Справа: № 760/777/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кізюн Л.І.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
06 грудня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
за участю секретаря Капші А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор роти № 8 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенант поліції Печкар Сергій Миколайович про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
13 січня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 05 січня 2017 року поліцейського роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в місті Києві Серія АР №293494, яким наклав адміністративне стягнення на ОСОБА_3 у вигляді штрафу 510 грн.
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року залучено в якості третьої особи інспектора роти № 8 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенант поліції Печкар С. М.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову інспектора роти № 8 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта поліції Печкар С.М. Серії АР №293494 від 05 січня 2017 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., а справу закрито. У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, в якій просить скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на недотримання судом першої інстанції статей 11, 52, 138 України. Вказує, що суд, порушивши норми матеріального і процесуального права, розглянув справу та задовольнив вимоги до неналежного відповідача.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Судом з матеріалів справи встановлено зі змісту оскаржуваного рішення відповідача, що позивач ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом BMW номерний знак НОМЕР_1, 05 січня 2017 року о 14 год. 40 хв., в м. Києві по бульвару А. Вернадського, 75 А, проїхав на заборонений червоний сигнал світлофора та не мав при собі посвідчення водія, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вважаючи, що притягнення до адміністративної відповідальності є незаконним та необґрунтованим, а постанова винесена з порушенням діючого законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи адміністративний позов частково та закриваючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог Закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови, не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, не було надано суду заперечень на позов, матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності..
Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок суду першої інстанції правильним, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 названого Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
На підставі ч. 1 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 126 Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до тридцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту ст. 258 КУпАП вбачається, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, в тому числі, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У цих випадках, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
З системного аналізу вказаних норм видно, що протокол не складається у випадку вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа), яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції відхиляються судом доводи позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не складено відповідачем правомірно відповідно до положень ст. 258 КпАП України, доказів того, що позивачу не було роз'яснено його права при притягненні до адміністративної відповідальності суду не надано.
Також судом взято до уваги ту обставину, що у пункті 10 постанови серії року серія АР №293494 від 05 січня 2017 року, а саме в графі копію постанови отримано (підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності) стоїть підпис позивача, при цьому, будь-яких зауважень чи незгоди з винесеною постановою, ним у зазначеній постанові не вказано.
Перевіряючи правомірність притягнення ОСОБА_3 до відповідальності передбаченою ч. 2 ст. 126 КУпАП, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху, зокрема, зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, яким врегульовані суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Виходячи із змісту ст. 16 вказаного Закону, водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів тощо.
Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до пп. «а» п.2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки, зокрема, посвідчення водія.
Колегією суддів встановлено зі змісту адміністративного позову, що позивачем не заперечується, що останній на вимогу відповідача не виконав свій обов'язок та не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.
Разом з тим, при дослідженні змісту постанови про накладення адміністративного стягнення апеляційним судом встановлено, що інспектором встановлено, що ОСОБА_3 не мав при собі посвідчення водія, тобто виявив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 126 КУпАП та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425 грн). Однак, при винесенні оскаржуваної постанови інспектором виявлене правопорушення кваліфіковано за ч.2 ст.126 КУпАП та притягнуто позивача до відповідальності за керування транспортним засобом, як особу, яка не має права керування таким транспортним засобом з накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн).
В письмових поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції 06.12.2017, інспектор роти № 8 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенант поліції Печкар С.М. зазначив, що під час перевірки по базі АРМОР ( стаціонарний планшет в патрульному авто) будь-яких даних, які б свідчили про отримання ОСОБА_3 посвідчення водія відповідної категорії були відсутні, однак апеляційний суд не може взяти такі пояснення до уваги, оскільки наявність у позивача права керування транспортним засобом підтверджується наданою до матеріалів справи копією посвідчення водія НОМЕР_2 від 23.04.2014 (дублікат) на ім'я ОСОБА_3 (а.с.120-121).
Наведене вище дає підстави для висновку, що інспектором патрульної поліції неправильно кваліфіковано виявлене правопорушення позивача за ч. 2 ст. 126 КУпАП, що потягло за собою протиправне притягнення його до відповідальності за правопорушення, якого він не вчиняв.
У свою чергу, адміністративний суд позбавлений процесуального права здійснювати перекваліфікацію встановленого інспектором патрульної поліції правопорушення, у зв'язку з чим така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача шляхом визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №293494 від 05 січня 2017 року
Щодо позовної вимоги позивача про визнання дій інспектора протиправними в задоволенні якої суд першої інстанції відмовив, то апеляційний суд зазначає, що така вимога позивачем не заявлялася, як і не заявлялися вимоги щодо закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.2 ст.125 КУпАП в зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення.
Крім того, відповідно до ст.ст.284, 293 КУпАП вирішення питання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення належить до компетенції органу, що приймав рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, або органу, який розглядає скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень КУпАП, а тому вирішення такої вимоги не відноситься до компетенції адміністративного суду при розгляді даної справи в розумінні ст.162 КАС України.
Щодо посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі на ту обставину, що в даній справі позов пред'явлений до неналежного відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 126 Кодексу.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Із матеріалів справи вбачається, що інспектор роти № 8 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенант поліції Печкар Сергій Миколайович перебуває в трудових відносинах з Управлінням патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, який є органом державної влади і у відповідності до чинного законодавства несе відповідальність за дії свого працівника при виконанні останнім своїх службових обов'язків.
Також колегія суддів зазначає, що в силу приписів статті 52 КАС України, питання щодо заміни неналежної сторони в адміністративній справі вирішується в суді першої інстанції, на стадії апеляційного розгляду така заміна не передбачена. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання про заміну неналежної сторони в суді першої інстанції відповідачем не заявлялось.
Більше того, як вбачається із журналу судового засідання в Солом'янському районному суді м. Києва від 19 вересня 2017 та підтверджується звукозаписом на диску, в судовому засіданні представником відповідача Ковтуном А.М не заперечувалося залучення інспектора патрульної поліції Печкаря С.М. саме в якості третьої особи (а.с.77).
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.
Таким чином, враховуючи зазначені обставини та докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому, а тому, рішення підлягає скасуванню на підставі ст.202 КАС України.
Керуючись ст.ст. 41, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 05 січня 2017 року серія АР №293494, винесену інспектором роти № 8 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенантом поліції Печкарем Сергієм Миколайовичем, якою притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови складено та підписано 06.12.2017.
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна