Справа № 599/1539/17Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.
Провадження № 22-ц/789/1398/17 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія - 30
05 грудня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
за участю секретаря - Танцюра О.В.
та сторін - адвоката ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
в жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування їй матеріальної шкоди в розмірі 3000 (три тисячі гривень) та моральної шкоди в розмірі 3000 (три тисячі гривень).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 27 січня 2017 року між нею та відповідачем виник конфлікт, після якого ОСОБА_3 їй було спричинено тілесні ушкодження. 31 січня 2017 року вона звернулася із заявою до Зборівського районного відділення поліції, де слідчим було внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст.125 КК України. 30 березня 2017 року кримінальне провадження було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України за відсутності події кримінального правопорушення. Після даного інциденту позивач знаходилась на лікуванні з 16 по 28 лютого 2017 року, відповідно затратила кошти, які просить суд відшкодувати.
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати ОСОБА_3 компенсувати їй завдані збитки у розмірі 3000 (три тисячі гривень) матеріальної шкоди та моральної шкоди в розмірі 3000 (три тисячі гривень), посилаючись на те, що порушено норми матеріального права.
У судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час слухання справи. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала його неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача та факт завдання позивачу ним будь-якої шкоди не доведено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений у відповідності до вимог чинного законодавства й обставин справи.
Відповідно до положень статей 4, 10, 60 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Частинами першою та другою ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим СВ Зборівського ВП ТВП ГУНП в Тернопільській області за заявою ОСОБА_2 здійснювалося досудове розслідування внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210100000027 від 31 грудня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
В ході даного розслідування не знайшов свого підтвердження факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, в зв'язку з чим постановою слідчого СВ Зборівського ВП Тернопільського ВП ГУНП України в Тернопільській області від 30 березня 2017 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017210100000027 від 31 січня 2017 року закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КПК України, за відсутності події кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України (а.с. 82-83).
Згідно висновку експерта № 156 від 31 січня 2017 року при судово-медичній експертизі у ОСОБА_2 також не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень (ран, синців, саден, тощо) чи слідів їх загоєння (а.с. 72-73).
Допитані під час досудового розслідування в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що 27.01.2017 вони перебували в приміщенні “Залозецький КПП” та були свідками того, як ОСОБА_2 безпідставно, на підвищених тонах висловлювала образливі слова в сторону ОСОБА_3, який в свою чергу у відповідь на це жодних образливих слів не висловлював та фізичної сили до останньої не застосовував.
Судом встановлено, що надана позивачем виписка з історії хвороби свідчить про те, що ОСОБА_2 страждає загальними захворюваннями, в тому числі внаслідок травм, перенесеними більш як 50 років тому і причинного зв'язку між позовними вимогами і зазначеними захворюваннями не має.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вина відповідача та факт завдання позивачу ним будь якої шкоди не доведені, а тому підставно відмовив в позові.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_6