м. Вінниця
29 листопада 2017 р. Справа № 802/2026/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Томчука А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.
позивача: ОСОБА_1
відповідача: Тиховський М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
про: визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі ГУ Держгеокадастру, відповідач) з вимогами про:
визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладеної у листі від 05.06.2017р. за №Д-4817/0-2875/6-17;
зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 гектари на території Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області ( за межами населеного пункту);
надання ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 гектари на території Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області ( за межами населеного пункту).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що у березні 2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.0 гектари на території Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення - рілля, за результатами розгляду якого 06.05.2017 року отримав відмову з підстав, що місце розташування земельної ділянки не відповідає схемі землеустрою документації по формуванню території сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.
На думку позивача, така відмова суперечить статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, разом з тим наголосив, що до та після відмови йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою із земельного масиву орієнтовною площею 15,5 га, відповідачем було надано дозволи на розробку проекту землеустрою іншим особам на земельні ділянки, які знаходяться в межах одного земельного масиву та межують із бажаною ділянкою. На підтвердження вказаного надав копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-4907/15-17-СГ від 14.06.2017р. про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_4 щодо відведення у власність земельної ділянки на території Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області (а.с.30).
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав наведених в письмових запереченнях, у яких, в свою чергу, вказано, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність у межах норм безоплатної приватизації ОСОБА_1 проектувалась єдиним масивом і не відноситься ні до резервних територій, ні до земель запасу, а тому не може бути передана у власність у межах норм безоплатної приватизації.
За таких обставин, відмова ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є правомірною.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
15 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.0 гектари на території Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення - рілля.
Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом № Д-4817/0-2875/6-17 від 6 травня 2017 року відмовило у наданні дозволу, посилаючись на те, що місце розташування земельної ділянки зазначеної на графічних матеріалах не відповідає схемі землеустрою документації по формуванню території сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території (а.с. 8).
Надаючи правову оцінку рішенню відповідача, суд враховує таке.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законами України "Про землеустрій" та Закон України "Про охорону земель".
Так, в силу положень статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
При цьому п. "а" частини 3 ст. 22 Земельного кодексу України визначає те, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Таким чином, частина 3 статті 22 Земельного кодексу України надає право громадянам набувати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема частиною 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).
Крім того, частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14 січня 2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Згідно з пп. 31, 50 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.
Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Оскільки спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відноситься розгляд питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
Відтак, суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як випливає із листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №Д-4817/0-2875/6-17 від 6 травня 2017 року відмова у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки аргументована тим, що місце розташування земельної ділянки зазначеної на графічних матеріалах не відповідає схемі землеустрою документації по формуванню території сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.
Таким чином, відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу у наданні такого дозволу, вказуючи на те, що у поданих документах не міститься обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель. Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством.
Крім того, у своїх запереченнях представник відповідача наголошував, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність громадянин ОСОБА_1 проектувалась єдиним масивом і не відноситься ні до резервних територій, ні до земель запасу, а тому не може бути передана у власність у межах норм безоплатної приватизації. В підтвердження викладеного, представник посилався на Акт Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області про польове обстеження та погодження суміжних меж від 5 липня 1993р. та відповідну картографічну схему, згідно проекту формування території і встановлення меж Ольгопільської сільської ради народних депутатів Чечельницького району Вінницької області (а.с.26-28).
Вказані документи були дослідженні у судовому засіданні. Проте суд наголошує, що дана позиція відповідача, що лежить в основі оскаржуваної відмови, повністю спростовується Викопіюванням із чергового кадастрового плану Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області з нанесенням земельної ділянки, яка надається безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 Так, вказано, що "земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га із земель резервного фонду (рілля), "категорія земель: землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля)." Дане викопіювання погоджено начальником відділу Дергеокадастру у Чечельницькому районі Вінницької області (а.с.22).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з непередбачених законом та не підтверджених документально підстав відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з метою ведення особистого селянського господарства.
Відтак адміністративний позов в частині визнання протиправною та скасування відмови відповідача, викладеної у листі №Д-4817/0-2875/6-17 від 6 травня 2017 року підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), то така підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Таким чином, з огляду на наявність у суду права при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а також враховуючи протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.
Щодо вимоги про надання позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 гектари на території Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою - є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто, відносяться до його виключної компетенції, відтак заявлена вимога не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.
Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).
Отже, всупереч обов'язку доказування, закріпленому у статті 71 КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено тих обставин, що стали підставою для надання позивачу відмови у розробці проекту землеустрою.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену в листі № Д-4871/0-2875/6-17, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 гектари на території Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 гектари на території Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області ( за межами населеного пункту).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1) 640 грн. 00 коп. (згідно квитанції № 0.0.885433961,1 від 03.11.2017 року) судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (ЄДРПОУ 39767547).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович