Справа: № 825/1187/17 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
Іменем України
05 грудня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Літвіної Н.М.
суддів: Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
при секретарі: Архіповій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» до Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ Держгеокадастру у Городнянському районі Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛОРУСЬ», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського М.С., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відділ Держгеокадастру у Городнянському районі Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «БІЛОРУСЬ», ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21 вересня 2017 року, просив суд: визнати протиправними та скасування рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського М.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 січня 2017 року № 33380670 та від 27 лютого 2017 року № 34041261 щодо державної реєстрації інших речових прав, а саме: прав оренди на земельні ділянки, які знаходяться на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області (кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2).
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовський М.С. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві приватної власності належали земельні ділянки площами 2,92 га та 2,98 га відповідно, кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, які розташовані на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку від 04 березня 2008 року серії НОМЕР_3 та від 27 серпня 2008 року серії НОМЕР_4, наявними у матеріалах справи.
28 березня 2008 року та 10 квітня 2008 року між ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 укладено договори оренди землі, площами 2,92 га та 2,98, які розташовані на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, та які були зареєстровані Городнянським районним відділом регіональної філії Центру 07 квітня 2008 року за № 040884000159 та 12 листопада 2008 року за № 040884000230.
Після смерті ОСОБА_6 і ОСОБА_7, відповідно до свідоцтв про право на спадщину від 26 грудня 2016 року № 705 та від 17 лютого 2017 року № 195 відповідно, за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 26 грудня 2016 року та 17 лютого 2017 року були зареєстровані права власності на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2.
Матеріали справи містять інформацію також про те, що 29 грудня 2016 року та 20 лютого 2017 року між ТОВ «БІЛОРУСЬ» (Орендар) та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відповідно (Орендодавці) укладені договори оренди землі, відповідно до яких орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки для сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області (кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2).
У свою чергу, у відповідності до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень вбачається, що 10 січня 2017 року та 23 лютого 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовським М.С. прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33380670 та № 34041261 щодо державної реєстрації інших речових прав (прав оренди землі) на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 на підставі договорів оренди землі від 29 грудня 2016 року та 20 лютого 2017 року, укладених між сторонами: орендодавці - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відповідно, орендар - ТОВ «БІЛОРУСЬ».
Вважаючи рішення стосовно державної реєстрації прав протиправними та такими, які підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що невиконання відповідачем обов'язку щодо запиту у органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення/реєстрацію прав, інформації щодо фактів реєстрації вищевказаних договорів оренди, призвело до повторної реєстрації права оренди одних і тих самих земельних ділянок, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача як правомірного орендаря земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення відповідачем оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Законом України «Про Державний земельний кадастр».
Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час реєстрації договору оренди земельної ділянки ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля»), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно із ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час реєстрації договору оренди земельної ділянки ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля») (далі - Закон № 161-ХІV), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Згідно із ст. 202 Земельного кодексу України державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
Пунктом 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174 (далі - Тимчасовий порядок), чинного на момент укладення договору оренди землі із ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля», передбачено, що Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.
Державна реєстрація договорів оренди земельної ділянки вважається здійсненою з моменту внесення даних до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV) (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є нотаріус.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Таким чином, ураховуючи вищенаведені вимоги законодавства щодо набрання чинності договором оренди після його державної реєстрації, а не з моменту укладення, а також, враховуючи наявність відомостей в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 040884000159, 040884000230 від 07 квітня 2008 року та від 12 листопада 2008 року відповідно міститься інформація про реєстрацію договорів оренди землі, укладених між ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відповідно, стосовно земельних ділянок площами 2,97 га та 2,98 га, кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, термін дії договорів 10 років, колегія суддів дійшла до висновку, що станом на час здійснення реєстраційних дій вищевказані договори були чинними.
З аналізу норм законодавства та умов вищезгаданих договорів, колегією суддів не встановлено, що смерть фізичної особи - орендодавця є підставою для припинення договорів, оскільки разом із правом власності на земельні ділянки до його спадкоємців переходять права та обов'язки за договорами оренди, якщо інше прямо не передбачено в самих договорах.
У ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Частиною 3 ст. 10 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор:
- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
- перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
- під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Отже, наведеними правовими нормами чітко передбачений обов'язок державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 22 вересня 2015 року по справі № 21-760а15 та від 15 листопада 2016 року по справі №21-3030а16.
Однак, відповідачем не надано суду доказів щодо звернення з відповідним запитом про наявність або відсутність зареєстрованого договору оренди земельної ділянки до Відділу Держгеокадасту у Городнянському районі Чернігіської області, як до органу, який здійснював таку реєстрацію до 01 січня 2013 року.
Разом з тим, як вбачається з наявних в матеріалах справи витягів з Державного земельного кадастру, сформованих останнім до прийняття оскаржуваних рішень - 18 серпня 2016 року та 14 лютого 2017 року, останні містять відомості щодо державної реєстрації земельних ділянок 04 березня 2008 року та 27 серпня 2008 року.
Таким чином, в порушення вимог чинного законодавства державний реєстратор при проведенні державної реєстрації договорів оренди належним чином не перевірив, чи має місце вже зареєстроване право оренди на спірні земельні ділянки. Внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договорів оренди одних і тих же самих земельних ділянок, тоді як реєстрація договорів оренди землі за новим орендарем можлива лише після закінчення строку дії або дострокового розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем та відповідної реєстрації цих фактів. Вказане є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям.
Аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року у справі № 802/324/16, від 24 травня 2017 року у справі №802/1172/16а.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що державний реєстратор перевірив інформацію про права, які виникли до 01 січня 2013 року, у спосіб отримання від заявника необхідних для здійснення реєстраційних дій документів, оскільки, державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки, мав пересвідчитися чи не існує перешкод у здійсненні відповідної реєстраційної дії.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
Повний текст ухвали виготовлений 06 грудня 2017 року.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Коротких А. Ю.
Ганечко О.М.