Справа № 756/8680/15-ц Головуючий у 1-й інстанції - Луценко О.М.
№ апеляційного провадження 22-ц/796/11967/2017 Доповідач - Рубан С.М.
28 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Задерей І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задоволено.
Визнано ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу.
Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1
Посилається на те, що на підставі ордеру на жиле приміщення НОМЕР_1, ОСОБА_7 на сім'ю із п'яти осіб отримав жиле приміщення, яке складається з 3 кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Згідно довідки № 377 від 24.06.2015 року виданої КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 - наймач, ОСОБА_5 - мати, ОСОБА_2 - батько, ОСОБА_1 - дядько, ОСОБА_4 - брат, ОСОБА_3 - тітка. Відповідачі у даній квартирі не проживають більше п'яти років. Місце проживання відповідачів на даний час невідоме, оплату за житлово-комунальні послуги не здійснюють. Посилаючись на вимоги ст. 71,72 ЖК України позивач просить позов задовольнити.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що на підставі ордеру на жиле приміщення НОМЕР_1, ОСОБА_7 на сім'ю із п'яти осіб отримав жиле приміщення, яке складається з 3 кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 4).
Згідно довідки № 377 від 24.06.2015 року виданої КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 - наймач, ОСОБА_5 - мати, ОСОБА_2 - батько, ОСОБА_1 - дядько, ОСОБА_4 - брат, ОСОБА_3 - тітка ( а.с. 5).
У довідці № 18-1073 від 17.06.2015 року комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги №1 Оболонського району в м. Києві, зазначено, що згідно облікової медичної документації ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за період з лютого 2014 року по теперішній час не звертались, лікаря - терапевта дільничного за адресою реєстрації не викликали, на прийом до лікаря не звертались, амбулаторні картки відсутні (а.с. 7).
Як вбачається з довідки №416 від 20.07.2015 року, виданої КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва», за останній рік усних, письмових заяв чи скарг від відповідачів з приводу неможливості їх проживання в АДРЕСА_1 до ЖЕД-507 не надходило.
Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 без поважних причин в квартирі АДРЕСА_1 понад шість місяців, суд дійшов висновку про задоволення позову та визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонипосилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позовзадовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілитиміж сторонамисудові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 214 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішеннясуду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. ст. 47, 48 Конституції України кожній особі гарантовано право на житло.
Згідно ст. 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відповідно до ст. 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Судом встановлено, що на підставі ордеру на жиле приміщення НОМЕР_1, ОСОБА_7 на сім'ю із п'яти осіб отримав жиле приміщення, яке складається з 3 кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1. ( а. с. 4)
Згідно довідки № 377 від 24.06.2015 року виданої КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 - наймач, ОСОБА_5 - мати, ОСОБА_2 - батько, ОСОБА_1 - дядько, ОСОБА_4 - брат, ОСОБА_3 - тітка. ( а.с. 5)
На час розгляду позову та ухвалення рішення спірна квартира не була приватизована та знаходилася в комунальній власності.
Апеляційним судом встановлено, що між сторонами у справі з 2004 року виникли конфліктні відносини стосовно користування спірною квартирою, що не заперечується сторонами і підтверджується матеріалами справи, зокрема, листи ОСОБА_2, ОСОБА_5 від 07.08.2013 року, 01.11.2013 року адресовані відповідачам та численні судові розгляди справ з приводу користування спірною квартирою в Оболонському районному суді м. Києва. (а.с.106,107)
З розпорядження Оболонської РДА у м. Києві Комунального підприємства «Служба замовника житлово - комунальних послуг» Оболонського району м. Києва «Про скасування приватизації АДРЕСА_1» вбачається, що на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13.01.2006 року скасовано незаконну приватизацію спірної квартири у власність ОСОБА_1.(а.с.113).
В судовому засіданні в апеляційному суді встановлено, що раніше відповідачі за позовом ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_5 вже визнавалися такими, що втратили право користування спірним житлом та лише через суди вищих інстанцій їх право було поновлено.
Про наявність конфлікту між сторонами свідчить також примусове вселення відповідачів до спірної квартири 24 грудня 2009 року за рішенням Оболонського районного суду м. Києва.
Як вбачається з рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_5, яка діяла також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 зверталися з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 посилаючись на те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо порядку користування квартирою, постійно виникають сварки з приводу користування квартирою та сплати комунальних послуг, що створює незручності та непорозуміння між ними (а.с.57-58).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 пояснив, що у спірну квартиру без відома відповідачів ОСОБА_2 у 2010 році заселив квартирантів, про що свідчить акт ЖЕК - 507 від 17.08.2010 року, наявний в матеріалах справи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв'язку з чим вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім'ї наймача права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.
Апеляційним судом достовірно встановлено, що відповідачі не проживають за місцем реєстрації у спірній квартирі з поважних причин, у зв'язку з неприязними стосунками з позивачем з 2004 року, про що свідчать численні судові розгляди справ Оболонським районним судом м. Києва, які спростовують висновки суду першої інстанції про не проживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин та відсутності перешкод з боку позивача у їхньому проживанні та користуванні квартирою.
Задовольняючи позов про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням суд першої інстанції послався на довідку № 18-1073 від 17.06.2015 року комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги №1 Оболонського району в м. Києві та на відповідь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» ЖЕД - 507.
Колегія суддів вказані докази оцінює критично, оскільки вони не є належними доказами обставин справи відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України і не стосуються предмета доказування, а саме підтвердження факту непроживання відповідачів у спірній квартирі.
Крім того, відповідь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» ЖЕД - 507 не є належним доказом, оскільки вказана установа не розглядає питань усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, адже ці питання вирішуються судом.
Висновок суду першої інстанції про те, що відповідачами не сплачуються комунальні послуги та вони не цікавляться квартирою, колегія суддів вважає помилковим, оскільки з наданих ОСОБА_1 копій квитанцій вбачається, що відповідачі регулярно сплачують комунальні послуги протягом 2011 - 2017 років, оригінали квитанцій оглянуто в апеляційному суді.
Крім цього, встановлено, що з позовом про стягнення заборгованості за комунальні послуги позивач до відповідачів не звертався.
Крім того, з наданих до апеляційної скарги медичних довідок та інших документів, у яких зазначено квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що відповідачі постійно відносяться до спірної квартири, як до свого єдиного місця проживання.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_2 не знайшов підтвердження доказами в суді апеляційної інстанції, а тому не підлягає задоволенню як недоведений доказами відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції задовольнивши позов та визнавши відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням розглянув справу як у відсутність відповідачів, так і у відсутність позивача та представника позивача у справі, що суперечить роз'ясненням Постанови № 2 ВСУ від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», щодо розгляду вказаної категорії справ.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, судом внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права не встановлено фактичних обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору,рішення суду належить скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року - скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий Судді