29 листопада 2017 року справа № 823/1635/17 м. Черкаси
12 год. 45 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гараня С.М.,
секретаря - Гордієнка Ю.П.,
за участю:
представника позивача ТОВ “Безпечна” - ОСОБА_1 (за довіреністю),
представників відповідача ГУ ДФС у Черкаській області - ОСОБА_2 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Безпечна” до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,
ТОВ “Безпечна” звернулось в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати ППР Головного управління ДФС у Черкаській області від 27.07.2017 № НОМЕР_1; № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що оскаржувані ППР, які були прийняті за наслідками документальної планової перевірки ТОВ “Безпечна” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 (акт від 10.07.2017 № 276/23-00-14-0107/34678814) є протиправними та підлягають скасуванню. Підставою для їх прийняття стало не відображення позивачем (як податковим агентом) сум податкового блага отриманого фізичними особами - працівниками підприємства в результаті безоплатного отримання у користування спеціального одягу, що був придбаний ТОВ “Безпечна” та, як наслідок, несплата останнім ПДФО та військового збору до бюджету. Такі висновки податкового органу, на думку позивача є безпідставними, оскільки у відповідності до п.п.165.1.9 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, мийних і знешкоджувальних засобів, а також спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України "Про охорону праці", спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Додатково зазначено, що станом на час проведення перевірки так і тепер на підприємстві діє колективний договір, яким передбачено видачу спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову ТОВ “Безпечна” заперечив повністю з підстав викладених у запереченні та просив суд залишити його без задоволення, додатково наголосивши, що під час виникнення спірних правовідносин ГУ ДФС у Черкаській області, як суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та чинним законодавством України, в зв'язку з чим прийняті ППР є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Черкаській області була проведена документальна планова перевірка ТОВ “Безпечна” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, за наслідками якої 10.07.2017 складено акт № 276/23-00-14-0107/34678814.
Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ “Безпечна” податкового законодавства , а саме:
- п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201. ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого занижено ПДВ по спеціальній декларації на загальну суму 363 810,00грн.;
- п.п.168.1.1, п.п.168.1.4, п.168.1 ст.168, п.п.170.1.1, п.170.1, ст.170, п.п.176.2 «а», п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого донараховано ПДФО в сумі 13 331,37грн;
- п.п.1.2, п.161 Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: не нарахування та не своєчасне перерахування сум військового збору на виплачені доходи, в результаті чого донараховано військового збору в сумі 1 042,64грн.;
- п.п.176.2 «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, а саме: подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями по формі 1-ДФ сум виплачених доходів фізичним особам у виді додаткового блага за ІІ кв. 2014, ІІІ кв. 2014, І кв. 2015 та ІІІ кв. 2015.
Тобто, в даному випадку, податковим органом встановлено порушення товариством вимог податкового законодавства по не донарахуванню ПДФО та військового збору за 2014-2015 роки.
В подальшому, на підставі висновків акту перевірки позивача від 10.07.2017 № 276/23-00-14-0107/34678814, податковим органом 27.07.2017 прийнято ППР:
- № НОМЕР_1, яким до ТОВ “Безпечна” застосовано штрафну санкцію за платежем ПДФО в розмірі 510,00грн.;
- № НОМЕР_2, яким ТОВ “Безпечна” визначено суму грошового зобов'язання з ПДФО на загальну суму 25 664,53 грн.;
- № НОМЕР_3, яким ТОВ “Безпечна” визначено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 2 566,45грн.
Вказані рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДФС України, яке своїм рішеннями від 05.10.2017 скаргу позивача залишило без задоволення, а прийняті повідомлення-рішення без змін.
Вважаючи оскаржувані рішення протиправними та такими, що були прийняті з порушенням вимог податкового законодавства ТОВ “Безпечна” звернулось з відповідним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів із сторони суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
На час виникнення спірних правовідносин останні були врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України).
Податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) врегульовано розділом IV ПК України.
Так, п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162 ПК України визначено, що платником ПДФО є податковий агент, яким у відповідності до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України виступає юридична особа, що зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.
Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. (п.163.1 ст.163 ПК України).
У відповідності до п.164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (п.п. 164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України.
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначені п.164.2 ст.164 ПК України.
Відповідно до п.п. «а» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.
В свою чергу, в силу п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).
Так, матеріалами справи (зокрема, відомостями акту перевірки) встановлено, що протягом періоду за який була проведене перевірка ТОВ “Безпечна” відповідно до видаткових накладних здійснювалось придбання матеріальних цінностей:
- 06.06.2014 ТОВ “Безпечна” були придбані у ТОВ « 3Смаркет» відповідно до податкової накладної № НОМЕР_4 на суму 16 461,78грн. (галоші садові, черевики юфтеві на ПУП «Дідер», чоботи ПВХ Євро жін., чоботи нітрилові OLDCOM білі чол., шкарпетки, напівкомбінезони);
- 30.07.2014 ТОВ “Безпечна” були придбані у ТОВ «Проф-Модерн» відповідно до податкової накладної № 96 ТМЦ на суму 5 480,40грн. (костюми робочі, шкарпетки, футболки, галоші);
- 23.09.2014 ТОВ “Безпечна” були придбані у ТОВ «Компанія Виробниче підприємство «Сван» відповідно до податкової накладної № 104 ТМЦ на суму 6 459,48грн. (штани чоловічі, чоботи ПВХ жін., напівкомбінезони, шапки в'язані, футболки, чоботи ПВХ чоловічі чорні);
- 02.03.2015 ТОВ “Безпечна” були придбані у ТОВ « 3Смаркет» відповідно до податкової накладної № НОМЕР_5 на суму 7 307,36грн. (галоші садові, шкарпетки, чоботи ПВХ Євро чол., чоботи ПВХ Євро жін.);
- 25.03.2015 ТОВ “Безпечна” були придбані у ТОВ «Проф-Модерн» відповідно до податкової накладної № 31 ТМЦ на суму 33 837,60грн. (футболки, куртки флісові).
З метою отримання пояснень щодо використання вказаних ТМЦ у своїй господарській діяльності ГУ ДФС у Черкаській області був направлений позивачеві запит від 16.06.2017.
В наданому ТОВ “Безпечна” листі-відповіді від 20.06.2017 № 20.06.2017/1 повідомило, що вказані ТМЦ відповідно до наказів «Про порядок забезпечення працівників товариства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту» №4/1 від 02.01.2014 № 6/2 від 05.01.2015, № 4/1 від 03.01.2016 та № 4/3 від 03.01.2017 та відомостей про видачу спецодягу були безоплатно передані у користування працівникам підприємства.
У відповідності до п.п. «а» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України вищевказані ТМЦ є додатковим благом - доходом фізичної особи, який має бути включений роботодавцем до складу загального місячного оподаткованого доходу. Винятком коли такий дохід не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку є той випадок коли ТМЦ, які належать роботодавцю надані платнику податку в безоплатне користування і таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.
Статтею 8 Закону України «Про охорону праці від 14.10.1992 № 2694-ХІІ визначено, що на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що з метою встановлення факту наявності або відсутності на підприємстві колективного договору, ГУ ДФС у Черкаській області 29.05.2017 та 16.06.2017 зверталось до позивача з відповідними запитами.
Досліджуючи акт перевірки позивача від 10.07.2017 № 276/23-00-14-0107/34678814 суд встановив, що перевіряючими особами зроблено висновок, що колективний договір на підприємстві відсутній - оскільки на день написання акту перевірки колективний договір надано не було.
Дослідивши матеріали справи, а також проаналізувавши положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини суд дійшов висновку, що оскільки на підприємстві (в період за який встановлені порушення - 2014 та 2015 роки) був відсутній колективний договір, який би регулював порядок безоплатної видачі спеціального (захисного) одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам підприємства, то отримані останніми ТМЦ є додатковими благами у натуральній формі.
В ході проведеної перевірки позивача було встановлено, що останнім при видачі своїм працівникам ТМЦ податок на доходи фізичних осіб нараховано, утримано та сплачено не було, що є прямим порушенням п.п.168.1.1 та п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України, якими визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподаткований дохід на користь платника податку зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку визначену в ст.167 кодексу, що з урахуванням вищевказаної обставини є законною та правомірною підставою для визначення товариству відповідних податкових зобов'язань по ПДФО.
Твердження представника позивача, що на підприємстві укладено та зареєстровано колективний договір, в зв'язку з чим безпідставними є вищевказані висновки податкового органу викладені в акті перевірки товариства та прийняті на їх підставі оскаржувані ППР суд розцінює критично, оскільки, як встановлено в ході розгляду справи, колективний договір на підприємстві підписано уповноваженими сторонами лише 04.01.2017, в той час, як виявлені перевіряючими особами порушення стосуються 2014-2015 років, протягом яких такий договір був відсутній.
Представник позивача, в ході розгляду справи, спростувати вищевказаний факт не зміг.
Роблячи висновок про неправомірність оскаржуваних ППР представник позивача наголосив, що в акті перевірки не зазначено порядку та методики за якими було здійснено донарахування відповідним особам товариства конкретних доходів, натомість наведено розрахунки нарахованих податків, в яких (на підставі невстановлених джерел) зазначено конкретних осіб, яким видано вищевказані ТМЦ.
Надаючи правову оцінку таким доводам суд зазначає, що у відповідності до п.164.5 ст.164 ПК України, під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що використовуючи вищевказану формулу перевіряючими було визначено розмір ПДФО, який не був сплачений до бюджету в розрізі працівників позивача, які наведені в додатку № 17 до акту перевірки.
Суд також встановив, що джерелами, на підставі яких ревізорами було визначено, які саме речі були передані конкретним працівникам товариства слугували акти списання ТМЦ та відомості видачі ТМЦ копії яких були надані позивачем ГУ ДФС у Черкаській області на запит про надання пояснень від 16.06.2017 (а.с.156-157). Дослідивши в судовому засіданні копії вищевказаних документів суд дійшов висновку, що вони є достатніми, достовірними та належними, оскільки дійсно дають право встановити, яким конкретно працівникам позивача, яка кількість, за якою ціною та на яку суму були видані ТМЦ у спірний період.
Пунктом 161 підрозділу 10 Інших перехідних положень ПК України перебачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, що визначені ст.163 цього Кодексу (п.п.163.1.1 - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід).
Тож, беручи до уваги, що позивачем не здійснено у спірному періоді нарахування, утримання та сплату ПДФО, то правомірним є також рішення ГУ ДФС у Черкаській області про визначення ТОВ “Безпечна” суми грошового зобов'язання за платежем - військовий збір в розмірі 2 566,45грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ТОВ “Безпечна” є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя С.М. Гарань
Повний текст постанови виготовлений 04.12.2017