Справа: № 754/6064/17 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко О.М.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
05 грудня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційні скарги ОСОБА_2 та Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 30 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 24.05.2016 року.
Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 30 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Зобов'язано Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 08.04.2017 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, у якій позивач просить змінити постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме: зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 24.05.2016 року, а відповідач просить скаувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював на посадах, які дають право на призначення пенсії за Списком №2 у наступні періоди та таких підприємствах: з 01.04.1982 року по 25.07.1982 року - на посаді електрозварника ручного зварювання на Київському радіозаводі (3 міс.25 дн.), з 01.03.1983 рроку по 08.04.1986 року - на посаді електрозварника ручного зварювання на Київському радіозаводі (3 р. 1 міс. 8 дн.), з 17.11.1986 року по 31.12.1986 року - на посаді вишкомонтажника на «Красноленинском управлении разведочного бурения Главтюменьнефтегаза» (1 міс. 15 дн.), з 02.01.1987 року по 25.04.1987 року на посаді вишкомонтажника у «Вишкомонтажном управлении п/о «Красноленинскнефтегаз» ( 3 міс. 24 дн.), з 14.05.1987 року по 22.05.1989 року - на посаді вишкомонтажника у Полтавському управлінні бурових робіт» (1 р. 11 міс. 28 дн.); з 01.06.1989 року по 28.09.1990 року - на посаді електрозварника у Кооперативному об'єднанні «Підряд» (1 р. 3 міс. 28 дн.), з 01.10.1990 року по 14.06.1991 року - на посаді електрозварника у кооперативі «Рембуддеталь» ( 8 міс. 14 дн.); з 23.01.1995 року по 23.12.1996 року - на посаді електрозварника у Київських теплових мережах Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (1 р. 11 міс. 1 дн.); з 11.03.1997 року по 27.10.1997 року - на посаді електрозварника ручного зварювання на підземних роботах з повним робочим днем у Тунельному загоні №14 ВАТ «Київметробуд» ( 7 міс. 17 дн.); з 28.09.2010 року по 24.05.2016 року - на посаді електрозварника ручного зварювання у Споживчому товаристві «Інбуд» ( 5 р. 7 міс. 27 дн.), що підтверджується копією трудової книжки позивача.
Відповідно до довідки, виданої СТ «Інбуд» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, копію наказу №05 від 15.01.2006 року, копію наказу №81 від 30.08.2006 року, копію наказу №20/1 від 30.03.2011 року, копію наказу № 39/1 від 20.04.2011 року, копію наказу №17А від 10.03.2016 року, копію наказу №18А від 25.03.2016 року, копію свідоцтва 001020 від 30.05.2013 року, копію картки умов праці, копію протоколу №1/22.03.2016 проведення досліджень повітря робочої зони, копію протоколу №1/22.03.2016 проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку, копію протоколу №1/22.03.2016 проведення досліджень метеорологічних факторів, копію протоколу №1/22.03.2016 проведення досліджень важкості та напруженості праці. Додатково позивачем було надано довідку із структурного відокремленого підрозділу «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, копію наказу №204 від 08.04.2013 року, копію наказу №532 від 07.08.2012 року, копію довідки №75-УП/321 від 03.03.2016 року, довідку із Тунельного загону №14 ПАТ «Київметробуд» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
24.05.2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком з урахуванням пільгового стажу за Списком № 2 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Проте, листом від 08.11.2016 року № 17060/06 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії за віком на пількових умовах за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 2 Прикінцевих положень у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, оскільки з наданих позивачем документів вбачається, що пільговий стаж 7 років 6 місяців 4 дні не можливо зарахувати до пільгового стажу по Списку №2.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, вважаючи порушеними свої права з боку пенсійного органу та з метою їх відновлення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо призначення пільгової пенсії за Списком №2, так як позивачем подано всі належні документи на підтвердження стажу роботи на посаді за Списком №2, проте не погодовся з періодом з якого має бути призначена пенсія, а тому зобов'язав відповідача призначити пенсію позивачу на пільгових умовах з 08.04.2017 року.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення", який гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Нормами ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Згідно з п. б статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Статтею 100 Закону №1788-XII передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12 цього ж Закону України, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону України, виходячи з вимог до цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
За змістом статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так пункт 3 порядку передбачає, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У відповідності до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано - періоди роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року№ 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року № 110, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1- рп/99).
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач працював з 01.04.1983 року на роботах, які дають право на призначення пільгової пенсії, а тому в даному випадку, до проведення атестації робочих місць, підлягають застосуванню Список №2, який було затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах».
Відповідно до пунктів 1, 2 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою №442 Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основана мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення пільга та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Результати атестації, як вперше проведеної, так і чергові, застосовуються при визначенні стажу, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, протягом 5 років після затвердження її результатів. При призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування в стаж, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, повного п'ятирічного періоду роботи з шкідливими та тяжкими, умовами праці після 21.08.1992 року, відповідне право протягом зазначеного періоду повинно бути підтверджено результатами атестації робочих місць.
Відповідно до «Роз'яснень про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках», затверджених наказом №205 Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року, в окремих випадках за скрутного фінансово - економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці».
Згідно з п.4 ч.2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівників підприємств, організацій.
Пунктом 4.5 Порядку №383 встановлено, що якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилась чи за результатами атестації вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації. У такому ж порядку зараховуються пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Отже, проведення атестації робочих місць при виконанні робіт зі шкідливими умовами праці до 21 серпня 1992 року не вимагалось відповідно до норм діючого на той час законодавства, а тому відсутність записів про атестацію робочого місця в трудовій книжці не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду як стажу, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, ненадання уточнюючої довідки, відповідно до вимог пункту 20 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", не позбавляє позивача права на пільгову пенсію, оскільки його трудова книжка, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, та записи в ній відповідають вимогам законодавства і підтверджують необхідний для цього стаж роботи позивача, тому позивач має право на пільгову пенсію.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 року (справа К/800/27248/15).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження пільгового стажу за Списком №2, у відповідності до положень ст. ст. 13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.п. 1,3,20 «Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» було надано достатні та необхідні документи, з яких вбачається наявність у позивача 16 років 1 місяця 7 днів пільгового стажу за Списком №2, що і не оспорується пенсійним органом у судді апеляційної інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_2 був зайнятий повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці, має необхідний стаж роботи зі шкідливими умовами праці, який дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2,
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відмова пенсійного органу щодо призначенні пенсії ОСОБА_2 зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 24.05.2016 року звернувся до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком з врахуванням пільгового стажу за Списком № 2 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», тому пенсія має бути йому призначена саме з моменту звернення до пенсійного органу, тобто з 24.05.2016 року, що не враховано судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять.
Частинами 1 та 2 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як зазначено судом вище, підставою для відмови у призначенні пенсії за скороченим пенсійним віком стала, на думку пенсійного органу, відсутність підтверджуючих документів роботи позивача, зокрема за періоди з 01.06.1982-25.07.1982 років; з 01.03.1983-23.11.1985 роки; з 21.01.1986 -08.04.1986; з 14.05.1987-22.05.1989; з 23.01.1995 - 31.10.1996, з 18.03.1997- 27.10.1997 роки.
Проте, суд першої інстанції залишив поза увагою дану обставину та не врахував, що для вирішення питання призначення пенсії необхідно вирішити питання включення даного періоду до пільгового стажу позивача.
Тому, виходячи з вимог ст.11 КАС України для повного захисту порушеного права позивача, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та прийняти постанову, якою зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_2 період його роботи з 17.11.1986 року по 31.12.1986 року на посаді вишкомонтажника на «Красноленинском управлении разведочного бурения Главтюменьнефтегаза»; з 02.01.1987 року по 25.04.1987 року на посаді вишкомонтажника у «Вишкомонтажном управлении п/о «Красноленинскнефтегаз»; з 01.06.1989 року по 28.09.1990 року на посаді електрозварника у Кооперативному об'єднанні «Підряд»; з 01.10.1990 року по 14.06.1991 року на посаді електрозварника у кооперативі «Рембуддеталь»; з 28.09.2010 року по 24.05.2016 року на посаді електрозварника ручного зварювання у Споживчому товаристві «Інбуд».
Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 198,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
З резолютивної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що судом задоволено частину позовних вимог, проте, не зазначено форму вирішення позовних вимог в іншій частині, а саме: не вирішено частину позовних вимог, які стосуються періоду з 08.04.2017 року по 24.05.2017 року.
У відповідності до п. 10 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та прцесуального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи, а тому постанова Деснянського районного суду м.Києва від 30 жовтня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 41,11, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м.Києва від 30 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову наступного змісту.
Визнати протиправною відмову Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_2 період його роботи з 17.11.1986 року по 31.12.1986 року на посаді вишкомонтажника на «Красноленинском управлении разведочного бурения Главтюменьнефтегаза»; з 02.01.1987 року по 25.04.1987 року на посаді вишкомонтажника у «Вишкомонтажном управлении п/о «Красноленинскнефтегаз»; з 01.06.1989 року по 28.09.1990 року на посаді електрозварника у Кооперативному об'єднанні «Підряд»; з 01.10.1990 року по 14.06.1991 року на посаді електрозварника у кооперативі «Рембуддеталь»; з 28.09.2010 року по 24.05.2016 року на посаді електрозварника ручного зварювання у Споживчому товаристві «Інбуд».
Зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 24.05.2016 року.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Повний текст виготовлено: 06 грудня 2017 року.