про відмову у відкриті провадження
Справа № 819/2072/17
07 грудня 2017 рокум. Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В. перевіривши виконання вимог ст.ст.105, 106 КАС України за позовною заявою Управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, а саме: стягнути в користь держави в особі Управління соціального захисту населення Підгаєцької райдержадміністрації з ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям на загальну суму 12535,03 грн.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим кодексом.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими матеріалами, суд приходить до переконання про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п.1 ч. 1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За приписами частини 2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян і юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто однією з визначальних особливостей адміністративного судочинства є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична або юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.
Відповідно до ч. 4 ст.50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої цієї статті свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.
Однак і в цих випадках водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.
Крім того, п. 5 ч. 4 ст.50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала б право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.
Предметом заявленого позову є стягнення з відповідача безпідставно отриманих бюджетних коштів у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям на загальну суму 12535,03 грн.
Водночас за змістом 177 Цивільного кодексу України, гроші є об'єктами цивільних прав.
Отримавши бюджетні кошти у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, ОСОБА_1 набула право власності на неї, та їй як власникові цих грошових коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження.
Відтак, позов заявлений про стягнення коштів, виплачених як державна соціальна допомога, яка в свою чергу стала власністю (майном) відповідача, не підпадає під дію ч.4 ст.50 КАС України.
Такий спосіб тлумачення поняття "майна" також узгоджується правовою позицією Європейського Суду з прав людини, яким зокрема зазначено, що право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України", "Стек та інші проти Сполученого Королівства" тощо).
За таких обставин спір сторін не містить ознак публічно-правового характеру, оскільки стосується власності особи, яка набула майно у певний спосіб, що вказує на приватноправові відносини, а тому підстав для розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства відсутні.
Аналогічна правова позиція міститься також в рішеннях Верховного Суду України №№ 21-1884а15, 21-2209а15, 6-495цс16, висновки якого відповідно до положень ст.244-2 КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та мають враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із ч. 6 ст.109 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Керуючись ст.109, ст.160 КАС України, суд, -
Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд даного спору відноситься до юрисдикції Підгаєцького районного суду Тернопільської області.
Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом з доданими до неї матеріалами.
Головуючий суддя Дерех Н.В.
копія вірна
Суддя Дерех Н.В.