29.11.2017 Справа №607/8247/16-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі
головуючого судді Сливка Л.М.,
за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_5, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6 до ОСОБА_7, приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та також зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1, Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_5, котра діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6, звернулись до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_7, приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі ПАТ Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»). У ньому просять: визначити ступінь вини учасників дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) яка сталась 20 вересня 2015 року близько 15 год. 15 хв. на регульованому перехресті вул. С.Бандери - Коновальця - Слівенська за участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 у співвідношенні не менше 80% вини у діях водія ОСОБА_7 та 20% вини ОСОБА_1; стягнути з ПАТ Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 4'128,2 грн. завданої майнової шкоди; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 24'000 грн. як відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї і членів її сім'ї, 16'000 грн. як відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з пошкодженням майна та 1'000 грн. франшизи; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 32'000 грн. як відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї і членів її сім'ї; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 24'000 грн. як відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього і членів його сім'ї. В обґрунтування цих вимог зазначають, що 20 вересня 2015 року мала місце ДТП за участі автомобіля, яким керував ОСОБА_1 з тим, який перебував під керуванням ОСОБА_7 Цю ДТП спричинило порушення обома водіями Правил дорожнього руху (далі ПДР). Позивачі вважають, що ступінь вини ОСОБА_1 у цій пригоді складає 20%, а ОСОБА_7 - не менше 80%. Під час ДТП усі вони, тобто позивачі, знаходились в автомобілі і зазнали моральної шкоди в результаті душевних хвилювань за життя та здоров'я як себе самих, так і рідних, заподіяного шоку, страху та інших негативних наслідках психологічного характеру. Окрім цього власник автомобіля в якому їхала їх сім'я, тобто ОСОБА_5, зазнала ще й моральної шкоди у зв'язку з пошкодженням її майна, котра полягала у незручностях спричинених відсутністю транспортного засобу, зміні звичного способу життя та необхідності докладати надмірну кількість зусиль для того, аби вирішувати буденні справи. Також позивачі звертають увагу на те, що страховиком ОСОБА_7, тобто ПАТ Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» безпідставно зменшено суму страхового відшкодування і виплачено лише 5'880,31 грн. заміть 10'008,5 грн. Саме різницю між тим, що підлягало до виплати та фактично виплаченою сумою слід стягнути з страхувальника. Окрім цього з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 слід стягнути 1'000 франшизи, яку також вираховано ПАТ Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» при виплаті страхового відшкодування.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, котрий також представляє ОСОБА_5, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6 зазначені вимоги підтримали, кожен окремо з мотивів, викладених у позовній заяві.
Представник ПАТ Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій також зазначає, що при розгляді справи просить врахувати заперечення подані ним у попередньому судовому засіданні. У цьому документі, зазначена страхова компанія проти задоволення позову заперечує. Вказує на те, що свої зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів належно виконала. З 13'760,62 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3, відшкодовано було половину, на підставі п. 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки відповідальними за заподіяння шкоди були декілька осіб. Також до суми виплати правомірно не було включено 1'000 грн. франшизи.
ОСОБА_7 проти задоволення вказаного позову заперечив і пояснив, що ДТП дійсно мала місце, однак наведене позивачами співвідношення вини є невірним. Вони обоє винні у тому що відбулось в однаковій мірі. Доказів того, що у автомобілі позивача були саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду не надано. Як і не міститься посилань на докази погіршення здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, погіршення стану здоров'я, чи іншим моральних страждань.
Також ОСОБА_7 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з нього 8'447,14 грн., витрачених на ремонт свого автомобіля після ДТП та 50'000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування цих вимог зазначає, що матеріальна шкода підтверджується висновком експертного дослідження. Також просить стягнути 4'000 грн. затрачених на оплату послуг адвоката.
В процесі розгляду справи до участі в її розгляді судом було залучено співвідповідача - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ). Його представник - ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_7 заперечив і пояснив, що у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_7 було відмовлено, оскільки транспортний засіб Chevrolet, р.н. НОМЕР_4, був відремонтований до того як представник МТСБУ провів його огляд.
Суд, заслухавши пояснення сторін, всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши письмові докази у справі, прийшов до переконання, що як первинний так і зустрічний позови слід задовольнити частково з огляду на таке:
20 вересня 2015 року о 15 год. 15 хв. на регульованому перехресті вулиць Ст. Бандери-Коновальця та Слівенська у м. Тернополі відбулась ДТП. ЇЇ учасниками були автомобілі НОМЕР_5, яким керував ОСОБА_7 та марки «ГАЗ 31105», р.н. НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_1 Ця ДТП трапилась в результаті порушення ПДР кожним із її учасників.
Цивільна відповідальність ОСОБА_7 на момент ДТП була забезпечена у ПАТ Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу АЕ/2819797. Ліміт за шкоду заподіяну майну складає 50'000 грн.; франшиза - 1'000 грн.
Власник автомобіля НОМЕР_7, а це ОСОБА_5 звернулась до ПАТ Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з заявою на виплату страхового відшкодування. Нею було погоджено суму такого відшкодування яка складала 13'760,62 грн.
З них було виплачено лише 5'880,31 грн.
Усі вказані вище обставини визнані сторонами, та іншими особами, які беруть участь у справі, а тому, в силу ч. 1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) доказуванню не підлягають.
Оцінюючи доводи позивачів щодо неправомірного зменшення ПАТ Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суми страхового відшкодування суд вважає за необхідне зазначити таке:
пунктом 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року (далі Закон № 1961-IV) визначено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Керуючись цією нормою права та враховуючи, що винними у ДТП були обоє її учасників ПАТ Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» при визначенні розміру страхового відшкодування, котре підлягало до виплати ОСОБА_5, обґрунтовано розділила розмір заподіяної шкоди навпіл.
Також, відповідно до абзацу другого п. 12.1 ст. 12 Закону № 1961-IV яким визначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту, з вказаної суми страховиком було підставно вираховано 1'000 грн.
Посилання представника позивачів на те, що п. 36.3 Закону № 1961-IV у даному випадку застосуванню не підлягає, до уваги судом не взяті, оскільки вони суперечать цій правовій нормі.
Отже вимоги позивачів до ПАТ Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не ґрунтуються на нормах права, а тому до задоволення не підлягають.
Твердження позивачів про те, що ступінь вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП складає 20% проти 80% у ОСОБА_7 суд до уваги не бере з наступних міркувань:
пунктом 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Як вбачається з пунктів 3, 4 висновку експертного дослідження № 5-517/15 від 15 жовтня 2015 року при заданому комплексі вихідних даних, водій автомобіля НОМЕР_8, з моменту виникнення небезпеки для руху (початок виїзду легкового автомобіля-універсалу на його смугу руху), мав технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення з автомобілем НОМЕР_3. При заданому комплексі вихідних даних, на момент проведення експертного дослідження невідомі причини технічного характеру, які б завадили водію автомобіля НОМЕР_8 діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР, його дії в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди не відповідали вимогам зазначеного пункту Правил. Невідповідність дій водія автомобіля НОМЕР_8 вимогам п. 12.3 ПДР, з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
Той факт, що ОСОБА_7 дійсно мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем, котрим керував ОСОБА_1, однак цього не зробив на думку суду не потребує доказування, оскільки відсутність заперечень останнього щодо порушення ним п. 12.3 ПДР уже саме по собі говорить про те, що він усвідомлює наявність у нього об'єктивної можливості уникнути зіткнення, яку він проігнорував. Ця обставина була встановлена постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2016 року, винесеної у справі № 607/19666/15-п.
Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_2 на мотивувальну частину зазначено висновку у якій вказано про те, що дійсне значення швидкості руху автомобіля НОМЕР_8, складало величину більшу ніж 59-61 км/год., враховуючи те, що частина кінетичної енергії транспортного засобу була затрачена на залишкові деформації та руйнування елементів автомобіля під час зіткнення із автомобілем НОМЕР_3, оскільки такі твердження експерта не знайшли свого підтвердження при дачі ним висновків, отже містять ознаки припущень на яких рішення суду базувати не може.
Отже посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_7 рухався з перевищенням дозволеної швидкості руху є безпідставними, оскільки, в порушення ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не підтверджені жодним доказом.
З іншого боку, як уже часткового зазначалось вище, зазначена ДТП трапилась в тому числі через неправомірні дії самого ОСОБА_1
Як вбачається з постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2016 року, винесеної у справі № 607/19666/15-п він порушив п. 16.6 ПДР, а саме: виїхавши на перехрестя на зелений сигнал світлофора та повертаючи ліворуч не дав дорогу, автомобілю, який рухався назустріч і яким керував ОСОБА_7
Без сумніву, обґрунтованими є твердження ОСОБА_2 про те, що цілковите дотримання ОСОБА_7 ПДР унеможливило б ДТП. Однак вони є неповними, адже цієї пригоди не трапилось би і у разі, якби ОСОБА_1 виконав вимоги п. 16.6 ПДР.
При цьому доцільно зазначити, що ОСОБА_7 мав визначене пунктом 1.4 ПДР право розраховувати на те, що ОСОБА_1 буде дотримуватись вимог закону та надасть йому перевагу в русі, а коли цього не відбулось, опинився в ситуації, коли змушений був реагувати на наслідки неправомірних дій позивача.
Вказані обставини підтверджуються і дослідженими судом відеоматеріалами на яких зафіксована вказана ДТП. Ними вкотре підтверджується, що причиною цієї пригоди перш за все стали дії ОСОБА_1, який не дав дороги автомобілю ОСОБА_7 і створив для нього перешкоду.
За даних умов запропоноване представником позивача співвідношення вини в діях учасників ДТП не відповідає реальним обставинам справи.
З огляду на визнання ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні ДТП на рівні 50 % та з огляду на диспозитивність судового процесу, суд змушений таку позицію останнього прийняти.
Окрім цього слід вказати, що твердження позивачів про встановлення ступеня вини учасників ДТП у баченні - окремої позовної вимоги, суд відкидає, оскільки такий спосіб захисту порушеного права не передбачений законом (ст. 16 ЦП України) та сам по собі не тягне жодних правових наслідків.
Цьому питанню суд приділив належної уваги, обґрунтовуючи розмір шкоди, заподіяної кожним із учасників ДТП один одному.
Виходячи з такого співвідношення із ОСОБА_7 в користь власника автомобіля НОМЕР_7, тобто ОСОБА_5, слід стягнути 500 грн. Це та майнова шкода, якої вона зазнала в результаті недоотримання франшизи.
Обов'язок особи, відповідальної за завдані збитки, а у даному видку це ОСОБА_7, компенсувати суму франшизи визначена п. 36.6. Закон № 1961-IV, а тому ця вимога позивачів є частково обґрунтованою.
Щодо вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди то ту слід зазначити наступне:
статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: <…> у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; <…>.
В силу вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до роз'яснень, наданих у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь і зниження престижу, ділової репутації.
Судом встановлено, що неправомірними діями ОСОБА_7 позивачам дійсно було заподіяно душевних хвилювань за своє життя та життя рідних. Спровоковано шоковий стан та страх, пережиті в процесі ДТП та після неї. Саме тому в їх користь слід стягнути моральну шкоду.
При визначенні суми такої шкоди, суд бере до уваги те, що позивачі належним чином не підтвердили грошового об'єму в який вони оцінюють свої моральні страждання, та не надали цьому належних доказів, а тому, виходячи з принципів розумності і справедливості суд вважає, що у даній частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_7 в користь кожного з позивачів по 1'000 грн. моральної шкоди.
Суд вважає неспроможними та відкидає твердження ОСОБА_7 про відсутність доказів того, що на момент ДТП у автомобілі, яким керував ОСОБА_1, були також ОСОБА_11 та ОСОБА_6, оскільки вони наявні і ними є відеоматеріали з камер відеоспостереження, розміщених на перехресті де відбулась ДТП.
Окрім цього ОСОБА_5 була заподіяна моральна шкода у зв'язку з пошкодженням її майна, тобто автомобіля. Внаслідок цього вона змушена була докладати зусиль задля того, аби відновити своє порушене право. Очевидним є той факт, що в процесі ремонту вказаного автомобіля, остання змушена була користуватись іншими видами транспорту, а отже - змінити звичний спосіб життя. Сума такої шкоди, знову ж таки, виходячи з принципів розумності і справедливості, на думку суду складає 2'000 грн., котрі слід стягнути на її користь з ОСОБА_7
Також з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто в мінімальному розмірі, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам ОСОБА_7 суд вказує на наступне:
як вбачається з висновку № 272/15 експертного автотоварознавчого дослідження за заявою ОСОБА_12 від 21 жовтня 2015 року, станом на момент ДТП, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_8, становила 8'447,14 грн.
Власником вказаного автомобіля справді є ОСОБА_12, що підтверджується фотокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9, виданим ВРЕР УДАІ УМВС України в Тернопільській області.
У момент ДТП цим автомобілем на відповідній правовій підставі користувався ОСОБА_7 маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий йому власником.
На даний момент відновлювальний ремонт транспортного засобу марки Chevrolet, р.н. НОМЕР_4 проведено.
Вказані обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а тому доказуванню не підлягають.
Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 396 ЦК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 60 ЦПК України)
Всупереч вказаній нормі права ОСОБА_7 не надав доказів того, що витрати з відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_5, поніс саме він, а не будь-хто інший.
Звідси у суду відсутні підстави вважати, що на його користь слід стягнути вказану суму коштів, а тому у задоволенні цих вимог слід відмовити за недоведеністю.
Водночас, судом встановлено, що неправомірними діями ОСОБА_13 ОСОБА_7 дійсно було заподіяно маральну шкоду, котра полягала у пошкодженні майна, яким він на відповідній правовій підставі користувався.
При визначенні суми такої шкоди, суд бере до уваги те, що ОСОБА_7 жодним чином не підтвердив грошового об'єму в який він оцінює свої моральні страждання, та не надав цьому належних доказів, а лише декларативно зазначив суму. Тому, виходячи з принципів розумності і справедливості суд вважає, що у даній частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_13 в його користь 1'000 грн. моральної шкоди.
Окрім цього, як вбачається з копії квитанції № 3 від 14 лютого 2017 року та обґрунтувань витрат на правову допомогу від 28 лютого 2017 року ОСОБА_7 сплатив ОСОБА_3 4'000 грн. як гонорар за правову допомогу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. (ч. 1 ст. 79 ЦПК України)
У свою чергу, в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Суд прийшов до переконання про часткову підставність вимог ОСОБА_14, а саме: на суму у 1'000 грн., що пропорційно до заявлених ним вимог складає 1,6%.
Саме у такому пропорційному співвідношенні, тобто 1,6% від 4'000 грн. (64 грн.), слід стягнути витрати на правову допомогу в користь ОСОБА_7 з ОСОБА_13
Керуючись ст.ст. 209, 213-215, 218, 223 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
позов ОСОБА_1, ОСОБА_5, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6 до ОСОБА_7, приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 500 (п'ятсот) грн. матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_1 1'000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_15 3'000 (три тисячі) грн. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_6 в інтересах якої діє ОСОБА_5 1'000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 640 (шістсот сорок) грн. судового збору.
Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1, Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_7 1'000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_7 640 (шістсот сорок) грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_7 64 (шістдесят чотири) грн. витрат на правову допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддяЛ. М. Сливка