Справа № 600/134/17
Справа № 2/600/269/2017
16 листопада 2017 року Козівський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Гриновець О.Б.
за участю: секретаря судового засідання Фещак Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олесинської сільської ради Козівського району Тернопільської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно,-
09.02.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Олесинської сільської ради Козівського району Тернопільської області, ОСОБА_2, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, згідно якого просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що в АДРЕСА_1, зокрема: житловий будинок (А), побудований із шлакобетону, загальною площею 72,6 кв.м., житловою площею 46,9 кв.м., літня кухня (Б), побудована з цегли, загальною площею 22,7 кв.м., сарай (В), побудований з каменю, загальною площею 32,5 кв.м., сарай (Г), побудований з дошки, загальною площею 61,6 кв.м., сарай (Д), побудований з цегли, загальною площею 15,2 кв.м., погріб (Е), побудований з каменю, загальною площею 23,5 кв.м., огорожу (№1), із штахетника, загальною площею 22,0 кв.м., ворота (№2), дерев'яні, загальною площею 5,0 кв.м.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 20.04.1990 року її чоловікові ОСОБА_5 видано свідоцтво на право особистої власності на ? частину жилого будинку, що належав до колгоспного двору та складався із 6 членів. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер, заповіту не залишив. Вказує, що вступила в управління та керування спадковим майном, так як проживала та була постійно зареєстрована разом з померлим на день його смерті в одному житловому будинку, проте приватний нотаріус Козівського районного нотаріального округу видав їй відмову роз'яснення щодо оформлення спадкового майна, що належить колгоспному двору. На даний час, позивач бажає оформити право власності на вказаний будинок, тому просить у судовому порядку визнати її власником ? частини житлового будинку в с. Уритва, по вул. Долина 30 Козівського району.
Позивач у судове засідання не з'явилася, однак подала заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити та слухати справу у її відсутності без фіксування технічними засобами (а.с.46).
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, однак подали заяви, згідно яких не заперечують проти задоволення позовних вимог, від своїх часток у майні колгоспного двору відмовляються на користь ОСОБА_1 та просять справу розглядати за їх відсутності (а.с.22, 26, 31).
Представник Олесинської сільської ради Козівського району Тернопільської області у судове засідання не з'явився, подав до суду відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення та просить справу слухати у його відсутності (а.с.42).
Визнання позову відповідачами не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права або законні інтереси.
Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, тому відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.2 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 як голові колгоспного двору 20.04.1990 року видано свідоцтво на право особистої власності на ? частину жилого будинку по АДРЕСА_1. Згідно вказаного свідоцтва колгоспний двір складався з 6 (шести) членів (а.с.8).
Відповідно до виписки з погосподарської книги станом на 15.04.1991 року, виданої Олесинською сільською радою Козівського району Тернопільської області 21.10.2016 року №469, членами колгоспного двору були ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4 (а.с.11,12).
У відповідності до ст. 17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Пунктом 6 (абзаци а, б) Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Враховуючи те, що станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4 то кожному із них фактично належить 1/12 частина колгоспного двору.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_5 у віці 80 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_6 у віці 34 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 23.03.2012 року (а.с.7).
21.10.2016 року приватний нотаріус Козівського районного нотаріального округу відмовив ОСОБА_7 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (колгоспний двір), оскільки відповідно до ст.47 Закону України «Про нотаріат», для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства (а.с.13).
Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.10, 212 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.347 ЦПК України, особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
Враховуючи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 померли, а ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4 відмовились від своїх часток у майні колишнього колгоспного двору, виходячи з приписів п.1 ч.2 ст.16 ЦК України суд вважає, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель по АДРЕСА_2
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 15, 58, 60, 61, 158, 174, 208-209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканкою с. Уритва, Козівського району право власності на ? частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований в АДРЕСА_1, зокрема: житловий будинок (А), побудований із шлакобетону, загальною площею 72,6 кв.м., житловою площею 46,9 кв.м., літня кухня (Б), побудована з цегли, загальною площею 22,7 кв.м., сарай (В), побудований з каменю, загальною площею 32,5 кв.м., сарай (Г), побудований з дошки, загальною площею 61,6 кв.м., сарай (Д), побудований з цегли, загальною площею 15,2 кв.м., погріб (Е), побудований з каменю, загальною площею 23,5 кв.м., огорожу (№1), із штахетника, загальною площею 22,0 кв.м., ворота (№2), дерев'яні, загальною площею 5,0 кв.м.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя О.Б.Гриновець