Головуючий у 1 інстанції - Баронін Д.Б.
Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.
06 грудня 2017 року справа № 428/7816/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 жовтня 2017 року у справі № 428/7816/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити призначення пенсії, -
12 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про:
- зобов'язання управління зарахувати в пільговий стаж період роботи в МП «ТЕСТ» з 01 листопада 1990 року по 15 червня 1991 року;
- зобов'язання зарахувати в пільговий стаж період знаходження на обліку в Стаханівському міському центрі зайнятості в статусі безробітного з 14 травня 2003 року по 07 травня 2004 року;
- зобов'язання зарахувати в пільговий стаж період роботи в МП «Сатурн» з 16 червня 1991 року по 01 вересня 1993 року;
- зобов'язання зарахувати в пільговий стаж період роботи в ПП «Орел» з 01 вересня 1993 року по 30 квітня 2001 року;
- зобов'язання зарахувати в пільговий стаж період роботи в ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання з 25 травня 2014 року по 25 березня 2016 року (1 рік 10 місяців);
- зобов'язання зарахувати в пільговий стаж період військової служби в АТО з 11 травня 2014 року по 17 липня 2015 року у трикратному розмірі;
- визнання протиправним та скасування рішення управління № 731/2017 від 06 червня 2017 року;
- зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком з 06 лютого 2017 року (а.с. 1-3).
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 731/2017 від 06 червня 2017 року. Зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію за віком на підставі абзацу 6 пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06 лютого 2017 року, зарахувавши при цьому до страхового стажу ОСОБА_1 , крім раніше зарахованих періодів, наступні періоди: період роботи в МП «ТЕСТ» з 01 листопада 1990 року по 15 червня 1991 року; період роботи в МП «Сатурн» з 16 червня 1991 року по 01 вересня 1993 року; період роботи в ПП «Орел» з 01 вересня 1993 року по 30 вересня 1998 року; період отримання допомоги по безробіттю в Стаханівському міському центрі зайнятості з 14 травня 2003 року по 28 грудня 2003 року; період роботи в ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» з 25 травня 2014 року по 10 серпня 2015 року. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог (а.с. 100-111).
Не погодившись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 жовтня 2017 року у справі № 428/7816/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що дії управління є правомірними, позивачу не зараховано частину його стажу, оскільки трудова книжка позивача містить порушення норм її заповнення. Крім того, підприємство, де працював позивач знаходиться на території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження та не має можливості провести перевірку достовірності відомостей, вказаних в трудовій книжці.при цьому, апелянтом зазначено, що з 25 травня 2014 року по 01 серпня 2015 року страхові внески позивачем або за позивача не сплачено (а.с. 115-117).
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 06 червня 2017 року № 731/2017 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на підставі ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу (за наданими документами страховий стаж позивача складає 19 років 05 місяців 09 днів) та через відсутність довідки про безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції. Пенсійним органом у рішенні зазначено наступне:
- для призначення пенсії позивач не надав оригінал довідки про безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції;
- до страхового стажу для призначення пенсії неможливо зарахувати період роботи з 01 листопада 1990 року по 15 червня 1991 року на МП «ТЕСТ», оскільки відсутній підпис директора та період отримання допомоги по безробіттю з 14 травня 2003 року по 29 грудня 2003 року у Стахановському міському центрі зайнятості, оскільки відсутня печатка та підпис, що суперечить розділу 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороду, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженого ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів;
- неможливо зарахувати період роботи позивача на МП «Сатурн» з 16 червня 1991 року по 01 вересня 1993 року, оскільки в наказі про звільнення є виправлення, що не відповідає вимогам Порядку 637, де вказано, що в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні або неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Однак, уточнюючих довідок та інших документів надано не було;
- також в трудовій книжці внесено запис № 29 про зарахування на роботу на приватне підприємство «Орел» в якості директора з 01 вересня 1993 року і внесено запис за № 30 про звільнення з роботи від 30 квітня 2001 року. В реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового страхування відсутні звітні данні про суму нарахованого доходу по застрахованій особі за період з 01 липня 2000 року по 30 квітня 2001 року по страхувальнику ПП «Орел». Крім того, уточнююча довідка (від 30 квітня 2001 року № 11) про періоди роботи завірена печаткою підприємства без зазначення ідентифікаційного коду, який є обов'язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта. Враховуючи викладене, факт внесення записів в трудову книжку про період роботи у ПП «Орел» та інформація, викладена в довідці від 30 квітня 2001 року № 11 підлягають сумніву, оскільки печатка та кутовий штамп, яким завірені записи не відповідають вимогам законодавства;
- період з 01 вересня 1993 року по 30 квітня 2001 року не може бути врахований до страхового стажу для призначення пенсії, бо ПП «Орел» розташоване на території м.Кадіївка (Стаханов) Луганської області, розпорядженням КМУ від 07 листопада 2014 року № 10858 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Отже провести контрольно-перевірочні заходи щодо документального підтвердження факту роботи позивача на підприємстві не надається можливим (а.с. 5).
З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 23 серпня 1980 року на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що:
- 01 листопада 1990 року прийнято в МП «ТЕСТ», 15 червня 1991 року звільнено за власним бажанням;
- 16 червня 1991 року прийнято заступником директора МП «Сатурн», 01 вересня 1993 року звільнено у зв'язку з ліквідацією підприємства;
- 01 вересня 1993 року прийнято директором ПП «Орел», 30 квітня 2001 року звільнено у зв'язку з ліквідацією підприємства;
- 14 травня 2003 року Стахановський міський центр зайнятості, розпочато виплату допомоги по безробіттю згідно з п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», 29 грудня 2003 року скоротити виплату допомоги по безробіттю згідно пп. 5 п. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на 15 днів;
- 23 вересня 2013 року ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» прийнято електромонтером з експлуатації електролічильників 3 гр. кв. групи з експлуатації приладів обліку Стахановського РЕМ, 01 квітня 2014 року переведений сторожем групи господарського обслуговування Стахановського РЕМ, 14 травня 2014 року звільнений за прогули без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України; 14 травня 2014 року запис № 55 є недійсним, поновлений на попередній роботі, 25 березня 2016 року звільнено за угодою сторін (а.с. 6-11).
З довідки № 11 від 30 квітня 2001 року, виданої ПП «Орел» вбачається, що позивач 01 вересня 1993 року був призначений на посаду директора в Приватне підприємство «Орел» наказом від 01 вересня 1993 року № 1 і 30 квітня 2001 року звільнений наказом від 30 квітня 2001 року № 04/01. Довідка підписана заступником директора та бухгалтером, скріплена печаткою та штампом підприємства (а.с. 12).
З посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 11 листопада 2016 року Луганським обласним військовим комісаріатом, вбачається, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с. 13).
Управління Пенсійного фонду України в Луганській області листом від 26 червня 2017 року № 10355/02-19 повідомило позивача, які саме періоди трудового стажу увійшли до зарахування до трудового стажу для призначення пенсії (а.с. 15).
Не погодившись із не зарахуванням до стажу спірних періодів роботи, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи спірну постанову суд першої інстанції виходив з того, що дії управління щодо не зарахування стажу при призначенні пенсії позивачу є протиправними, відтак порушене право позивача на отримання пенсії має бути відновленим.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із абзацом 6 пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тимчасово, до прийняття відповідного закону, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого та сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.
Відповідно до абзацу 3 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника бойових дій, довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення, а для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 № 413 (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з абзацом шостим пункту 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону).
Отже, особа може надати до заяви про призначення пенсії за віком довідку про період (періоди) участі у бойових діях або довідку в антитерористичній операції в районах її проведення. Кожна із цих довідок сама по собі є достатньою для виконання вимог вищевказаного пункту Порядку.
Згідно із п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_2 державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Відповідно до п. 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Позивач при зверненні до органу Пенсійного фонду за призначенням пенсії надав витяги з наказів керівника сектору «А» про прибуття до району проведення антитерористичної операції, а також надав інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, зокрема копію військового квитка із записами в п. 20 про участь в бойових діях в зоні АТО.
Крім того, позивач надав до органу Пенсійного фонду довідку про період участі в бойових діях від 08 лютого 2017 року, де чітко вказано період його участі в бойових діях в зоні проведення АТО.
Відтак, позивач надав до органу Пенсійного фонду всі необхідні документи для підтвердження свого особливого статусу.
Щодо не зарахування позивачу до стажу роботи періоду роботи з 01.11.1990 року по 15.06.1991 року в МП «Тест» суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондують із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній було затверджено Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637. Вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
В трудовій книжці позивача відображено, що в період з 01.11.1990 року по 15.06.1991 року позивач займав посаду заступника директора Малого підприємства «Тест». Записи про прийняття позивача на роботу, про звільнення позивача містять посилання на дати та номери наказів, на підставі яких прийнято відповідні рішення, а також скріплені печаткою підприємства (а.с. 6-11).
Крім того, безпосередньо під записом про звільнення позивача наявний напис «Директор МП «Тест» С. Гук» (а.с. 8).
Підпис директора (керівника) підприємства в трудовій книжці у записі про звільнення особи може виконуватися як шляхом проставлення умовного знаку (підпису) поруч із назвою посади, так і шляхом власноручного написання прізвища або ініціалів директором (керівником) із вказівкою на посаду директора та наступним скріпленням печаткою підприємства. Тобто, підпис особи може виконуватися шляхом власноручного написання особою її прізвища, яке і буде вважатися підписом особи.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що не зарахування позивачу до стажу роботи періоду роботи з 01.11.1990 року по 15.06.1991 року в МП «Тест» є протиправним.
Щодо не зарахування позивачу до стажу роботи періоду роботи з 16.06.1991 року по 01.09.1993 року в МП «Сатурн» суд зазначає, що в трудовій книжці позивача запис про звільнення позивача з підприємства містить як дату здійснення запису в колонці № 2 трудової книжки, так і дату та номер наказу про звільнення в колонці № 4. Вказані дати співпадають.
При цьому, суд не вбачає виправлення дати в колонці № 4 (а.с. 8). Будь-яких належних та допустимих доказів на користь протилежного відповідачем не надано.
Таким чином, не зарахування позивачу до стажу роботи періоду роботи з 16.06.1991 року по 01.09.1993 року в МП «Сатурн» є протиправним, з чим також погоджується суд першої інстанції.
Стосовно не зарахування позивачу до стажу роботи періоду роботи з 01.09.1993 року по 30.04.2001 року в ПП «Орел» у зв'язку із відсутністю в реєстрі застрахованих осіб звітних даних про суми нарахованого доходу та у зв'язку із відсутністю коду на печатці підприємства, суд апеляційної інстанції зазначає наступне..
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Період роботи позивача по 30.04.2001 року в ПП «Орел» мав місце до набрання чинності вищевказаним Законом, а тому слід враховувати, що згідно із ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який був чинним у спірний період, до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із пунктом «а» статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до довідки ПП «Орел» від 30.04.2001 року № 11, яка підписана заступником директора та бухгалтером підприємства, підтверджено спірний період роботи, проте не підтверджує достовірно факту сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України підприємством за 1999-2001 роки (а.с. 12).
В матеріалах справи наявні оригінали звітів про нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду з боку ПП «Орел» за 9 місяців 1998 року та за весь 1996 рік. Вказані звіти підписані керівником та головним бухгалтером ПП «Орел», а також скріплені печаткою підприємства. Також позивачем було надано оригінали податкової та бухгалтерської звітності підприємства за 1997 рік (а.с. 75-96).
З розрахунку стажу позивача, проведеного відповідачем при вирішенні питання про можливість призначення пенсії, також вбачається, що відповідачем було зараховано до стажу позивача травень та червень 2001 року, коли позивач працював в ПП «Орел» та коли також відсутні відомості в системі персоніфікованого обліку про сплату страхових внесків. Тобто, орган Пенсійного фонду в даному випадку діяв недобросовісно та непослідовно, застосувавши різні підходи до різних періодів стажу роботи позивача, за які немає відомостей про сплату страхових внесків.
Стосовно відсутності ідентифікаційного коду на печатці ПП «Орел» в довідці від 30.04.2001 року № 11 та в трудовій книжці позивача суд зазначає, що вказівка на код підприємства у печатці підприємства була вперше введена постановою КМУ від 09 квітня 1994 р. № 276. При цьому, ПП «Орел» було утворено та отримало відповідну печатку раніше 1994 року, що підтверджується записом № 29 у трудовій книжці позивача та не заперечується сторонами по справі. Тобто, на час отримання ПП «Орел» відповідної печатки законодавство не передбачало вказівки на код підприємства у змісті печатки, при цьому законодавство не встановлювало також і обов'язку підприємства в певний строк здійснити заміну печатки.
Більш того, працівник в будь-якому випадку не повинен зазнавати негативних наслідків через неотримання підприємством печатки належного зразка після внесення відповідних змін у законодавство.
Таким чином, не зарахування позивачу до стажу роботи періоду роботи з 01.09.1993 року по 30.09.1998 року в ПП «Орел» є протиправним. Судом було вирішено вважати доведеним саме такий період страхового стажу позивача, адже в судовому засіданні позивач визнав, що протягом 1999-2001 років ПП «Орел» дійсно могло не сплачувати страхових внесків та заробітної плати через зупинку діяльності підприємства, при цьому позивачем було надано оригінали звітів про нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду з боку ПП «Орел» за 9 місяців 1998 року, за весь 1996 рік, та оригінали податкової та бухгалтерської звітності підприємства за 1997 рік, що поза розумним сумнівом підтверджує сплату відповідних внесків до вересня 1998 року включно вищевказаним підприємством, яке розташовувалося на нинішній тимчасово непідконтрольній українській владі території.
Стосовно не зарахування позивачу до стажу роботи періоду перебування на обліку в Стахановському міському центрі зайнятості з 14.05.2003 року по 07.05.2004 року, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
В трудовій книжці позивача наявний запис про початок виплати допомоги по безробіттю 14.05.2003 року Стахановським міським центром зайнятості із посиланням на дату та номер відповідного наказу. При цьому, запис від 07.05.2004 року про остаточне припинення виплати такої допомоги скріплено печаткою центру зайнятості та засвідчено підписом відповідальної посадової особи.
Зі змісту абзацу 3 п. 2.4 вбачається, що записи у трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення. Тобто, печаткою завіряється саме запис про звільнення працівника, а не запис про прийом його на роботу (в даному випадку запис про початок здійснення виплат по безробіттю). Правильність вказаного висновку суду додатково підтверджується, наприклад, записами 33-36 у трудовій книжці позивача, які не завірені печатками та до яких у органу Пенсійного фонду не виникло жодних зауважень.
Таким чином, не зарахування позивачу до стажу роботи періоду перебування на обліку в Стахановському міському центрі зайнятості з 14.05.2003 року по 28.12.2003 року є протиправним. Період перебування позивача на обліку з 13.01.2004 року по 07.05.2004 року не є спірним та був зарахований відповідачем самостійно, а період з 29.12.2003 року по 12.01.2004 року не може бути зарахований до стажу роботи позивача, адже в цей період позивачу було скорочено (тимчасово припинено) виплату допомоги по безробіттю, що підтверджується записом № 39 у трудовій книжці.
Стосовно не зарахування позивачу до стажу роботи періоду роботи в ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» з 25.05.2014 року по 25.03.2016 року, суд зазначає наступне.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області по справі № 428/6996/15-ц від 20 жовтня 2015 року було вирішено поновити позивача на посаді сторожа господарського обслуговування Стаханівського району електричних мереж Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» з 14.05.2014 р. та стягнути з ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» в особі Стаханівського РЕМ середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.05.2014 р. по 10.08.2015 р. в сумі 31284,66 грн.
Рішенням Апеляційного суду Луганської області по справі № 428/6996/15-ц від 09 грудня 2015 року було змінено вищевказане рішення суду в частині стягнення середнього заробітку, а саме вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» в особі Стаханівського РЕМ на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.05.2014 р. по 10.08.2015 р. в сумі 30310,06 грн., а в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Тобто, позивач в період з 14.05.2014 року по 25.03.2016 року знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання». Крім того, з довідки форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» стосовно позивача вбачається, що вищевказана сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.05.2014 р. по 10.08.2015 р. в сумі 30310,06 грн. була нарахована йому в березні 2016 року і з неї було сплачено страховий внесок, про що свідчить позначка «Так» у правій частині знаменнику відповідного запису.
Таким чином, не зарахування позивачу до стажу роботи періоду роботи в ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» з 25.05.2014 року по 10.08.2015 року є протиправним.
Стосовно періоду роботи з 11 серпня 2015 року суд враховує, що з цього часу позивач перебував у трудових відносинах з Сєвєродонецьким центром надання вторинної правової допомоги, при цьому страхові внески за нього в цей період сплачувала саме ця юридична особа.
Тобто, зарахування позивачу до стажу роботи періоду роботи в ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» з 11.08.2015 року по 25.03.2016 року є неможливим, адже по-перше за цей період ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» не сплачувало за позивача страхові внески і позивачу не нараховувалася за робітна плата (в тому числі за рішеннями суду), а по-друге цей період не є спірним та був зарахований відповідачем самостійно, що вбачається з відповідного розрахунку стажу позивача.
Стосовно не зарахування позивачу у страховий стаж військової служби в зоні проведення АТО за період з 11.05.2014 року по 17.07.2015 року з розрахунку один місяць за три, суд зазначає наступне.
Згідно із копією військового квитка позивача, а також згідно із іншими документами, наданими позивачем для призначення пенсії, позивач з 18.08.2014 року по 17.07.2015 року проходив військову службу в зоні проведення АТО.
Згідно із копією постанови Луганського окружного адміністративного суду по справі № 812/337/17 від 24 травня 2017 року, яка набрала законної сили 04 липня 2017 року:
- визнано проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_3 у період з 11.05.2014 по 18.08.2014 на території Луганської області, як службу «під час мобілізації, на особливий період»;
- зобов'язано військову частину - польова пошта В 2950 внести зміни у військовий квиток позивача, зазначивши дату зарахування в списки в/ч та початок участі в бойових діях в зоні проведення АТО в Луганській області з 11.05.2014;
- зобов'язано військову частину - польова пошта В 2950 здійснити відповідні нарахування та виплати позивачу за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 у період з 11.05.2014 по 18.08.2014 на території Луганської області, під час мобілізації в особливий період (а.с. 54-57).
Отже, факт проходження позивачем військової служби в зоні проведення АТО за період з 11.05.2014 року по 17.07.2015 року є встановленим та не підлягає сумніву.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм законів суд приходить до висновку про те, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу в одинарному розмірі, адже іншого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено.
Посилання позивача на Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою КМУ від 03 травня 1994 року № 283є неспроможними, адже вказаний Порядок регулює зарахування певних періодів роботи до стажу державної служби, а не до страхового стажу для призначення пенсії за віком.
З урахуванням того, що в період з 11.05.2014 року по 17.07.2015 року позивач вже отримав страховий стаж в одинарному розмірі (перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання»), то суд вважає, що для спірних правовідносин немає правового значення проходження позивачем військової служби в зоні проведення АТО за період з 11.05.2014 року по 17.07.2015 року.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 731/2017 від 06 червня 2017 року та необхідністю зарахування до страхового стажу позивача, крім раніше зарахованих періодів період роботи в МП «ТЕСТ» з 01 листопада 1990 року по 15 червня 1991 року; період роботи в МП «Сатурн» з 16 червня 1991 року по 01 вересня 1993 року; період роботи в ПП «Орел» з 01 вересня 1993 року по 30 вересня 1998 року; період отримання допомоги по безробіттю в Стаханівському міському центрі зайнятості з 14 травня 2003 року по 28 грудня 2003 року; період роботи в ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» з 25 травня 2014 року по 10 серпня 2015 року.
Однак, суд вважає втручанням в дискреційні повноваження пенсійного органу зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на підставі абзацу 6 пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06 лютого 2017 року, що тягне за собою зміну постанови суду першої інстанції та викладення абзацу третього резолютивної частини постанови в іншій редакції, на підставі положень ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області - задовольнити частково.
Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 жовтня 2017 року у справі № 428/7816/17 - змінити.
Абзац третій резолютивної частини постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 жовтня 2017 року у справі № 428/7816/17 викласти у наступній редакції:
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 06 лютого 2017 року про призначення дострокової пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу позивача, крім раніше зарахованих періодів період роботи в МП «ТЕСТ» з 01 листопада 1990 року по 15 червня 1991 року; період роботи в МП «Сатурн» з 16 червня 1991 року по 01 вересня 1993 року; період роботи в ПП «Орел» з 01 вересня 1993 року по 30 вересня 1998 року; період отримання допомоги по безробіттю в Стаханівському міському центрі зайнятості з 14 травня 2003 року по 28 грудня 2003 року; період роботи в ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» з 25 травня 2014 року по 10 серпня 2015 року».
В іншій частині постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 жовтня 2017 року у справі № 428/7816/17 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Судді Т.Г.Арабей
І.В. Геращенко
Г.М. Міронова