Справа: № 826/8192/17 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
Іменем України
05 грудня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Ганечко О.М. Коротких А.Ю.
при секретарі Архіповій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Платинум банк» про визнання протиправним рішення, -
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому з урахуванням заяви від 14 серпня 2017 року, просив суд скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» Ірклієнка Ю.П., викладене у формі наказу від 21 червня 2017 року № 235-Л «Про встановлення нікчемності правочину (договору) та внесення змін до переліку тимчасового обмеження операцій із виплати коштів за рахунками вкладників».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» Ірклієнко Ю.П., звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_3 укладено ряд депозитних договорів за №№ ІВ.UAH.1526373.1459; ІВ.USD.1521948.1461; ІВ.UAН.1561490.1459; ІВ1332281.1394; ІВ.USD.1332420.1403; ІВ.USD.1567268.1461; ІВ.UAH.1567257.1459; ІВ.UAH.1601764.1459; ІВ.USD.1601772.1461; ІВ.USD.1372210.1403; ІВ.UAH.1372207.1394; ІВ.UAH.1632323.1459; ІВ.USD.1638627.1461; ІВ.UAH.1638620.1459; ІВ.UAH.1648321.1459; ІВ.UAH.1677852.11459; ІВ.USD.1677881.1461; ІВ.UAH.1690059.1459; ІВ.USD.1724573.1461; ІВ.USD.1761614.1461; ІВ.UAH.1784309.1459; ІВ.USD.1977466.1328 (далі за текстом - депозитні договори).
На забезпечення виконання зобов'язань банку, що випливають із депозитних договорів, 09 серпня 2016 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_3 укладено договір застави майнових прав № 20160809-Г з подальшими змінами.
Предметом застави є належні банку майнові права (право вимоги) за кредитними договорами, що були укладені між ПАТ «Платинум Банк» та фізичними особами - боржниками, перелік яких наведено у додатку № 1 до договору застави майнових прав № 20160809-Г.
Відповідно до умов п. 1.4. договору застави № 20160809-Г надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем його грошових зобов'язань, що виникли та/або виникнуть під час дії депозитних договорів, перелік яких наведений у додатку № 2 до цього договору. Застава виникає з моменту підписання цього договору.
Згідно з п. 3.1.3. договору застави № 20160809-Г у разі невиконання, часткового невиконання або несвоєчасного виконання заставодавцем зобов'язань за будь-яким з депозитних договорів, в тому числі виплати нарахованих процентів та/або штрафних санкцій, а також у випадках, передбачених цим договором, заставодержатель має право вжити передбачених законом та договором заходів щодо звернення стягнення на предмет застави.
З наявних матеріалів справи вбачається, що зазначений вище договір застави майнових прав не був реалізований сторонами, доказів фактичного звернення стягнення на передані в заставу майнові права суду не надано.
Рішенням Національного банку України № 14-ош/БТ від 10 січня 2017 року ПАТ «Платинум Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі зазначеного рішення, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11 січня 2017 року № 85 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Платинум Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року № 95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Платинум банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 лютого 2017 року № 743 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ПтБ» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Запроваджено процедуру ліквідації ПАТ «Платинум Банк» строком на два роки з 24 лютого 2017 року по 23 лютого 2019 року включно. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платінум Банк» Ірклієнко Ю.П.
Під час процедури ліквідації банку Комісією по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, у складі, визначеному наказом Уповноваженої особи Фонду від 27 березня 2017 року № 114-Л, проведено перевірку документів, пов'язаних з укладанням договору застави № 20160809-Г від 09 серпня 2016 року.
З урахуванням пропозицій Комісії, викладених в Акті № 12 від 19 червня 2017 року, Наказом відповідача від 21 червня 2017 року № 235-Л «Про встановлення нікчемності правочину (договору) та внесення змін до переліку тимчасово обмежених операцій із виплати коштів за рахунками вкладників» встановлено нікчемність договору застави майнових прав № 20160809-Г від 09 серпня 2016 року з усіма змінами та доповненнями до нього з підстав, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наказано вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договору.
Про визнання договору застави майнових прав нікчемним ОСОБА_3 було направлено повідомлення № 10/5380-Л від 21 червня 2017 року, яке, як стверджує позивач, отримано ним 26 червня 2017 року.
Вважаючи зазначені дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимог суд першої інстанції виходив з того, що підстави для визнання договору застави нікчемним, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відсутні. Крім того, суд першої інстанції вказав на недопустимість проведення перевірки та встановлення нікчемності правочинів в період після закінчення строку дії тимчасової адміністрації банку та введення ліквідаційної процедури.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи правомірність прийнятого Уповноваженою особою наказу відповідача від 21 червня 2017 року № 235-Л «Про встановлення нікчемності правочину (договору) та внесення змін до переліку тимчасово обмежених операцій із виплати коштів за рахунками вкладників», яким встановлено нікчемність договору застави майнових прав № 20160809-Г від 09 серпня 2016 року з усіма змінами та доповненнями до нього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність договору.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 даного Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Ч. 1 ст. 35 вказаного Закону передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.
З метою забезпечення прав Фонду, Уповноважена особа, як зазначено в ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. З цієї статті.
Згідно з ч.ч. 2 - 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Зі змісту наведених норм вбачається, що Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Статтею 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», окремо визначені повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку. Зокрема, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку може відмовитись від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розірвати їх в разі, якщо такі договори не виконані сторонами.
Таким чином, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначені повноваження Фонду та уповноваженої особи Фонду, як на стадії тимчасової адміністрації, так і на стадії ліквідації банку.
При цьому, враховуючи норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, визначений законом перелік повноважень Фонду не може бути розширений або змінений на підставі рішень Фонду або його органів.
Колегія суддів зазначає про те, що перевірка на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, розпочинається та проводиться Фондом на стадії тимчасової адміністрації банку. На стадії ліквідації банку таких повноважень Фонду законом не передбачено.
Однак, матеріали справи свідчать про те, що перевірку укладених між позивачем та банком договорів було розпочато та проведено вже після введення процедури ліквідації ПАТ «Платинум Банк», що не відповідає нормам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта стосовно того, що п. 5 Розділу ІІ Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженим Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 травня 2016 року № 826 (надалі - Порядок № 826), оскільки цей Порядок № 826 не може розширювати або змінювати визначені законом повноваження Фонду, а лише встановлює процедуру виявлення Фондом нікчемних договорів.
Відповідно до п.п. 2,3 Розділу І Порядку № 826 протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з підстав зазначених в цій статті. Правочини (у тому числі договори) також є нікчемними також з інших підстав, прямо встановлених законами.
В п. 1. Розділу ІІ Порядку № 826 визначено, що протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
З цією метою, Уповноважена особа Фонду забезпечує ефективний та ґрунтовний аналіз всіх документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), створює комісію, метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів) тощо.
Тобто, Порядком № 826 також не передбачено можливості розпочинати перевірку правочинів (у тому числі договорів) на предмет наявності підстав їх нікчемності після введення процедури ліквідації неплатоспроможного банку.
Відповідно до п.п. 7, 8 Розділу ІІ Порядку № 826 за наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом перевірки. Акт перевірки повинен бути складений не пізніше останнього дня проведення перевірки.
Уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії.
У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів (договорів) та обов'язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору).
Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби - правоохоронні органи. У листі сторонам нікчемного правочину (договору) обов'язково зазначаються: підстава застосування наслідків нікчемності правочину (норма закону); інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності.
Правочини (договори) є нікчемними лише у разі наявності підстав, визначених в ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та/або іншими законами, що має підтверджуватись відповідними доказами (п. 1 Розділу ІІІ Порядку № 826).
Судом першої інстанції було встановлено, що вищезазначений договір визнано нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто, як такий, що передбачає платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Стосовно посилання відповідача на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, договір застави майнових прав № 20160809-Г від 09 серпня 2016 року (з подальшими змінами), було укладено на забезпечення виконання зобов'язань банку, що випливають із депозитних договорів.
Особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Отже, укладення таких правочинів в забезпечення виконання різних видів зобов'язань, в тому числі за депозитним договором, є правом сторін та має договірний характер.
З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що банк безоплатно відмовився від власних майнових вимог є необґрунтованим, оскільки уклавши вищезазначений договір застави майнових прав банк гарантував свої зобов'язання за депозитними договорами, що не суперечить чинному законодавству, тому, на думку колегії суддів, не свідчить про нікчемність правочину.
В акті № 12 від 19 червня 2017 року, складеному за результатами проведеної перевірки правочинів (договорів), з посиланням на відповідні докази не було встановлено тих передумов, сукупність яких є обов'язковою для визнання правочину (договору) нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
В свою чергу, визнання договору застави майнових прав нікчемним, виходячи лише з самої природи такого договору, та припущень осіб, що здійснювали перевірку з приводу ймовірних порушень вимог законодавства, на думку колегії суддів, не є обґрунтованим.
Відповідачем не було надано суду доказів, які свідчать про те, що умови спірного договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. А також, які свідчать про те, що внаслідок укладення такого договору забезпечення банк став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами стало повністю або частково неможливим.
Саме по собі укладення договорів про заставу майнових прав, не свідчить про надання переваг окремому кредитору, оскільки укладення таких договорів передбачене нормами Цивільного кодексу України та є правом сторін цивільних правовідносин. Вкладом, розміщеним на індивідуальній основі або на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайний, може вважатися лише вклад, який запропонований окремій особі на підставі, зокрема, окремих рішень уповноважених осіб банку тощо, тобто такі умови не пропонуються публічно невизначеному колу осіб. У разі неприйняття банком будь-яких документів, у яких фіксуються пільги для певних клієнтів банку (відсутності доказів) такі умови договору не можна вважати індивідуальними.
За визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ч.ч. 1 та 4 ст. 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не наведено доказів того, що договір застави майнових прав № 20160809-Г від 09 серпня 2016 року має ознаки нікчемного правочину.
Уповноваженою особою також не надано доказів, які свідчили б про те, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
В силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
Проте, відповідного судового рішення про визнання недійсним договору застави майнових прав № 20160809-Г від 09 серпня 2016 року матеріали справи не містять, його існування судом не встановлено.
На момент розгляду даної адміністративної справи відповідачами не надано обвинувального вироку суду, в якому було б встановлено вину позивача, або посадових осіб ПАТ «Платинум Банк», у здійсненні фінансових операцій, які заборонені законодавством.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
Повний текст ухвали виготовлено 06 грудня 2017 року.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Коротких А. Ю.
Ганечко О.М.