"05" грудня 2017 р. справа № 210/3977/17 (2-аз/210/30/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Чумака С. Ю., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року у справі №210/3977/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Криворізький державний педагогічний університет» про порушення права на освіту, визнання незаконним і скасування наказу про відрахування з державного вищого навчального закладу та поновлення у ДВНЗ, оскарження дій і бездіяльності відповідачів,-
Позивач 19.09.2017 року звернувся до Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Державного вищого навчального закладу «Криворізький державний педагогічний університет», в якому просив, зокрема, визнати незаконним наказ відповідача №334 про його відрахування з навчального закладу.
В той же день, 19.09.2017 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити виконання оскаржуваного наказу шляхом заборони відповідачу відраховувати його з навчального заходу. Позивач вимоги заяви мотивував тим, що вказаним наказом відповідач запропонував йому сплатити кошти за навчання протягом 10 робочих днів, а у випадку несплати таких коштів, він буде відрахований з навчального закладу. У зв'язку з вказаним, він звернувся до суду із зазначеним вище позовом, та якщо він буде відрахований з навчального закладу на підставі оскаржуваного наказу, його права вже не можливо буде поновити.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовлено.
Позивач не погодився з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відмоляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що з'ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам, виходячи з пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленій позовній вимозі і відповідності виду забезпечення позову позовній вимозі, суд не знайшов підстав для задоволення такої заяви.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Виходячи з аналізу наведеної норми процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.
Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваним наказом відповідач запропонував йому сплатити кошти за навчання протягом 10 робочих днів, а у випадку несплати таких коштів, він буде відрахований з навчального закладу. У зв'язку з вказаним, він і звернувся до суду із зазначеним вище позовом, та якщо він буде відрахований з навчального закладу на підставі оскаржуваного наказу, його права вже не можливо буде поновити.
З матеріалів адміністративної справи не вбачаються очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, а також позивачем не доведено наявності хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених ст. 117 КАС України, для постановлення судом відповідної ухвали. Позивач не зазначив, з підтвердженням належними доказами, в чому можуть виникнути ускладнення виконання судового рішення, якщо останнє буде постановлено на його користь або виконання такого рішення стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.
Доводи апелянта про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, оскільки ним буде пропущено більша частина занять або весь навчальний рік, суд апеляційної інстанції не знаходить достатнім для заборони відповідачу відраховувати ОСОБА_1 з навчального закладу, адже ухвалюючи рішення про забезпечення позову у вказаний спосіб, суд фактично вирішить спір по суті без надання оцінки оскаржуваному наказу, що виходить за межі інституту забезпечення позову.
Дослідивши наведені у клопотанні позивача аргументи, оцінивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також не надано доказів у відповідності до вимог ст.69 КАС України щодо наявності фактичних обставин, з якими позивач пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову.
Таким чином, позивач не довів, що на даний момент наявні фактичні обставини, з якими він пов'язує застосування даного заходу забезпечення позовуОтже, надаючи юридичну оцінку заявленому клопотанню про забезпечення адміністративного позову та прийнятому судом першої інстанції за таким клопотанням рішенню, відповідно до ст.117 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не обґрунтовано підстави для забезпечення адміністративного позову.
Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись статтями 117, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року у справі №210/3977/17 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року у справі №210/3977/17 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: С.Ю. Чумак
Суддя: В.А. Шальєва