Справа № 466/6057/17
«21» листопада 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі : головуючого - судді Кавацюка В.І
при секретарі Луців К.І.
з участю: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові
справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, віл імені якої діє представник ОСОБА_1, до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
У серпні 2017 року ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_1, звернулася в суд з позовом до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити дії.
В обґрунтування позову зазначила про те, що відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_3 працює з 02.01.2002 року по сьогоднішній день - 15 років 7 місяців 15 днів на посаді судді Господарського суду Львівської області.
З 2010 року їй була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і з цього часу перебуває на обліку як пенсіонер за віком в Личаківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Львова. На час призначення пенсії за віком працювала на посаді судді Господарського суду Львівської області, де і продовжує працювати.
26 липня 2017 року вона звернулася до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова з заявою про призначення пенсії їй як державному службовцю, виходячи з того, що її стаж державної служби становить 15 років 06 місяців 22 дні та надала відповідну довідку Господарського суду Львівської області.
07 серпня 2017 року відповідач надав відповідь № 3110/06 - 40 на заяву від 26 липня 2017 про відмову в перерахунку пенсії в зв'язку з переведенням з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідач у відповіді посилається на те, що пунктами 10 та 12 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року (Закон № 889-VIII) передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до певних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом № 889- VIII мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01 травня 2016 року.
Відповідачем до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, як вбачається з відповіді, не враховано в стаж, який дає мені право на пенсію державного службовця, періоди роботи: з 02.01.2002 року по дату звернення до суду - 15 років 7 місяців 15 днів ( суддя Господарського суду Львівської області).
Відмовляючи в зарахуванні до стажу, який дає їй право на призначення пенсії відповідно до Закону України № 889- VIII, відповідач жодним чином не обґрунтував невключення до необхідного стажу періоду її роботи на посаді судді.
З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889- VIII від 10 грудня 2015 року, у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ.
На призначення пенсії за Законом № 889- VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад, віднесених до категорії посад державних службовців (ст.37 Закону № 3723-ХІІ), можуть розраховувати дві категорії осіб: державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, та які мають на день набрання чинності Законом № 889-VIII не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.
Стаття 25 Закону № 3723-ХІІ передбачає класифікацію посад державних службовців і основні критерії такої класифікації. При цьому в частині третій цієї норми зазначено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Постановою КМУ № 283 від 03 травня 1994 року затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, п.2 якого передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 2862-ХІІ судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до ОСОБА_4 України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в судах.
Статтею 1 Закону № 3723-ХІІ державна служба в Україні визначена як професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Згідно зі статтею 2 вказаного Закону посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що судді, на яких поширюється дія положень статей 1, 2 Закону № 3723-ХІІ, є державними службовими особами, які здійснюють функцію представника державної влади на постійній основі, наділені певними повноваженнями та одержують заробітну плату (винагороду) за рахунок державних коштів.
Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється ст.37 Закону № 3723-ХІІ, яка, зокрема, визначає підстави для виходу на пенсію державних службовців та її розмір.
З відповіді відповідача від 07 серпня 2017 року видно, що їй не зараховано стаж роботи на посаді судді, що суперечить вищезазначеним нормам закону, чим проігноровано як Порядок обчислення стажу державної служби так і положення ст.25 Закону № 3723-ХІІ.
Аналогічний порядок обчислення стажу державної служби передбачено Постановою КМУ № 229 від 25.03.2016 року, прийнятою після прийняття Закону № 889- VІІІ. Відповідно до п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2016 року № 229 до стажу державної служби зараховуються, поряд з іншим, час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах суддів. Крім того, ст.46 Закону № 889-VIII, відповідно до Розділу XI якого вона і звернулася з заявою до Личаківського об'єднаного Управлінням Пенсійного фонду України м. Львова, передбачено, що до стажу державної служби зараховуються, поряд з іншим, час перебування на посаді суддів.
Таким чином, відмовляючи позивачці в зарахуванні в стаж для призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ періодів роботи на посаді судді, відповідач порушив її права на соціальне забезпечення, не взявши до уваги норми чинного законодавства щодо обчислення стажу державної служби.
З огляду на такі обставини просила позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, зіславшись на викладені в ньому обставини, просив позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, покликаючись на доводи, які викладені в долученому до справи письмовому заперечені.
Заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з положеннями ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено ОСОБА_4 та законами України.
Приписами ч.2 ст. 19 ОСОБА_4 України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і з цього часу вона перебуває на обліку як пенсіонер за віком в Личаківському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України м. Львова. На час призначення пенсії за віком позивачка працювала на посаді судді Господарського суду Львівської області, де і продовжує працювати.
Судом встановлено, що позивачка працює суддею Господарського суду Львівської області згідно записів в трудовій книжці з 02.01.2002 року по дату звернення до суду - 15 років 7 місяців 15 днів.
26 липня 2017 року позивачка звернулася в Личаківське об'єднане управління пенсійного фонду України м. Львова з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з переходом на інший вид пенсії, як вбачається з поданої заяви..
07 серпня 2017 року за № 3110/06-40 відповідач надав відповідь про відмову в перерахунку пенсії позивачці у зв'язку з переведенням з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з посиланням на те, що для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутній необхідний стаж і на день набрання чинності Закону № 889-VIII 01.05.2016 року вона не займала посади державної служби. Ці обставини, як підстава для відмови в поданій позивачкою від 26.07.2017 року заяві.
При зверненні в Личаківське об'єднане управління пенсійного фонду України м. Львова позивачка надала довідку Господарського суду Львівської області щодо її стажу державної служби № 05-36/27 , в якій зазначено, що такий стаж становить 15 років 06 місяців 22 дні.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем при вирішенні питання по суті заяви ОСОБА_3 не враховано період її роботи на посаді судді Господарського суду Львівської області з 02.01.2002 року по дату звернення.
На думку суду, такі дії відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому вимоги позивачки слід визнати обґрунтованими з наступних підстав.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачений ОСОБА_4 та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Статтею 22 ОСОБА_4 України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
Відповідно до ч.2 ст.6 ОСОБА_4 України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією ОСОБА_4 межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії (ст.8 ОСОБА_4 України). Стаття 21 ОСОБА_4 України передбачає, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини і невідчужуваними та непорушними. Відповідно до ст.19 ОСОБА_4 України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.
Згідно ст.46 ОСОБА_4 України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII від 10 грудня 2015 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ.
На призначення пенсії за Законом № 889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад, віднесених до категорії посад державних службовців (ст.37 Закону № 3723-ХІІ), можуть розраховувати дві категорії осіб: державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, та які мають на день набрання чинності Законом № 889- VIII не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для жінок не менше 20 років. У тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців. А також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
У статті 25 зазначеного Закону визначено класифікацію посад та встановлено перелік категорій посад державних службовців, який не є вичерпним, оскільки встановлено віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до ч.3 даної статті віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Відповідно до п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1994 року № 283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах державних службовців в державних органах, передбачених у ст.25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Тобто, відповідно до положень зазначеного Порядку робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст.25 Закону України № 3723-ХІІ, та робота на посаді судді в однаковій мірі зараховується до стажу державної служби.
Таку позицію неодноразово висловлював Вищий адміністративний Суд України, зокрема у своїй постанові від 18.05.2012 року, справа №К-42966/09, Верховний Суд України, постанова у справі №21-456а13 від 02 грудня 2014 року, при розгляді конкретних справ.
За змістом ч.2 ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України № 2862-ХІІ судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до ОСОБА_4 України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.
Статтею 1 Закону № 3723-ХІІ державна служба в Україні визначена як професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Згідно зі статтею 2 вказаного Закону посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що суддя, на якого поширюється дія положень статей 1, 2 Закону № 3723-ХІІ, є державною службовою особою, яка здійснює функції представника державної судової влади на постійній основі, наділена повноваженнями здійснювати правосуддя та одержує суддівську винагороду за рахунок державних коштів. Твердження ж відповідача про те, що не можна прирівняти за своїм змістом діяльність щодо здійснення правосуддя та реалізації судової влади до виконання завдань і функцій держави, які визначені ч.1 ст.1 Закону № 889-VIII, оскільки кожна із зазначених видів діяльності здійснюється на різних організаційно-правових засадах, і кожна виконується за своїми чітко визначеними процедурами згідно спеціальних нормативно-правових актів, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та практиці Верховного Суду України, положеннях ст.25 Закону № 3723-XII, постанови КМУ № 283 від 03.05.1994 року. Трактування відповідачем положень законодавства щодо зарахування до стажу державної служби часу роботи на посаді судді суперечить як зазначеним нормам, так і нормам законодавства щодо порядку обчислення стажу державної служби з 01.05.2016 року, зокрема Постанові КМУ від 25.03.2016р. № 229, що також передбачає зарахування до стажу державної служби час перебування на посаді судді. Тому позиція відповідача з цього питання нічим не обґрунтована і прямо суперечить нормам чинного законодавства.
Безпідставні, на думку суду, посилання відповідача на те, що Закон України «Про державну службу», що діє з 01.05.2016 року, по іншому регулює правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням державних службовців, оскільки Закон № 889-VIII передбачає, що пенсії державним службовцям призначаються відповідно до закону, а п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону відсилає саме до ст.37 Закону № 3723-XII, і саме відповідно до цих положень даного закону позивачка звернулася до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова з приводу призначення їй пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що стаж для вирішення питання про призначення позивачці пенсії за віком як державному службовцю вірно визначений у наданому розрахунку стажу державної служби, проведеному Господарським судом Львівської області, і відповідач безпідставно не врахував ці дані, а тому дії відповідача в незарахування часу роботи на посаді судді при розрахунку стажу державної служби ОСОБА_3 слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача усунути дане порушення її прав на призначення пенсії саме відповідно до Закону України «Про державну службу».
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ.
На призначення пенсії за Законом № 889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад, віднесених до категорії посад державних службовців (ст.37 Закону № 3723-ХІІ), можуть розраховувати дві категорії осіб: державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889- VIII займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, та які мають на день набрання чинності Законом № 889-VIII не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.
За змістом заяви позивачки від 26.07.2017 року про призначення/перерахунок пенсії, вона просить прийняти рішення про перехід її на інший вид пенсії, оскільки мала статус державного службовця з 02.01.2002 року, працюючи на посаді, яка віднесена до посад державної служби відповідно до Закону № 3723 , Постанови КМУ № 283 від 03.05.1994 року та Постанови КМУ № 229 від 25.03.2016 року.
За таких обставин суд вважає, що позивачка є особою, на яку розповсюджується дія п.п.10, 12 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 889-VIII.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про неправомірність дій Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та враховуючи наведені вище норми матеріального права, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_3 є обґрунтований та такий, що підлягає до задоволення в повному обсязі.
Доводи представника відповідача ОСОБА_2 в заперечення позову, на думку суду, є непереконливими, а тому такі доводи суд не може покласти в основу свого рішення і відмовити в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 10, 69, 70, 71, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Личаківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Львова щодо незарахування ОСОБА_3 в стаж роботи для призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України “ Про державну службу “ від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ періоду роботи на посаді судді.
Зобов'язати Личаківське об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Львова зарахувати ОСОБА_3 в стаж роботи для призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ період роботи на посаді судді та призначити їй з 26 липня 2017 року пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України “ Про державну службу “ № 3723-ХІІ та згідно п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 1280 грн. ( одну тисячу двісті вісімдесят гривень) витрат по оплаті судового збору.
Постанова може бути повністю або частково оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя ОСОБА_5