Справа № 464/6347/17
06 грудня 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря с/з ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
представника ЛВК №30 ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_5 про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2016 році»,-
30 листопада 2017 року ОСОБА_5 котрий відбуває покарання у Державній установі «Личаківська виправна колонія (№ 30)» направив до суду заяву про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2016 році».
На вимогу суду, представником державної установи «Личаківська виправна колонія (№ 30)» ОСОБА_4 подано характеристику та довідку по особовій справі засудженого.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення заяви, пояснивши це тим, що дане клопотання не відповідає п. «а» ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Представник ЛВК № 30 також заперечила проти задоволення заяви мотивуючи це п. «а» ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив, що особисто написав заяву про застосування до нього амністії та підтримав таке.
Заслухавши пояснення засудженого, представника адміністрації виправної колонії, висновок прокурора, оглянувши заяву та додані матеріали, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.
З наданої характеристики на засудженого ОСОБА_5 встановлено, що він неодноразово судимий:
- 03 березня 2000 року Залізничним районним судом м. Львова, за ст. 206 ч. І КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 14 березня 2000 року по кінцю терміну;
- 08 травня 2001 року Золочівським районним судом Львівської області за ст.ст. 140 ч.2, 140 ч.3, 142 ч.2, 17, 215-3 ч.2, 215-3 ч.3, 42 КК України до 10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 27.06.2008 рахувати засудженим за ст.ст. 140 ч.2, 140 ч.3, 142 ч.2, 17, 215-3 ч.2, 17, 215- 3 ч.3, 42 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 25.05.2009 по кінцю терміну;
- 30 жовтня 2009 року Пустомитівським районним судом Львівської області за ст. 395 КК України до 1 місяцю арешту. Звільнений 15.03.2010 по кінцю терміну;
- 23 жовтня 2012 року Залізничним районним судом м. Львова за ст.ст. 185 ч.2, 15 ч.2,75 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік.
- 12 травня 2014 року Залізничним районним судом м. Львова за ст.ст. 185 ч.3, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки.
На даний час засуджений: 05 березня 2015 року вироком Залізничного районного суду м. Львова за ст.ст. 125 ч. 1,71,72 КК України до 3 років 25 днів та штрафу в розмірі 510 гривень.
У відповідності до п. «а» ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» амністія не може бути застосована до осіб, які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин.
З огляду на наведене суд приходить до висновку, що клопотання про застосування амністії не підлягає до задоволення, оскільки ОСОБА_5 12 травня 2014 року був засуджений вироком Залізничного районного суду м. Львова за ст.ст. 185 ч.3, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин, за вчинення якого відбуває покарання згідно вироку Залізничного районного суду м. Львова від 05 березня 2015 року.
Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, Законом України "Про амністію у 2016 році", Законом України «Про застосування амністії», суд,-
у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2016 році» - відмовити.
Н а ухвалу суду протягом семи діб з дня її проголошення прокурор, представник установи відбування покарання мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд міста Львова, а засуджений протягом семи діб з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1