Справа: № 826/13785/17 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
06 грудня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року у справі за поданням Офісу великих платників податків ДФС про зупинення видаткових операцій на рахунках Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»,
У жовтні 2017 року Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду першої інстанції з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках Публічного акціонерного товариства «Укрнафта».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року закрито провадження у справі.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, заявником подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти постанову, якою зупинити видаткові операції на рахунках Публічного акціонерного товариства «Укрнафта».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та враховуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Постановлюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, таке виключає можливість розгляду подання в силу положень п. 2 ч. 5 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Так, відповідно до п.20.1.31 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі, при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України зупинення видаткових операцій платника податків на його рахунках здійснюється на підставі подання органів державної податкової служби.
Водночас, згідно п. 2 ч. 5 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням чи діями податкового органу, що були підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.
При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди, як підстави для висновку про існування спору про право. Таким чином, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Адже така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні адміністративних судів перебувала справа №826/5581/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними дій зі складання та затвердження акту опису майна від 25 березня 2016 року №8, відмови, відображеної в листі від 24 березня 2016 року №6455/10/28-10-23-26 та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2016 року у справі №826/5581/16, яка залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2017 року, адміністративний позов задовольнити повністю: визнано протиправними дії Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників по складанню та затвердженню акту опису майна Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у податкову заставу №8 від 25 березня 2016 року; визнано протиправною відмову Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, відображену в листі №6455/10/28-10-23-26 від 24 березня 2016 року по включенню природного газу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» власного видобутку у 2006 році в обсязі 2 061 805,134 тис.куб.м до опису майна у податкову заставу; зобов'язано Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників здійснити опис природного газу ПАТ «Укрнафта» власного видобутку у 2006 році в обсязі 2 061 805,134 тис.куб.м у податкову заставу.
Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року судові рішення попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як вказує заявник, за Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» обліковується податковий борг, з метою забезпечення сплати якого податковим керуючим було направлено на адресу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» вимогу про надання переліку ліквідних актів. Вказаного переліку Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» у встановлений строк надано не було, оскільки надана платником податків інформація про те, що останній є власником природного газу в обсязі 2 061 805,134 тис.куб.м видобутку 2006 року, а інше ліквідне майно відсутнє, суперечить попередньо наданій Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» інформації про відсутність в останнього природного газу видобутку 2006 року. На підставі викладеного податковим керуючим складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу від 26 жовтня 2017 року №1 та акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим від 26 жовтня 2017 року №2.
Проте, питання про здійснення опису природного газу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» власного видобутку у 2006 році в обсязі 2 061 805,134 тис.куб.м у податкову заставу є предметом розгляду в адміністративній справі - №826/5581/16.
Зазначене свідчить про наявність спору про право, що унеможливлює розгляд цього подання в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає порядку дій суду у випадку виявлення підстав для відмови у відкритті провадження за поданням контролюючого органу, після відкриття такого провадження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічну позицію підтримав також і Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 15 грудня 2016 року у справі № 826/1438/16, від 12 травня 2015 року у справі № 1170/2а-346/12.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі за поданням Офісу великих платників податків ДФС про зупинення видаткових операцій на рахунках Публічного акціонерного товариства «Укрнафта».
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищезазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. 160, 199, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено 06.12.2017
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма