02.2015 року між гр.ОСОБА_5, гр.ОСОБА_2 (Орендодавці) та ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» (Орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди від 01.03.2010 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. та зареєстрованого в реєстрі під №214, за яким сторони дійшли згоди внести зміни до п.2.1, а саме: строк оренди за договором оренди починається віл дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень, який є невід'ємною частиною цього договору та додатком №2 до цього договору та продовжується протягом шести років від дати початку.
Підпунктом 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Кодексу встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.
Таким чином, враховуючи те, що Позивач надає в оренду частку у розмірі 69/100 у нежитловому приміщенні, загальною площею 277,4 кв.м, що знаходиться на адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська, б.23, то обмеження щодо можливості бути платником єдиного податку, встановлені статтею 291 Кодексу до останнього не застосовуються.
У пункті 269.2 статті 269 Кодексу передбачено, що особливості справляння земельного податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIVцього Кодексу.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території. (пункт 286.6 статті 286 Кодексу).
Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп.297.1.4 п.297.1 ст.297 Кодексу).
Згідно з статтею 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Відповідно до статті 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Отже, у разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) орендареві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов'язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа - підприємець (власник нежитлового приміщення) теж звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельного податку.
Щодо правильності нарахування контролюючим органом грошового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 12.11.2015 року №9402-17 за платежем земельний податок з фізичних осіб, колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 286.5 статті 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Між тим, Відповідачем винесено оскаржуване податкове-повідомлення рішення 12.11.2015 року, тобто поза межами строку, визначеного Кодексом.
Посилання апелянта на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відносно фізичної особи ОСОБА_2, а від сплати земельного податку у цьому випадку звільняється фізична особа-підприємець, яка здає майно в оренду, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки законодавством України не встановлено будь-якого механізму можливої передачі майна від фізичної особи до фізичної особи-підприємця, у разі коли це є одна й та ж особа.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 12.11.2015 року №9402-17 є протиправним та підлягає скасуванню.
Положеннями ст.159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Ухвала складена в повному обсязі 06 грудня 2017 року.